Евгений НОВАК: "Северная Македония стала замечательным приключением"

Новачок «Колоса» Євгеній Новак розповідає про свої мандри й перші кроки після вороття на Батьківщину.

— Євгенію, п’ять років Ви провели за межами України. Як і чому виник варіант із поверненням?

— Головна причина, чому повернувся, — потягло додому, скучив за нашими людьми. Там же все відрізняється. Для мене Північна Македонія стала чудовою пригодою: вважаю, витиснув звідти все, що міг! Разом із «Вардаром» ставав чемпіоном країни, здобував історичне досягнення — вихід у групу Ліги Європи… Влітку з’явилося кілька варіантів, я обрав, вважаю, оптимальний.

— Загалом які у Вас враження від балканської держави?

— Якнайкращі! Коли їхав туди, нічого про неї не знав. Потім помалу став вивчити, й мені все подобалось, особливо природа (наприклад, каньйон поблизу Скоп’є — неймовірний). Окрім того, там багато пам’ятників архітектури — словом, є на що подивитися. Найчастіше згадую центр Скоп’є — всюди підсвітка, величезний монумент Александру Македонському…

— Як тамтешні громадяни сприйняли зміну назви держави?

— Провели референдум, близько 70% населення висловилися проти, після чого опитування визнали консультативним. Змінити назву республіки потрібно було, щоб уникнути подальшого блокування Грецією можливості вступу в НАТО і ЄС… У мене в Північній Македонії залишилося багато друзів і знайомих, я продовжую слідкувати за подіями в цій країні.

— Про тамтешній футбольний Чемпіонат…

— Три-чотири клуби дуже сильні — у нас могли би боротися за медалі: «Вардар», «Шкендія», «Работнички»… Ну, принаймні так було кілька років тому — нинішня епідемія багато чого змінила в гірший бік. На жаль… Цікавий у них Чемпіонат! Головна специфіка — багато індивідуально сильних футболістів, яким на полі дозволяють майже все. Тобто у них, звісно, далеко не так, як у нас, із тактикою, ігровою дисципліною. Проте щодо індивідуальних дій гравців — мені, як захисникові, було дуже складно, бо часто я не міг прорахувати, чого очікувати від потенційного суперника.

— Головним опонентом Вашого «Вардара» був ФК «Шкендія» — топ-команда албанської частини Північної Македонії. Прикметний момент: офіційний сайт цього клубу ведеться албанською мовою, натомість македонської версії немає взагалі…

— Так, це особливе протистояння. У них стадіон на 15000 глядачів, і фактично щоматчу він заповнюється мінімум на три четвертини. Зазвичай після ігор там ми десь півтори-дві години не могли виїхати зі стадіону, чекаючи, поки розійдуться болільники… Щодо албанців і мусульман у Північній Македонії. Уявіть: виїжджаєш за межі Скоп’є — якихось 20 кілометрів, і зразу зустрічаєш велику кількість мечетей, а поблизу є села, де майже винятково мусульманське населення. Я з часом міг відрізняти — розмовляє македонець чи албанець македонською мовою, тому часто був вражений.

— Делікатний момент: їхні ЗМІ писали, що Ви могли змінити громадянство…

— Був такий момент. Я навіть розмовляв із головним тренером національної збірної Північної Македонії. Мені залишилося два місяці для того, щоби виконати умови їхньої Конституції для отримання паспорта… Що можу сказати? Якби офіційно отримав пропозицію, дуже добре подумав би.

— Про українські реалії. З Вашою появою «Колос» перейшов на гру з трьома центрбеками…

— Звичайно, що заради мене схему не змінювали. Й ми можемо грати з різними моделями — і з двома центральними захисниками. У нас гнучкий тренерський штаб. І, зрозуміло, важливе не розташування футболістів на полі, а те, що вони на полі роблять, як виконують установку на гру. Думаю, у нас непогано виходить: добре йдемо в Чемпіонаті, наробили галасу в Європі.

— Наступний матч «Колоса» — виїзний із «Зорею».

— Я його пропускаю. Але не сумніваюся: партнери зроблять усе, щоби виконати завдання тренерського штабу.