Евгений БАНАДА: "Мечтаю попасть в топовую команду и попробовать силы в европейском чемпионате"

Поки футболісти відпочивають після чергових тренувань і навантажень на турецьких зборах, пресслужба ФК «Олександрії» скористалась можливістю і поспілкувалася з Євгеном Банадою.

Євгене, ти в команді з 2011 року. Як змінилася вона, на твій погляд, за цей час? Як змінився ти?

Звичайно, команда додає з кожним сезоном. За цей час вона значно виросла — і тренерський штаб, і футболісти. Додалося в плані клубної структури. Все і всі розвиваються. Я виріс як футболіст в цій команді. І зараз вже можу сказати, що з роками став сильніше, досвідченіше.

Щороку команда вирушає на навчально-тренувальні збори до Туреччини. Чи відрізняються ці збори один від одного?

Невеличкі відмінності є. Це стосується не тільки фізичного навантаження. Тренерський штаб не стоїть на місці, постійно розвивається і шукає нові варіанти, щоб покращити командну гру на полі, щоб футболісти виглядали краще. Умови проживання з кожним роком теж покращуються — хороші готелі, якісні футбольні поля. Це дуже добре, що керівництво піклується про своїх футболістів і створює всі умови для нормального відновлення та підготовки до другої частини чемпіонату.

Повернемося до тренувань. Щодня ви відпрацьовуєте багато різних вправ. Чи є в тебе улюблені, і такі, які не приносять, скажімо, задоволення?

Я думаю, що кожен футболіст не дуже полюбляє роботу без м’яча: це бігові вправи, вправи на витривалість. Я не виключення. А от робота із м’ячем, ігрові вправи це те , що дійсно цікаво. Проте додавати щось нове — це завжди корисно команді.

Збори – це постійні тренування, навантаження, матчі. Як ти відпочиваєш, відновлюєшся?

Особисто я в обід відпочиваю і рано лягаю спати. Сон — це відпочинок і відновлення для мене.

Цього року тренерський штаб нашої команди прийняв рішення зробити ставку на молодь «Олександрії». Як ставишся до цього?

Це дуже добре. У нас хлопці з дубля показали хорошу гру як в цьому сезоні, так і в минулому, тому це рішення – правильний крок, як на мене. Треба дати шанс молоді показати себе в основі. Мені особисто подобається, що в команду вливається «молода кров», я ж був таким же молодим і уявляю наскільки це приємно, коли ти потрапляєш до команди основи. Наші молоді футболісти дуже хороші та сильні на полі. Вони прогресують. Впевнений, надалі в них все вийде.

А не має відчуття, що молодь дихає вам, більш досвідченим гравцям, в спину?

Це здорова конкуренція. Це завжди добре. Це круто, коли є молоді гравці, які «піджимають», змушують тебе рухатися вперед. Навіть для мене це дуже добре, що прийшла молодь. Значить треба більше себе навантажувати, прогресувати, щоб не поступатися їм.

Напередодні ми спілкувалися з гравцями молодіжного складу і запитали їх: над якими якостями та навичками необхідно працювати, щоб показувати на полі хорошу, якісну гру. Ти вже досвідчений футболіст, багато що вмієш, знаєш. На твою думку, над чим треба працювати, щоб зарекомендувати себе на футбольному полі?

Якщо чесно, багато над чим треба працювати. Треба додавати комплексно. Не так, що працюєш над розтяжкою або додаєш в «фізиці». Ні, всього має бути в міру, і все повинно бути правильно. Додавати ніколи не пізно. Ні в 30 років, ні в 35. Ти мусиш розвиватися і займатися в будь-якому віці, починаючи з дитинства і далі протягом усього життя.

Усі, з ким би ми не спілкувалися, відмічають дружню атмосферу в команді. Часто можна бачити на світлинах в різних соціальних мережах, як футболісти дружать родинами, навіть відпочивають разом.

Я дружу з Андрієм Цуріковим (ексгравець «Олександрії»). Ми з ним здружилися в команді та досі дуже добре спілкуємося. Я його вважаю своїм найкращим другом. Ми один одного добре розуміємо і знаємо, тому, коли зустрічаємось десь на відпочинку, дійсно щиро радіємо цьому. З Валерієм Бондаренко, особливо після його повернення до нас, також здружилися. В команді, взагалі, я зі всіма в добрих стосунках. Хлопці у нас дуже круті, атмосферні.

Чи є в тебе захоплення окрім футболу?

Я полюбляю відкривати для себе щось нове. Цього року спробував себе в гольфі. Сподобалося. А так, дуже захоплююсь тенісом — моя сестра займається цим видом спорту. А ще з дитинства мені подобається волейбол. Мій батько завжди брав мене на волейбольні турніри. Тепер, коли в мене зимова відпустка, ми обов’язково з братом і батьком йдемо до залу і граємо в волейбол у власне задоволення.

Про що мрієш?

Мрію, щоб команда знову посіла третю сходинку чемпіонату (перші дві хай залишаться нашим грандам), а от третя нам під силу. Хочеться, щоб команда прогресувала із року в рік... Хочеться знову відчути ті емоції, коли команда виступала в Лізі Європи. Це круто. А ще, звісно мрію потрапити в якусь топову команду і спробувати свої сили в іншому європейському чемпіонаті. Я думаю, цього хоче кожен футболіст.