Василий САЧКО: "Когда-то Кварцяный мне говорил, что на поле я должен быть бандитом и доказывать свое "я"

Уже більше трьох тижнів гравці «Волині» знаходяться у відпустці. Утім, для клубу цей період аж ніяк не для відпочинку – тренерський штаб та керівництво «Волині» аналізують той шлях, який «хрестоносці» уже пройшли цього сезону, а також будують плани на найближче майбутнє. Ну а клубній прес-службі вдалося більш широко порозмовляти із головним тренером – Василем Сачком – та розпитати його про враження від нелегкої осінньої частини цього сезону.

Василю Вікторовичу, для початку хотілося би коротко і глобально почути про враження від першої частини сезону, наскільки її можна називати вдалою або ж навпаки?

Найперше – я хотів би подякувати нашим уболівальникам та людям, які підтримують «Волинь». Чесно кажучи – було нелегко. Я розумів, куди я йду, за скільки часу потрібно було познайомитися з командою і почати чемпіонат – ці терміни були мінімальні. Нам потрібно було укомплектувати команду, тренерсько-адміністративний склад. Сказати одразу, що щось вийшло, а щось ні – важко, адже це довга і непроста тема…

Старт чемпіонату вийшов у нас не зовсім вдалим – коли я прийшов в команду, у футболістів був різний рівень готовності, у нас фактично не було нападника, і ми доукомплектовувалися уже в розпал чемпіонату. Утім, протягом цього відрізку (який ми навіть не дограли) вважаю, що хоч і не на сто відсотків, однак зі своїм завданням ми впоралися. У нас були дуже непогані та якісні ігри, є перспективи, прогрес. Щоб за два тижні зібратися і одразу показувати якісний футбол – такого не буває, за будь-які недоліки одразу карають, і у деяких іграх, де ми зобов’язані були брати максимум, виграти не вийшло. Однак, повторюсь – були й матчі, які потішили нас, і, мабуть, вболівальників, і через ці поєдинки ми дивимося уперед.

Як було повернутися у рідне місто, рідний клуб? Багато хто із персоналу, мабуть, працює тут ще з тих часів, коли ви були футболістом «Волині»…

Так, звісно, це моє рідне місто, і я просто повернувся додому. Дійсно, багато кого я застав ще у якості футболіста, і якщо говорити про адаптацію, то у футбольній сім’ї «Волині», в яку я поринув, мені було легко.

На початку сезону ми з вами спілкувалися, і тоді ви казали – не чекайте від нас на старті яскравих і феєричних ігор. Чи очікували ви, що буде настільки важко, адже першої перемоги чекали дуже довго?

Готуйся до гіршого – сподівайся на краще. Ті ігри, які ми тоді грали, повинні награватися на зборах. У нас цієї можливості, на жаль, не було, ми мали труднощі в кожній з ліній, питання були й щодо якості гри футболістів. І за період початку сезону чимало гравців суттєво додали – як в тактичному плані, так і плані майстерності, однак до ідеалу ще дуже далеко. Нам довелося «на льоту» виходити на той пік форми, до якого ми прагнули. На жаль, коли ми це зробили, ми у зв’язку з причинами, які від нас не залежали, не дограли перше коло…

Тобто ці три гри, які ми були готові зіграти, однак не зіграли, краще було зіграти до Нового року?

Так, для нас було краще, щоб ми їх зіграли. Десь суперники перехворіли коронавірусом, деякі команди відмовилися через відомі та «невідомі» нам причини. Однак на сьогодні ми повинні прийняти цю ситуацію такою, як вона є. У нас є запас, ми в темі, ми в боротьбі за високі місця – у нас все для цього є і, сподіваюся, буде надалі.

У нас також була епідемія коронавірусу. Як команда перенесла цей період?

Я вперше в житті зіштовхнувся з таким явищем, і не тільки я – вся Україна, Європа. Тут справа не лише у вболівальниках та порожніх трибунах, а й звичайній життєдіяльності команди. І тут, як і у футболі, дрібниць не буває – важлива будь-яка маленька деталь. І ми кажемо хлопцям – ви не маєте права отримувати картки за просто так, ви не маєте права захворіти, тому що десь ви вийшли без шапки, не простежили за своїм здоров’ям. Це все також мінус для команди, тому робота завжди ведеться. Утім, коронавірус не вибирає – хороший ти чи поганий, і у нас не такий великий резерв, щоб кожного футболіста можна було рівноцінно замінити. Ми також зіштовхнулися з цими труднощами, нам довелося подолати цей етап, однак я вважаю, що ми зробили це непогано.

Перша ліга – знову конкурентна і непередбачувана. У нас, до прикладу, є перемоги над лідерськими командами (тим же «Агробізнесом» чи «Гірником-Спортом»), а є – поразки від команд з нижньої частини таблиці. Очікували такого рівня у дивізіоні?

У Прем’єр-лізі також раніше скептично ставилися до того ж «Колоса» чи «Олімпіка», однак чемпіонат стає цікавішим. Те ж саме і у Першій лізі – тут віднялися одні команди, зайшли нові, або ж старі, однак з новими амбіціями. І сьогодні ми бачимо, яка щільність та непоступливість у нас в турнірній таблиці, і я би не став виділяти у нас якогось фаворита – є шість-сім команд більш-менш однакового рівня, які ставлять перед собою завдання. Так, дійсно, ми доволі успішно зіграли з лідерами чемпіонату, а там, де просто повинні були брати три очки (це показує і якість гри, і її післяматчева розшифровка), ми виграти не змогли. Нам потрібно над цим працювати, і в таких іграх клас гравця та індивідуальна майстерність, недооцінка суперника – все це також має значення. Найголовніше, що у нас вже є взаєморозуміння – ми повірили в команду, команда повірила в нас, і ці моменти повинні вплинути на майбутнє команди, і, звісно ж, на результат.

Потенціал нашої команди – чи дозволяв він боротися за найвищі місця і наскільки вдалося його реалізувати?

Я би не хотів давати оцінку нашій роботі зараз. На зборах ми проаналізуємо цю частину сезону, а також донесемо до команди усі помилки, яких припускалися. У нас буде час попрацювати над нашими недоліками. Повторюсь – у нас було чимало хорошого. Потенціал у нас присутній, однак потрібно створити конкуренцію, потрібно підсилити команду. Це все залежить як від тренерського штабу, так і від менеджменту клубу – тобто, від усієї системи, яка працює на благо нашої команди.

Наскільки вам допомагає ваш тренерський штаб?

В нас з ними один механізм, і навіть в цей час відпустки ми в постійному робочому процесі. Користуючись випадком, хочу привітати Ярослава Комзюка з ювілеєм (розмова відбувалася 21 грудня, в день 50-річного ювілею старшого тренера – прим. авт..), у нього вже такий серйозний вік, «мужичок за 50», як у відомій пісні. Ми з ним грали разом тут, у «Волині», як і з Володимиром Гапоном. Це також і тренер з фізпідготовки Володимир Деуль, і тренер воротарів Олег Остапенко – ми всі однодумці, і по-іншому бути не може. В цьому плані мені дуже легко, і сьогодні ми працюємо в хорошій атмосфері.

Знаємо, що ви прицільно стежили й за матчами нашої «Волині-2». Чи можна буде в найближчому майбутньому опиратися на нашу молодь?

Не кожна команда Першої ліги може дозволити собі утримувати команди U-19 чи U-21 (а коли ми говоримо про «Волинь-2», мова йде саме про молодих хлопців). Я дуже вдячний нашому керівництву та інвесторам, які пішли на цей крок, підтримали цю команду, адже все-таки між першою командою та дитячим футболом є прірва. І якраз оці хлопці мають можливість проявити себе у матчах з дядьками – в Другій лізі також є дуже досвідчені футболісти та команди, які ставлять завдання та вміють грати футбол. І у нашої молоді є шанс пройти цей етап і стати справжніми футбольними мужиками, а через другу команду попасти до основи.

Ми цікавимося та стежимо за кожним їхнім матчем, а також підключаємо цих хлопців до тренувань першої команди. Зараз є ряд футболістів, які поїдуть на збори з першою командою. В мене є дуже велике бажання, і я хочу, щоб воно було в них – не лише під час наших розмов, а щоб вони виходили і доводили. У «Волині-2» є класні футболісти, з хорошими даними, але потрібен і результат. У нас зараз в країні дефіцит нападників, а у «Волині» є, до прикладу, Богдан Кобзар – чудовий хлопець, має шалені дані, швидкість, дриблінг – і він повинен там бути лідером, забивати з десяток голів, а потім виходити і забивати за першу команду. Ми про це все кажемо йому і іншим хлопцям, щоб вони подолали всі свої перепони і вийшли на той рівень, який потрібен нам.

У нас було чимало випадків цього чемпіонату, що «Волинь» у перших таймах грала набагато краще, ніж у других? Чому так ставалося і чим це можна пояснити?

Різні тайми бувають і в Лізі Чемпіонів, і в матчах збірних і, взагалі, у футболі топ-команд – це пов’язано і з психологією, і з завданнями команд, і залежить від суперника. Щодо нас – це наслідок ступеня готовності команди. Знову-таки – ми не пройшли збори. Бували такі ігри, де ми вигравали, однак окремо до гравців були питання, і ми показуємо моменти, де потрібно було допрацювати, аби не пропустити той чи інший гол. Тут питання і фізичної готовності, і тактичної, адже хлопці по-різному бачать футбол, а наше завдання – зробити їх однодумцями. З плином часу ми почали грати більш строго в обороні, у нас було все більше матчів, де ми не пропускали, разом з тим, потрібно більше забивати, і ми якраз над цим працюємо і будемо працювати.

У розмовах про Першу лігу футболісти часто згадують, що навіть команди, які десь поступаються в майстерності, компенсують це бійцівськими якостями та характером. Наскільки важливо мати й свій характер? Адже деякі матчі саме на цьому вдавалося витягувати й нам…

У Першій лізі – ряд більш-менш рівних команд. Ми також не є такою командою, яка може зараз на класі когось обіграти. Я дам відповідь – нікого ми сьогодні не обіграємо чисто на класі. Тому – дисципліна, повна самовіддача, фізичний стан, допрацьовувати в кожному епізоді. Наше завдання – змусити їх виконувати на полі той план, який дається команді перед грою. І якби в тих провальних іграх ми не втрачали очок, то навіть з пропущеними іграми могли бути зверху в таблиці. Були й такі ігри, де нам пощастило, тому на сьогодні – маємо те, що маємо, і від цього потрібно відштовхуватися. Зараз нам потрібно пройти збори, доукомплектуватися, підсилитися, і у весняній частині чемпіонату доводити своє на футбольному полі. Як би там не було, нам потрібно буде показувати якість та стабільність, і від гри до гри боротися за найкращий результат.

Під час сезону «Волинь» залишили Владислав Шаповал та Антон Євдокимов. Чи є ще гравці, які офіційно залишили клуб?

Бондаренко, Кейта, Тетеренко – ці хлопці більше нам не допоможуть цього сезону. Ми дуже вдячні їм за співпрацю, однак далі вони будуть захищати кольори інших клубів. Є інші хлопці, з якими ведемо переговори, є хороші якісні футболісти, які можуть приєднатися до нас, однак тільки як це буде узгоджено з керівниками та засновниками клубу, будуть підписані контракти – тоді ми зможемо про них говорити.

«Волинь» - це бренд, який поважають в Україні, багато футболістів хочуть сюди, тут створено чимало хороших умов для того, аби грати вище, ніж сьогодні вона знаходиться. На балансі також є інфраструктура, дитяча школа, на які клуб витрачає кошти, ми, звісно ж, розмовляли з власниками й про те, щоб в проекті Луцьк чи «Волинь» мали стадіон зі штучним покриттям. Це необхідність – в зимову пору року наші дитячі команди шукають спортивні зали, не маючи можливості займатися на свіжому повітрі. Майже в усіх обласних центрах і великих містах штучні поля є, і я не розумію, чому такого немає у нас. Тому – є інтерес, керівництво про це знає, і я сподіваюся, що найближчим часом таке поле з’явиться і у нас.

Які плани у команди по зимових зборах?

У нас зараз футболісти у відпустці, однак мають індивідуальні плани тренувань, аби бути готовими до роботи на зборах. Попередньо ми збираємося 20 січня, хоча, знову ж таки, певні корективи може внести можливий локдаун чи ситуація в країні. У нас є план зборів, зараз ми плануємо зустрітися з керівництвом, цей план затвердити, і тоді ви одразу ж будете про це знати.

Підсумовуючи розмову – рідне місто, рідний клуб – наскільки цей виклик цікавий для вас у тренерській кар’єрі?

Звісно, цікаво. По-перше, я вдома, де у мене багато друзів та величезна підтримка. Я розумію свою відповідальність – я також живу в цьому місті та ходжу цими ж вулицями, і це хочуться робити спокійно, радіючи за успіхи своєї команди. Коли постало питання мого призначення, я собі задав запитання – а хто, як не я? В житті дуже важливо, щоб був стимул. Мені дуже цікаво тут працювати, дуже цікаво спілкуватися і з молодими хлопцями, які хочуть чогось досягнути – а з ними доводиться говорити не лише про футбол, а й про життя. У нас є ввічливі хлопці, а є трохи розбещені, «піжони». Я не люблю такої поведінки і не можу не казати про це. Колись Віталій Кварцяний мені казав – мовляв, ти в житті повинен бути чемним, а на полі ти повинен бути бандитом, нікому не поступатися і доводити своє «я»! Тому зараз – кожна виграна гра, стратегічно важлива перемога – це і є мій стимул. І зараз ми з тренерським штабом зробимо все від нас залежне, аби поставлені перед нами завдання виконати.