Йожеф САБО: "Демьяненко возглавил "Динамо" благодаря жене Ле Гуэна"

Йожеф Сабо, 65 років, неодноразово був головним тренером київського «Динамо». 1994 року він замінив на цій посаді Михайла Фоменка. Через рік поступився місцем Володимирові Онищенку. Той відпрацював лише три місяці, після чого прийшов Микола Павлов. Влітку 1995-го команда знову опинилася в руках Сабо. Так тривало аж до повернення Валерія Лобановського наприкінці 1996-го. Третє пришестя Сабо відбулося торік у серпні, коли у відставку подав Олексій Михайличенко. У травні цього року Сабо знову пішов. Тепер він - віце-президент «Динамо», перший заступник Ігоря Суркіса.

Ми зустрілися з Йожефом Йожефовичем у його робочому кабінеті на Грушевського, 3. Одягнений Сабо в чорний костюм. Сорочка - без краватки. Вибачається за те, що розмова кілька разів переносилася. Не встиг я поставити перше запитання, як до динамівського віце-президента зайшов його друг.

- Секунду, - каже Сабо. - Зараз мушу вирішити організаційне питання. З 15-го грудня йду у двотижневу відпустку. Якщо два тижні можна назвати відпусткою. В принципі її у нас і не буває. Коли команда в Києві, ми всі зайняті. Тим більше я, тому що відвідую і домашні, і виїзні матчі.

Друг Йожефа Йожефовича телефонує до Зальцбургу і просить, щоб Сабо зустріли на таксі.

- Усе гаразд, - каже він Сабо. - До тебе підійдуть в аеропорту з табличкою «доктор Сабо». Не хвилюйся.

- Я й не хвилююся. Зачекай мене тут. Він нам не перешкоджатиме, можемо починати, - це вже до мене.

- Як вам подобається сьогоднішній футбол?

- У Європі він нівелювався. Якщо раніше були очевидні фаворити, то сьогодні їх немає. Приклад - швейцарський «Тюн». Обіграв нас, більш-менш успішно виступив у груповому турнірі Ліги чемпіонів. Те ж саме стосується і збірних команд. Від Африки на Кубок світу поїдуть маловідомі Того та Ангола, а Нігерії та Камеруну в Німеччині не буде.

Немає явних зірок. Точніше, є, але їх обмаль. Раніше футбол мав Пеле, Ґаррінчу, Кройффа, Марадону. Ці люди могли самотужки виграти матч. Сьогодні ми раді, що є Шевченко. Андрій успішно виступає за «Мілан», забиває. Хто ще? Більше серед європейців «зірок» не бачу. Бразилії на увагу не беру, там завжди була маса талантів. Але й у Бразилії зараз «зірок» менше, ніж було раніше.

- Нинішні футболісти дбають насамперед про гроші?

- В Україні є три-чотири команди, де вчасно платять зарплату. А інші команди просто існують. Вони то нагору піднімуться, то впадуть. Знайдуть спонсора на якийсь час. А потім він іде, й команда вилітає з вищої ліги. Проте рівень футболу в Україні зростає. Завдяки іноземцям зокрема. Нехай вони і не першої категорії. Хоча добрі легіонери є і в Києві, і в Донецьку.

- З нинішнього чемпіонату запроваджено ліміт на легіонерів. Тепер одночасно на полі їх має бути не більше восьми. Надалі планують зменшити цю цифру. Чи варто?

- Гадаю, ні. Тренер донецького «Шахтаря» уже зараз має проблему вибору трьох українців до стартового складу. Мабуть, треба зупинитися на нинішньому ліміті.

- Чи відповідають рівню гравців українського чемпіонату наші арбітри?

- Ну, я не хочу... Коли був тренером, ми грали у Борисполі. Я висловив претензії до судді Сіренка з Сімферополя. Тому що він не призначив стовідсотковий пенальті у ворота нашого суперника. І вкрав у нас два очки. Тоді, коли ми йшли з «Шахтарем» нога в ногу.

Нещодавно головний тренер «Шахтаря» Мірча Луческу просто облив брудом «Динамо». Мовляв, ми не тим займаємося. Дивуюсь: як румунський фахівець може говорити, що український футбол рухається не в той бік. Він, мабуть, забув, що українці будуть представлені у фінальних частинах молодіжного чемпіонату Європи та Кубка світу. І коли Луческу каже, що в українському футболі 70 відсотків результату вирішується на футбольному полі, а 30 відсотків... Де? - енергійно розмахуючи руками, запитує Сабо.

- За лаштунками?

- Саме так. Це образа футбольного клубу «Динамо» (Київ). Професійна футбольна ліга оштрафувала Луческу за некоректні висловлювання на 1000 доларів. Смішно. У ПФЛ - подвійні стандарти. Треба карати всіх однаково. Приклад: харківський «Арсенал», тоді ще команда першої ліги, має проводити матч. Приїжджає представник ПФЛ і каже: у вас поле снігом завалено. Якщо за тиждень його не приберете, матч не відбудеться, а вам зарахують технічну поразку й оштрафують. Сніг не прибрали, ПФЛ слова дотримала. Недавно друга динамівська команда грала на Івано-Франківщині. Поле снігом завалено, і що ви думаєте? Ухвалюється рішення грати. Як так можна?

- ПФЛ відстоює інтереси донецького «Шахтаря»?

- Мене не цікавить, кого вони там відстоюють... Бо ви ще таке напишете... А у ПФЛ за кожним моїм словом стежать. Адже коли я пішов з посади віце-президента ПФЛ, то заявив Равілю Сафіулліну (президенту ПФЛ. - «ГПУ»): «Ви не можете відрізнити штрафний удар від вільного, але керуєте українським чемпіонатом. Як таке може бути?».

Я звик працювати з професіоналами і не терплю дилетантів. Він, можливо, чудовий лікар, і держава втратила великого академіка, бо Сафіуллін керує нашим футболом. Для мене це дивно.

- На тренерський місток не повернетеся?

- Ні, категорично.

- Що не вийшло у Леоніда Буряка?

- Я не можу обговорювати колег. Відмовляюся... Усяке буває у тренерському житті. Комусь щастить, комусь - ні. Буряку не пощастило.

- Які перспективи Дем'яненка?

- Я був одним з ініціатором його призначення...

Сабо телефонують на мобільний.

- Юрію, відповіді не дали. Я зайду до Аліни, поцікавлюсь. І перестань всіх обдзвонювати. Я зайнятий зараз, - каже Сабо невідомому співрозмовникові.

- Так про що ми?

- Про Дем'яненка.

- Він отримав шанс. Побачимо - чи використає його. Ви знаєте, що були переговори з іноземцями. Особисто розмовляв з Полем Ле Гуеном. Можливо, він би й очолив «Динамо», але дружина була проти. У них двоє дітей. І хоча у Києві є французький коледж, вона не захотіла, щоб діти навчалися тут.

- Рік тому «Динамо» могло вийти до плей-офф Ліги чемпіонів. Але поступилося «Байєру» у вирішальному матчі. Перед ним ви випустили основний склад на поєдинок чемпіонату в Кривому Розі. Помилилися?

- На всі сто відсотків. Випустив основу і «посадив» команду. Тому що поле у Кривому Розі було в дуже поганому стані. Господарі й не намагалися його покращити. Вони чесно зізналися, що так матимуть більше шансів на позитивний результат.

Роман Шахрай, „Газета по-українськи”.
(Печатается на языке оригинала)