Игорь СНУРНИЦЫН: "Динамо" будет настраиваться на чемпионат так же, как на Лигу Европы"

– Мені подобається на зборах ігровий процес, самопідготовка до чемпіонату. Коли збори, то в нас є багато часу на тактики, зіграність, більше напрацювати. Ну і загалом же підготуватися до УПЛ. У вільний час можу собі полежати, відпочити після тренувань, подивитись ютуб, пограти з друзями в пабг. На ютубі дивлюсь різне: про машини, як їжу готують, загалом багато чого різного. Збори проходять добре, у нас цікаві суперники, по трохи готуємось. Коли були перші матчі, то ще не сильно друг друга розуміли, просто після відпочинку. Зараз вже втягнулись і все в нас виходить, на тренуваннях відпрацьовуємо та в спарингах реалізовуємо.

– Подивимось, не буду загадувати наперед. Ми будемо готуватись. Все-таки перший матч, до того ж непростий суперник, це ж “Динамо”. Буде хороша і важка гра. Можемо перемогти київський клуб за рахунок злагодженості, тактики своєї, яку нам дають тренери. Загалом же потрібно буде терпіти, бігати й працювати на полі. Вважаю, що “Динамо” буде налаштовуватись на чемпіонат так само, як на Лігу Європи. Їм же також очки потрібні, “Шахтар” поряд, тому мотивації в них достатньо буде.

– Так, звісно, що буде важко. Тому що це переїзди, всього лиш 3-4 дні, щоб підготуватись до матчів. Бо, вважай, що 2 дні будемо в дорогах. В першому колі було легше, адже в основному всі поєдинки ми проводили вдома. Найважчий матч був проти київського “Динамо”, перший тур. Тому що ми думали, що нормально підготувались, а виявилось, що до кінця ще не були повністю готові. А згодом поступово вже увійшли в свою гру та було легше грати, показували свій футбол.

– Вважаю, що так. Я в “Олімпіку” вже тривалий час, можна сказати, що з самого дитинства. Коли мені було 16 років, то я вже з юнацького футболу перейшов у дорослий. Дебют свій пам’ятаю, ми грали тоді проти “Олександрії”, зустріч завершилась з рахунком 0:0. Я відбігав цілий матч, було дуже важко для мене. Але нічого, тренери тоді сказали, що я молодець. Для мене було незручно грати після синтетики на натуральному зеленому полі, тому ось в цьому була важкість. Ну і плюс рівень зовсім інший, не такий, як був у дублі чи Ю-19, тут все швидше та зовсім інше мислення. Було важко, але вважаю, що я впорався. Мені завжди важко грати проти Тайсона з донецького “Шахтаря”. У нього швидкість, зовсім інше мислення, для УПЛ просто космічне. До його компанії також би відніс і Марлоса.

– Ой, чесно кажучи, не знаю. Сильно не вникав у цю ситуацію. Знаю, що в нього були пропозиції та він сам вибирав, які саме клуби хоче, а як зараз, то не знаю. Ми ось прилетіли до Туреччини і нам тренери сказали, що Шахаб почав відноситись до своєї справи не так, як раніше. Ну і як бачите його перевели в дубль. Принаймні його на зборах із основною командою немає.

– Спілкувався, але мені з ним важко було говорити. Тому що він спілкується більше на англійській мові, а в мене з нею не дуже. Шахаб ще буває, що розуміє російську мову, адже вже тривалий час в “Олімпіку”. Як людина, то він дуже позитивна, хороша, та й як футболіст теж. Нічого поганого не можу сказати проти нього.

– Я це дізнався з інтернету. В нас було тренування і ми вирішили уточнити в нашого тренерського штабу чи це правда і вони підтвердили цю інформацію. Звичайно, я зрадів, коли дізнався, що така людина, як Яя Туре буде працювати в донецькому “Олімпіку”. Він був великим гравцем і я вдячний йому буду, якщо він поділиться своїм досвідом і направить нас в правильне русло.

– Знаю, що Яя Туре свого часу грав за донецький “Металург”, іспанську “Барселону” та англійський “Манчестер Сіті”. В принципі більше нічого не знаю про нього,

– Навіть не знаю. Хотів би себе напевно спробувати в Англії, тому що там доволі силовий футбол і цікавий. Будь-яка команда може конкурувати з лідерами, навіть із нижньої частини турнірної таблиці. Тому хотів би там зіграти, а в якій команді не знаю, це вже життя покаже, як складеться. Загалом же вболіваю за “Барселону”. Якби вони запропонували мені контракт, то я звісно би, що до них перейшов, не дивлячись ні на що. Коли “Барса” грала проти “Динамо”, то я вболівав за наших. Завжди підтримую українські команди в єврокубках, навіть коли вони грають проти “Барселони”.

– Дуже хороші. В мене у телефоні є відео і фото, то буває такий час, що я передивляюсь їх, то аж мурашки по шкірі йдуть. Безумовно, що це був найкращий період у моєму житті, дуже круто. Таке буває напевно лише раз в житті, та й не у всіх. Можу підтвердити слова Максима Чеха, що в нас була серйозна дисципліна і не тільки перед фіналом. Налаштовували на кожну гру дуже сильно, ніби це був фінал. Найбільше спілкуюсь із того складу з Сіканом, так, як з ним в одній кімнаті був. А так можу з іншими пацанами переписуватись, відповісти на історію в Інстаґрамі, запитати, як справи. Ми ж всі граємо в одному чемпіонаті, то буває, що зустрічаємось на полі перед грою, то можемо постояти і поговорити собі.

– Я ось це навіть не знаю. Якщо подивитись на команду Південної Кореї, з якою ми грали у фіналі, то їх позабирали в Європу. А ось чому в нас ні, то я не знаю. Але ж ходили якісь розмови, були в пацанів пропозиції, можливо, просто клуби не відпускали. В мене конкретно ніяких запрошень в інші команди не були, якщо би щось було, то я би вам розповів.

– В мене вдома, у Донецькій області, я все відвіз додому. Звичайно, що було приємно під час нагородження. Адже сам Президент України тебе нагороджував. Як я кажу, Чемпіонат світу не кожен може виграти, так само президент не всіх може нагородити. Тому це дійсно було дуже приємно. Зеленський – хороший президент, на мою думку. Я до нього ставлюсь добре.

– Вважаю, що так. Якщо така ціна стоїть, то значить, що заслуговую. Не думаю, що просто би так ставили таку суму.

– На мою думку, можна. При чому це реально зробити з будь-якого клубу. Головне, щоб були перемоги, в тебе і твоєї команди все виходило.

– Ой, якщо чесно, то я навіть не знаю, не чув про це. Якщо так говорять, то будемо чекати, яке приймуть остаточне рішення. Сподіваюсь, що все-таки Євро відбудеться. Очікую від нашої національної збірної України звісно, що перемог і красивої гри, саме ту, яку вони показували в останніх матчах, щоб продовжували в тому ж дусі.

– Кіберспорт – це було давно. Мені друзі порадили скачати гру, а я говорю, що не буду її грати. Хлопці в неї грали, а я говорив, що не буду. Але якось так вийшло, що все-таки завантажив, спробував і все затягнулось так, що досі граю. Це пабг. Ну і ще полюбляю контра-страйк. Дивлюсь часто, як грають наші “NaVi”. Ось нещодавно, кілька днів тому вони виграли великий турнір. Я в кімнаті з Ваньою Зотьком, то ми двоє стежили за цим, то так кричали сильно, були дуже раді за пацанів. Контру в нас люблять пограти Діма Гришко і Ваня Зотько.

– Вікіпедія бреше. 178 см – це ще дуже давно було, зараз в мене десь 183-184 см. Якщо проти тебе грає високий нападник, то буде важко з ним боротись на другому поверсі, а якщо такого росту, як я, то не дуже.

– Має бути напевно середнього росту, можливо, навіть вищим і щоб швидкість була. Потрібно, щоб баланс був присутній, всього потроху. Центральний захисник має мати хороший перший пас, відбір, мислення. Найкращий центрбек в світі зараз це Ван Дейк. В Україні відзначу Колю Матвієнка, а в “Олімпіку”, звісно, що Ваня Зотько (сміється – прим.).

– Зручніше грати мені в центрі, але можу й зіграти зліва в захисті. Вже звик до позиції саме центрального захисника. Зрозуміло, що функції фулбека і центрбека є зовсім різними. Крайній завжди має підключатись до атак, бігати. А центральний просто має оборонятись, тому зліва звісно, що важкіше.

– Ніколи не потрібно вішати ніс і рухатись тільки вперед!

– В основному, коли я не можу заснути, то це, що я щось передивився, по телевізору чи в телефоні і воно в мене перед очима. Другий варіант –це безсоння і не можу заснути просто.

– Я не знаю, просто не любитель давати інтерв’ю.

– Так, я вважаю, що гравець має це робити. Це входить у його обов’язки.

– З дівчиною я познайомився випадково, в інтернеті, якщо ще точніше, то в Інстаґрамі. Ми були підписані одне на одного, потім ні, а пізніше вона лайкнула фото мені, то я написав їй. Скоро вже буде рік наших стосунків, живемо разом.

– Анекдот не можу розповісти, бо я не знаю та й не дуже сильний жартівник. А ось історію можу таку розповісти. Нещодавно відбулося, поїхали на матч, а Ваня Зотько забув футболку. То я йому кажу, давай дам свою, ми і так по тайму бігаємо. Говорю йому, що ти такий розгублений, як можна було забути футболку, краще би вже голову свою залишив у номері. То віддав йому свій комплект, а він нічого, ходив собі й сміявся.