Анатолий КОЛОША: "Имеем то, что имеем..."

Я виконую обіцянку надати нашим читачам експертну думку спеціаліста щодо дійсного стану вітчизняних футбольних полів і можливих шляхів оптимізації цього. Тож до слова запрошується заступник директора київського стадіону «Динамо» Анатолій Колоша, якого в колах фахівців цієї царини, зокрема зі слів президента ФК «Динамо» (Київ) Ігоря Суркіса, йменують не інакше, як головним футбольним агрономом країни.

З важким багажем неприємних вражень про вигляд наших футбольних полів, не лише сьогоднішнього, а й кількарічного до того зразка я й розпочав розмову...

- Пригадується, як два роки тому критикувалася повесняна якість поля на «Метеорі» у Дніпропетровську, рік тому - столичний стадіон «Динамо», коли приїжджав «Вільярреал», цього ж року немає меж критиці РСК «Олімпійський» у Донецьку. При цьому зауважу, що в усіх випадках йдеться про єврокубкові матчі, до яких готуються якнайретельніше, та результат один: геть погані поля! Може Україна на ранніх стадіях року просто приречена на такі газони?

- Гадаю, справа далеко не тільки в погоді, хоч вона, зрозуміло, сильно впливає. Зокрема, у згаданому вами Дніпропетровську довелося знімати шар льоду, який розтоплювали спеціальними пристроями. «Динамо» ж спіткала інша біда - відмовив дренаж, закладений, уявіть собі, ще в 1932-33 роках.

- Невже під час реконструкції до Олімпіади-1980 дренажна система на «Динамо» не була замінена?

- Ні, не була, тож за 70 із гаком років експлуатації вона була зовсім зношеною! Зрештою, у минулому році нам довелося замінити всю дренажну систему на «Динамо», після чого зробили реконструкцію футбольного газону.

Нарешті у цьогорічному Донецьку ситуація могла бути ліпшою, оскільки там дуже серйозно готувалися до гри з «Ліллем». Починаючи з минулої осені поле весь час було під підігрівом і вкрите агроплівкою. Та перед самою грою пішли сильні опади, що й зробили свою погану справу.

Я наприкінці лютого був у Донецьку, де виступав на семінарі і зазначав, що окрім агроплівки, яка тримається над грунтом і забезпечує вентиляцію газону, поле треба також вкривати настилом, який би не пропускав води. Його доцільно використовувати безпосередньо перед датою гри: вночі або в день матчу.

Це звичайна поліетиленова плівка, завдання якої - не пропускати опади на грунт. Прибирається ж вона разом із шаром води зверху безпосередньо перед початком матчу. Потім поле вкатується і навіть в разі продовження опадів, воно не так сильно насичується водою. Так от такої плівки у Донецьку покладено не було.

А якщо ви були на НСК «Олімпійський» на матчі «Динамо» - «Ворскла», де таку плівку використали, то бачили, що попри сильні опади, футбольна арена залишалася якісною.

- Анатолію Яковичу, не могли б ви коротко й доступно - зараз не для фахівців, а для сприйняття простих уболівальників - розтлумачити ті процеси, які відбуваються з футбольним газоном з осені до весни?

- З настанком глибокої осені коротшають дні, збільшуються ночі. Трава вже не отримує достатнього ультрафіолетового проміння - припиняється фотосинтез. Із зниженням температури, можна сказати, припиняється дихання газону. І тут важливо якимось чином продовжити вегетаційні процеси. Засоби є: у першу чергу - включений штучний підігрів, далі - накриття поля агроплівкою, що забезпечує вентиляційні процеси теплим повітрям від системи підігріву, нарешті, ближче до дати матчу, треба ще мати поліетиленове накриття від скупчення води або снігу, про значення чого я вже казав. І, звичайно, багато що залежить від складу газону - його субстрату.

Дуже важлива й структура грунту: чим більше піску - тим менша ймовірність заболоченості, від чого так потерпають саме українські поля. Бо в них перебір органічних речовин, а від них - перебір вологи. З одного боку органіка необхідна задля кращого зростання трави та її привабливого вигляду. Але ж давно винайдені спеціальні добрива, які при мінімальних органічних складових у відповідних пропорціях те все компенсують.

- Судячи з зовнішніх характеристик, така методика створення та догляду футбольних газонів у нас не поширена...

- На жаль. Наразі біда ще в тому, що ми пережили вельми складну зиму: морозну, сніжну та затяжну. Великі снігові опади призвели до того, що більшість футбольних газонів хворіють на п’ятнистий фузоріоз, ураженість сніговою пліснявою. І ця біда торкнулася не тільки стадіони України, а й Європи. Наскільки мені відомо, зараз у спішному порядку перекладаються футбольні настили в Німеччині та Англії.

- Ось як? Навіть в Англії з її янгольським рослинним кліматом? Що вже казати про Україну... Я розумію важливість всього того, про що ви, Анатолію Яковичу, казали: підігрів, настили тощо. Але ж дефіцит сонця це не замінить! Значить, згідно навіть суто географічного розташування, наші футбольні газони є більш ураженими за будь-які заморські?

- Безумовно: які природні умови - така й даність! Але ще раз зазначу, що попри природні проблеми, існують шляхи оптимізації у догляді за полями. Крім уже названого, додам, що на критих футбольних стадіонах Європи - а там таких більшість, використовують підвішені штучні ультрафіолетові лампи, які додають відповідних променів, необхідних для фотосинтезу. Також корисна річ!

- Ну, поки в нас криті арени ще тільки будуються або проектуються - питання не на часі. При всьому тому скажіть, будь-ласка, чи існують наразі в Україні футбольні поля, які ви вважаєте зразковими?

- Такими я вважаю три поля, зроблених на піщаній основі - гідропоніці: це два поля у Конча-Заспі на базі «Динамо» і одне (спочатку я таке, як експеримент, зробив саме там) - в Орджонікідзе Феодосійського району Криму, де, зокрема, проводить учбово-тренувальні збори команда «Динамо-3». По своїм експлуатаційним характеристикам у минулому році ці поля найкращі в Україні! Особливо в осінній період.

Взагалі, поля на гідропоніці мають найпоширеніше використання навіть у південній Європі - зокрема, в Ізраїлі, Італії. А от у нас, при більш поганих кліматичних умовах - і я не розумію чому? - бояться будувати такі поля...

- А що зараз відбувається зі стадіоном «Динамо»? Команда ж грає на НСК...

- Повинен сказати, що після минулорічного серпневого дощового обвалу, що забив дренажну систему під час матчу «Динамо» - «Іллічівець», тоді ж ми демонтували стару та поклали нову дернину, яка ще не встигла прижитися протягом цього періоду. Зараз щось говорити про цей газон я ще не можу, бо не прийшло тепло, хоч весь час працює підігрів і йде процес приживлення. Зрозумійте, це поки лежить дерен, повинна відмерти стара трава і вирости нова. Тому я втримаюся від коментарів, переживаю й чекаю тепла. Та сподіваюся, що вже невдовзі «Динамо» гратиме на цьому газоні...

- Чув, що не раніше Турніру пам’яті Валерія Лобановського в середині травня...

- Сподіваюся, це відбудеться раніше...

- Трав’яний настил на «Динамо» покладений закордонного виробництва?

- Вітчизняного, з Бориспільського району Київщини.

- А я чув, що в нас віддають перевагу іноземним...

- Скажу відверто, що в нас поки не вміють вирощувати рулонні газони і немає спеціальної техніки для їх зрізання. Маємо лише два виробника, які в змозі з цим впоратися професійно: це київське підприємство «Квінт» - директором пані Сапон, і бориспільське «Газони», яке очолює кандидат наук Воробйов. В останнього ми й узяли газон для стадіону «Динамо».

Стосовно інших стадіонів, то звідки вони що беруть - я не знаю. Та можемо бачити, в якому кепському стані газони на більшості наших стадіонів.

- Зокрема, якщо ви дивилися матч 21-го туру у Луцьку, де зустрічалися «Волинь» - «Іллічівець»: як би ви прокоментували тамтешній стан поля? Бо мені вже звідти закидають, що все там було гаразд: і підігрів працював, і розчищене воно було достатньо...

- Матч цей я дивився, та від оцінок з телекартинки утримаюся. Хоча факт, що належні засоби збереження поля, про які я казав на початку, там не використовували.

- Дякую. Все ж, узагальнюючи, я так розумію, питання тут в різних підходах, можна сказати навіть - у різних науково-практичних уподобаннях. А чи є в нас керівний орган, який би мав зводити цей досвід докупи, уніфікувати та впроваджувати його?

- Існує Комітет ФФУ по футбольним газонам, який очолює віце-президент федерації Борис Воскресенський, членом якого я є. Та, відверто кажучи, мені на його засіданнях бути майже не доводилося! Тож як вони працюють, я не знаю. Відчуваю, що все в тому Комітеті тримається на Борисі Воскресенському та його заступникові Олександрі Синчило.

Щоправда, я був на останньому засіданні Комітету - тут, у міській федерації футболу. Та від пана Воскресенського почув там лише загальний статистичний звіт: скільки в нас чого по країні, по кожній області. Далі виступав пан Синчило, який стосовно підготовки футбольних газонів мовив таке, що є навіть не вчорашнім - позавчорашнім днем футбольної агрокультури! Хоч і видав він, у співавторстві з Борисом Воскресенським, книжку «Футбольне поле», але не розумію її користі.

Тому я мрію створити методичний центр з питань будівництва та експлуатації футбольних газонів і десь у серпні провести міжнародний семінар, на який дали згоду приїхати такі відомі в світі фахівці як Гіві Абрамішвілі з Москви, Алан Фергюссон із Англії, представники американської фірми «Торо» та голландської «Баренбрю», інші... Сподіваюся, там ми прийдемо до якоїсь виваженої загальної думки, яка корисно прислужиться й українським фахівцям.

- Насамкінець цікаво дізнатися, а скільки коштує комплексне монтування нового футбольного поля?

- По прямих витратах - десь 500-600 тисяч гривень. Ну, а вже доглядати його потім належним чином - це окрема стаття. Чималенька...

Олександр Даценко, „Спортивна газета”.
(публикуется на языке оригинала)