Дмитрий Коваленко - драка с легендой США, дружба с Бэкхемом, сборная Украины и война с Грозным

Девід — і людина хороша, і футболіст хороший. Він до усіх дуже добре ставився. Неважливо, скільки у нього було грошей та машин. Він справжній професіонал. Ми дружили з ним, поки грали. Сиділи поруч.

Звичайно, були деякі моменти, де він і крикне на мене “Ей, що ти таке робиш?”. Чи слухав я його? А як таку людину не слухати!

Зараз ми не спілкуємося, але гадаю, якщо зараз зустрілися б, то він згадав би мене.

Я хотів би спробувати пограти за збірну України , коли була можливість. Я зустрічався з тренерами. Тоді був Блохін, Баль. Говорили, що будуть стежити. Але Америка далеко та і рівень тоді був… Зараз інший рівень в МЛС.

Але мені казали, що представники збірної України приїжджали на матчі, коли я був в оренді у німецькому Санкт-Паулі. Але я там зіграв всього 7 матчів, здається.

Я завжди хотів побути вдома, спробувати себе, бути ближче до батьків. Були різні фінансові питання та інші. Я зрозумів, що в українському футболі великий бруд. Ще тренер такий попався (В’ячеслав Грозний — прим.ред.). Не те, що важкий… Неправильна людина. Це тренер не для футболу. Таких людей не повинно бути у футболі. Ставлення до гравців було як до собак.

Але я не мовчав, я завжди казав усе в обличчя. Я з ним сварився. І зі старшим тренером сварився. Я не міг бачити, як вони ставилися до хлопців. Як в лісі чи в зоопарку.

Донован? Не люблю його як людину. Футболіст він дуже хороший. Були у нас з ним моменти. Побилися пару разів у роздягальні: я йому сказав усе, що думаю і він мені сказав усе, що мав сказати. Але все добре. Це футбол, а не балет. Все залишилося в роздягальні.