Разъяснение Комитета этики и честной игры УАФ по стимулированию третьей командой

Правило про заборону стимулювання учасників матчу третіми командами існує в європейському футболі вже дуже довгий час. Дисциплінарними регламентами УЄФА (ст. 12) та ФІФА (ст. 18), а також Дисциплінарними правилами УАФ (ст. 20) таке стимулювання розглядається як неправомірне, яке має вплив на хід та результат матчу з метою отримання переваги для третьої особи. Також така винагорода може розглядатися і як хабар, оскільки має на меті вплив на якість учинення дій футболістами. Чому ж в українському футболі, як і в багатьох країнах світу, заборонене стимулювання третіми клубами?

Єдиною можливою конкуренцією команд у футболі є 90 хвилин гри на полі. Переможець у нашому виді спорту визначається лише за результатами одного (наприклад, Суперкубок) або серії (наприклад, сезон Прем’єр-ліги) таких матчів, що мають часові (90 хвилин) та територіальні (футбольне поле певного розміру) обмеження.

Стимулюючи та регулюючи розміри таких заохочень, клуби з більш потужним фінансовим становищем отримують конкурентну перевагу над менш фінансово спроможними клубами поза футбольним полем. Більш багаті клуби мають можливість підвищити «таксу» матеріального заохочення до такої планки, яку просто не зможуть подолати інші, і цим вони вже отримують перевагу над командами зі слабкішим фінансовим станом. Якщо ФК має більші фінанси, ніж у його конкурентів, єдиним легальним способом використання цієї переваги на свою користь є інвестування цих грошей у свій клуб: інфраструктура, футболісти, тренери, персонал.

Не маючи цього на меті, фінансово сильні клуби також впливають на ставлення інших команд до матчів, які можуть передувати стимульованим. Особливо в кінці сезону команди, в яких відсутня турнірна мотивація, починають розглядати матчі за ознакою зовнішнього стимулювання, й у нічим не вмотивованій грі футболісти можуть берегти сили, щоб викластися на повну в наступному, стимульованому ззовні, матчі. Таким чином, фінансово спроможні клуби своїми можливостями впливають на перебіг подій і в інших матчах своєї ліги, що є неправомірним впливом на хід матчу, відповідно до вищезгаданих регламентних норм.

Процес стимулювання третіми клубами негативно впливає на психологію футболістів та їхнє ставлення до виконання своїх обов’язків. Ведення чесної спортивної боротьби більш завзято, аніж у звичайних матчах, прирівнюється до умисного ухилення від її ведення, і не виключено, що така гнучкість у мотивації може бути використана футболістами пізніше для гри «на контору». Немає різниці, з якою метою заохочують клуб або конкретних гравців — із метою зіграти краще або гірше, оскільки в обох випадках це є впливом ззовні.

Принцип чесної гри передбачає, що клуб мусить вести чесну спортивну боротьбу протягом усього сезону змагань, і відхилення передбачаються виключно із внутрішніх причин, сформованих усередині клубу. Клуби мають самостійно вживати всіх заходів для отримання фінансових ресурсів, необхідних для участі у змаганнях. Аналогією логіки заборони стимулювання може слугувати заборона «фарм-клубів», коли один із клубів має можливість безпосередньо впливати на внутрішню політику іншого клубу.

Отримання грошового стимулювання для кращого виступу в матчі може стати спокусою для клубу або окремих гравців зробити ставки на власний матч. Навіть якщо команда розміщує ставки на власну перемогу, це все одно буде порушенням чинного законодавства, яке забороняє здійснювати це на власні матчі, а також більш жорстких положень Кодексу етики та чесної гри, які забороняють будь-які ставки на спорт учасникам змагань із футболу.

Крім того, не виключено, що отримавши стимулювання, команда витратить гроші на підкуп арбітра, що, разом зі ставками на програш суперника, є грою «на контору» та іншим різновидом договірного матчу.

В умовах існування стимулювання третіми клубами команди з менш потужним фінансовим становищем розуміють, що прибутковіше отримувати заохочення ззовні, ніж стимулювати інших. На цьому деякі клуби будують свою фінансову модель, що призводить до втрати ними амбіцій боротися за першість у своєму чемпіонаті. Як результат, така пріоритетність цілей значною мірою пригальмовує процес розвитку національних змагань, бо зменшує чисельність клубів, які можуть і хочуть розвиватися та ставити великі цілі.

Усе це змушує визнати, що поняття «стимулювання третіми командами» за своїм принципом виводить на перший план боротьбу фінансових спроможностей команд, залишаючи позаду основоположний принцип Кодексу етики та чесної гри, а саме — ведення чесної спортивної боротьби виключно на полі. Таке стимулювання є частиною концепції успіху у спорті за будь-яку ціну, що опонує принципу чесної гри.

УАФ підтримує та пропагує принципи ведення чесної спортивної боротьби в усіх своїх проявах на рівних умовах, незалежно від фінансових можливостей учасників спортивних змагань. Саме тому в українському футболі процеси стимулювання третіми клубами — заборонені.

На окремі запити Комітету з етики та чесної гри УАФ відповідні підрозділи УЄФА та ФІФА також підтвердили, що їхні правила про заборону договірних матчів розповсюджуються й на таке стимулювання. Більше того, в англомовній футбольній термінології навіть відсутній аналог терміну «стимулювання третіми командами» в нашому розумінні, адже це розглядається виключно як спроба впливу на хід або результат матчу.

Комітет наполягає, що фінансове або будь-яке інше стимулювання третьою командою учасників матчу з метою досягнення нею сприятливого турнірного становища є порушенням Кодексу етики та чесної гри УАФ, Дисциплінарних правил УАФ, аналогічних дисциплінарних положень УЄФА та ФІФА. Комітет також наголошує, що неповідомлення про достовірно відомі факти такого впливу прирівнюється до самого порушення.

Із метою акцентування уваги на даному порушенні комітет з етики та чесної гри внесе найближчим часом свої пропозиції змін до Дисциплінарних правил УАФ у частині виокремлення стимулювання третіми командами як окремого різновиду договірних матчів. У випадку їхнього виявлення такі факти стануть предметом розслідування Комітету з етики та чесної гри УАФ із подальшою передачею матеріалів до Контрольно-дисциплінарного комітету УАФ.