Капитан "Десны": "Если нужна какая-то "магия" - у Западни и Гитченко она есть, у одного - "черная", у другого - "белая"

Капітан «Десни» Денис Фаворов розповів пресслужбі клубу про те, як провів карантин, чи засмучена родина його поверненням до тренувань, а також розкрив таємницю – хто головний «чарівник» у нашій команді…

– Ви – капітан та лідер команди. Як підтримували партнерів під час карантину та наскільки стійко трималися представники «Десни» два карантинних місяці?

– Трималися ми подалі один від одного – як й вимагала ситуація. Підтримували зв’язок у командному чаті: могли трохи пожартувати, написати якійсь «прикол». На цьому й усе…

– З 11 травня Уряд дозволив відновити колективні тренування. Як провела карантин Ваша родина та чи не засмучені близькі новиною про підготовку до відновлення змагань: адже, напевно, давно не проводили з родиною стільки часу як під час карантину?

– Сім’я, звичайно, засмучена. Не без цього. Але така в нас робота – потрібно знову тренуватися, відновлювати форму. Нічого надзвичайного, усе гаразд.
Весь карантин сиділи вдома: крок ліворуч, крок праворуч – «розстріл». З двома дітьми вдома дуже важко, але намагалися притримуватися правил… Раз на добу виходили на прогулянку у двір, ходили вулицями (адже у парках було не можна). Дискомфорт карантин приніс…

– Як Ви вважаєте, скільки часу потрібно Вам та Вашим партнерам для повернення ігрових кондицій та чи вдасться зберегти ту «магію», яка до перерви дозволяла «Десні» бути однією з кращих у лізі?

– Не знаю скільки часу потрібно… Думаю, не тільки український, а й весь світовий футбол вперше опинився у такій ситуації, й тренери – теж. Тому подивимося – як хто підготується. Самим цікаво… Щодо «магії» – то це до двох людей – Западні та Гітченка. Якщо потрібна якась «магія» – в них є, в одного – «чорна», в іншого – «біла» (сміється, – прим.).

– Вболівальники сумують за командою. А чи сумуєте Ви за ними?

– Звичайно. Навіть коли грали останній домашній матч (у Кубку України проти «Ворскли», – прим.) – це був «мертвий» футбол: хоча ми бачили тих, хто нас підтримував з-за меж стадіону, й було приємно (дякуємо вам за це), та все-одне – не те… Можу зрозуміти деяких вболівальників, які кажуть: навіщо догравати чемпіонат за пустих трибун? Напевно з комерційної точки зору це доречно – не знаю. Але для нас, футболістів, грати з уболівальниками – набагато краще. Це додає сил, емоцій…