Андрій ТЕЛЕСНЕНКО: "Петракову не позаздриш, але в грі з фінами головне - не наступити на ті ж граблі"

- У футболі трапляється всяке, і непоступливі фіни можуть піднести будь-який сюрприз. Ясна річ, що їхні турнірні справи заочно можуть залежати і від втрат очок конкурентами, але й наш сьогоднішній суперник здатен зіпсувати настрій. Так, до речі, було в березневому матчі з Україною в Києві. Команда Фінляндії шукала свій шанс до останнього - і знайшла його. Ще коли я виступав в "Оулу", то відзначив вольові і бійцівські якості фінських футболістів. Тоді в національній збірній не було стільки гравців, які виступають в солідних за футбольними мірками країнах. Тепер таких багато. Нинішньому тренерському штабу збірної Фінляндії є з кого вибирати: її представники захищають кольори клубів з Італії, Німеччини, Англії. Якщо під час мого перебування гравцем "Оулу" головною зіркою фінської команди був Літманен, то зараз безумовними лідерами є двоє нападників - Пуккі та Похьянпало. Перший з них, як відомо, вельми успішно виступає в англійському "Норвіч Сіті", а другий довгий час грав в німецьких клубах, включаючи "Байєр" і "Гамбург".

- Не думаю. У складі нашої національної команди зібрані футболісти, багато з яких як мінімум понюхали пороху в серйозних матчах на різних фронтах. А такі ветерани, як П’ятов, Кривцов, Степаненко і Ярмоленко мають колосальний досвід виступів на міжнародній арені - як на клубному рівні в єврокубкових турнірах, так і в іграх за збірну. В силу нашого менталітету частіше буває навпаки - спочатку розбазарюємо важливі очки, а потім героїчними зусиллями надолужуємо втрачене на самому фініші. Варто зауважити, що наша головна команда вже не раз виплутуватися з подібних турнірних ситуацій. Хочеться сподіватися, що так буде і в заключних трьох матчах нинішнього відбірного циклу світової першості. Головне - вийти на поле в Гельсінкі зарядженими на перемогу, пам'ятаючи про те, що далі відступати вже нікуди. Після трьох поспіль нічиїх у відбіркових іграх з Францією, Фінляндією і Казахстаном в березні всі сподівалися, що вже в чергових матчах втрат очок точно не повториться. Мовляв, відкладемо набір очок на осінь. Але вже у вересневій "спарці" - з тими ж казахами і французами знову пішли нічиї. І знову те ж саме - набір очок переноситься на майбутні поєдинки з фінами та боснійцями. Що ж, подивимося.

- Багато, звичайно ж! Ця тема вже занадто роздута. У будь-якому колективі не буває все чітко, і збірна - не виняток. Але якими б не були шорсткості у відносинах між людьми, доводити ситуацію до подібної нинішній не варто. А тим більше виносити сміття з хати. Пригадується, під час перебування гравцем збірної зі мною і ще з двома партнерами по команді - Олегом Сусловим і Сергієм Беженаром теж трапилася неприємна історія, пов'язана із звинуваченнями з боку тренера.

- З тих пір пройшло чверть століття - що вже тут приховувати! Історія ця сталася у вересні 1994-го, коли біля керма збірної України стояв Олег Базилевич, Царство йому небесне. Національна команда перебувала на тренувальному зборі в Софії, готуючись до домашнього поєдинку відбіркового циклу з Литвою. Ось тоді мене і моїх партнерів безпідставно звинуватили в порушенні режиму. Справа в тому, що під час перебування в Болгарії ми жили в горах. Щоб не нудьгувати в готелі, велика група футболістів вирішила здійснити прогулянку перед сном в довколишнє селище. Серед них були і ми. Але треба ж було такому статися: з вини місцевого провідника ми трохи запізнилися. А ще група футболістів з'явилися і зовсім пізніше за нас. На жаль, крайніми виявилися ми троє. На наступний день нас звинуватили бозна в чому і відправили зі збору в Україну. Осад неприємний тоді залишився, але з роками поступово зійшов нанівець. До того ж, інший фахівець - Анатолій Коньков, який змінив Базилевича, знову запросив нас в команду.

- Кадрові проблеми у будь-якої команди бувають завжди - як мінімальні, так і великі. На даний момент Олександру Петракову не позаздриш, адже він не зможе розраховувати на багатьох ключових виконавців. Але незважаючи на це, я більше ніж упевнений, що хлопці, які вийдуть на поле проти фінів, зможуть домогтися потрібного результату. Вони такі ж кваліфіковані гравці, як і їх відсутні колеги по збірній. Ті ж, хто ще не загартований великою кількістю виступів за збірну, мають чергову можливість довести, що викликали в національну команду їх не дарма.

- Ясна річ, що Україні нічого іншого не залишається, як грати з акцентом на атаку. Це чудово розуміє суперник, тому мабуть обере відповідну тактику. В цьому випадку потрібно не наступити на ті ж граблі, що були в київському матчі з фінами, коли їх контратаки були дуже небезпечні і в підсумку привели до голу. Нашій команді потрібно дорожити м'ячем, грати раціонально і в той же час сміливо. Думаю, що багато чого буде залежати від першої половини першого тайму. Якщо збірній України вдасться нав'язати свою гру суперникові, а в ідеалі й забити, то шанси на позитивний результат в матчі відразу ж зростуть. А це, в свою чергу, допоможе набути впевненості і в міру розкутості. Важливо також бути максимально сконцентрованими, особливо в кінцівці матчу. Щоб не повторити помилок недавніх невдач.