Анатолий БУЗНИК: "Не все спарринги проводили оптимальным составом"

Для юнацької збірної України 1987 р.н. кваліфікаційний раунд чемпіонату Європи 2005/2006 вже історія. Перший етап єврозмагань молодих футболістів у 12-й групі приймала Латвія. На прибалтійських стартах підопічні Анатолія Бузніка вже в перший двох матчах вирішили завдання виходу до елітраунду, перегравши однолітків з Латвії та Вірменії. Заключна зустріч - проти сербських футболістів – для нашої команди не мала турнірного значення, однак не дуже впевнене завершення міні-турніру надало тренерському штабу чимало матеріалу для роздумів. Вже не гарячими слідами доведеться проаналізувати причини невдачі в останній грі. Наводимо витримки з інтерв’ю з наставником збірної 19-річних Анатолієм Бузніком. Повний текст розмови у найближчому номері журналу „Футбольні лінії”.

- Нині футбол розвивається настільки стрімко, що за класом європейські команди майже вирівнялися. Відверто слабких або сильних у кваліфікаційному турнірі немає, і в цьому ми зайвий раз переконалися під час поїздки до Прибалтики. Під час жеребкування групи формувалися за таким принципом: дві збірних з першого кошика - Сербія та Чорногорія й Україна, дві з другого – Литва та Вірменія. Саме дві перші команди вийшли до наступного раунду змагань, але, скажімо, Латвія і Сербія та Чорногорія не поступалися за рівнем і мали приблизно рівні шанси на перемогу.

- Чи очікували ви саме на такий результат?

- Цей турнір став певним підсумком роботи тренерського штабу, який засвідчив правильність курсу. Водночас переконалися, що працювати є над чим. Ми не задоволені діями команди в деяких епізодах. Про це говорили і з футболістами. Впродовж останнього часу команда мала можливість досить якісно підготуватися до змагань завдяки міжнародним турнірам, контрольним зустрічам з такими суперниками, як Туреччина, Японія, Чехія, Італія, Швейцарія, Бельгія та Росія. Не всі спаринги проводили оптимальним складом, насамперед через залучення футболістів до клубних поєдинків. Адже більшість збірників у цьому віці є гравцями дублів вищої ліги, а дехто й основи – у вищому й першому дивізіонах. Попри це, ми налаштовані оптимістично.

- Не виключено, що дехто з гравців виклик до головної команди країни вважає буденністю? Можливо, є потреба підвищити конкуренцію - залучити нових виконавців?

- Безумовно, придивляємося до нових виконавців, однак кардинальних змін у команді не буде. Справа в тому, що у нас є низка футболістів, які за фізичними даними, технічною підготовкою перебувають на досить високому рівні, а ось щодо футбольного мислення, тут їм ще треба багато працювати. Звичайно, важливо мати хороші фізіологічні дані й техніку, однак для нас найголовніше - мислення та характер! Футболіст, який його не має, не зможе у потрібний час продемонструвати найкращі якості. Ця проблема і далася взнаки у першому офіційному двобої.

- На латвійський турнір ви залучили кількох молодших футболістів (1988 р.н.).

- Я переглядав всі офіційні ігри команди Ігоря Жабченка і на Кіпрі, і у Хорватії. І робив це для того, щоб визначити потенційних новачків для нашої збірної. Вивчив практично всіх виконавців. Через епідемію травм у нашій команді декілька позицій довелося закривати молодшими гравцями.

До Латвії взяли Морозюка й Рудюка, в основному складі на непоганому рівні відіграв Максим Пашаєв. Після перелому відновлюється його брат, який також, можливо, виступатиме у нас. Не скидаємо з рахунку голкіпера Загладька та форварда Лисенка, котрі мають ігрову практику у „Динамо”.

- Наприкінці листопада на Кіпрі відбудеться жеребкування елітного раунду європершості. Кого б хотіли бачити серед наших суперників?

- По-перше, в елітному раунді слабких збірних практично не буває. Тож групи будуть практично рівними. І боротьба буде жорсткою - до фінальної частини потрапляє тільки одна збірна.

Маємо інформацію, що команда Ірландії дуже сильна. З Росією вже зустрічалися, наші сусіди посіли першу сходинку, випередивши португальських футболістів. Завжди сильні збірні мають Хорватія та Бельгія, з якою ми „познайомилися” на турнірі в Словаччині. Скажу: дуже міцна команда. Мали побачення і з німцями у березні минулого року. До елітраунду вийшли також Франція, Словенія, Швеція, Болгарія – суперники, і не з легких. Проте тим цікавішими та кориснішими для нас будуть матчі елітного раунду.

- Чи можна провести другий етап змагань в Україні?

- Зважаючи на те, що міні-турніри повинні завершитися до кінця травня наступного року, для якнайкращої підготовки нам бажано зіграти якнайпізніше. Прийнятним варіантом для нас є середина травня, однак чи погодяться на це наші суперники по групі? Стосовно проведення елітного раунду в Україні? Ми вже маємо достатньо досвіду в проведенні заходів подібного рівня, однак це залежатиме не тільки від нашого бажання.