ЭКСКЛЮЗИВ. Александр РОМАНЧУК: "На место Кадара взяли меня. Я собрал вещи и отправился в первую команду "Динамо"
Захисник/півзахисник "Динамо" Олександр Романчук в ексклюзивному інтерв'ю "Динамоманії" розповів про те, чим займається під час карантину у своєму рідному місті, пригадав свій дебютний гол за основну команду, а також порівняв Ліонеля Мессі та Кріштіану Роналду і Сергія Реброва та Андрія Шевченка.
- Нині карантин, тому і перше запитання вже традиційне для нинішнього часу: де і як його проводиш?
- Вдома у Коломиї. Нікуди не можна виходити, тому всі тренування проходять вдома. Так вийшло, що живу не у квартирі, і у мене є своє подвір’я. Тому є місце, де можна займатися.
- Я так розумію, відео, яке ти виставив у своєму Інстаграмі, якраз з цього подвір’я. Хто на цьому відео разом з тобою?
- То мій молодший брат і моя сестра. Це якраз був початок карантину. Обдумували якось зайняти себе, і придумали таке відео. Цікаво зняли.
Я там і тренуюся. Нам тренер з фізпідготовки дає роботу. Стрибкова робота, робота на м’язи проходить тут, на цьому подвір’ї.
Також недалеко від мене є стадіон, десь метрів п’ятсот, і бігову роботу я виходжу туди виконувати. Або на ролері їжджу, або просто йду туди. Там основна робота проходить.
Переглянути цей допис в InstagramКарантин @renya_bogdanovich_74 Танці мілашки це шось
Допис, поширений Romanchuksania74 (@romanchuksania74)
- Чи є інформація від клубу, коли треба повертатися? Не повідомляли ще?
- На даний момент ніхто нічого не знає. Все залежить від ситуації у світі. Від того і будемо відштовхуватися. Коли закінчиться карантин, напевне, і будуть нас збирати. Не знаю, поки що жодної інформації немає.
- А яка ситуація безпосередньо у Коломиї і на Франківщині?
- Наскільки я знаю, є випадки захворювання в Івано-Франківській області і в самому Франківську. У Коломиї також було декілька випадків, тому люди стараються нікуди не виходити, сидіти вдома. Навіть у магазин їздять батьки, а я – ні. А так, то я живу на окраїні міста, тому у мене тут більш спокійно. Немає багато людей.
- Розкажи, як потрапив у "Динамо".
- Після U-17 я два роки грав у "Львові". Закінчився контракт, і агент домовився про оглядини у "Динамо". Я і ще один хлопець, Юрій Шпирка, приїхали на тритижневий збір. Були три тижні на оглядинах, після чого нам запропонували контракти. Так і потрапив у "Динамо".
Переглядали мене Юрій Мороз, Сергій Шматоваленко та інші тренери дублю. На той момент мені було 18 років, але я вже не проходив до складу U-19. Тому у молодіжній команді був наймолодшим на той момент.
- У двох крайніх матчах "Динамо" U-21 двічі зіграло внічию, а ти отримав ще й червону картку. Можна сказати, що ти – грубий гравець? Бо вже три червоні картки за "Динамо" у тебе назбиралося.
- Я не вважаю себе таким грубим гравцем, але статистика показує інше (посміхається - прим.).
У матчі з "Ворсклою" (Олександр отримав пряму червону картку на 64-й хвилині - прим.), напевне, була індивідуальна помилка – не треба було так іти. Але рахунок був 1:2, не все так складалося, тому емоції були. Можливо, не вистачило десь досвіду. Хоча на той момент у складі я був найдосвідченішим і найстаршим гравцем. Треба вчитися на своїх помилках і робити висновки.
Буду надіятися, що подібне буде менше повторюватися.
- За яких умов і коли ти отримав капітанську пов’язку у "Динамо" U-21?
- Я не капітан у команді. Просто коли більшість гравців поїхала у розташування U-19, включаючи наших капітанів Богдана Білошевського та Євгена Ісаєнка, а я був на зборах з дублем, то тоді мені дали капітанську пов’язку як найдосвідченішому. Так тренер вирішив. Мені було приємно.
А потім, коли знову був повний склад, то надалі Білошевський був капітаном.
- Тепер про основний склад. Ви тренувалися паралельно з основою, і в один момент Олексій Михайличенко викликав тебе з молодіжки. Правильно?
- Кадара відправили у дубль, і потрібен був футболіст на його місце. І взяли мене. Так співпало.
Дізнався, як і зазвичай. Прийшов наставник команди і сказав, щоб я збирав речі, бо їду у першу команду. Я зібрав речі і відправився у розташування основи.
- Забитий гол у ворота словенської "Олімпії", який став для тебе дебютним за першу команду, – не пересічна подія. Які відчував емоції?
Звісно, перший матч під керівництвом Олексія Михайличенка. Не дебют, адже я грав уже за першу команду у товариських матчах ще за Олександра Хацкевича. Вийшов на декілька хвилин, а наприкінці ще й вдалося забити гол. Було дуже приємно. Хоча цей гол нічого не вирішував ("Динамо" виграло 5:0 - прим.), але емоції були приємними. Забивати завжди приємно.
Команда і гравці привітали. Класна атмосфера у команді. І тренери привітали.
- Перед стартом весняної частини чемпіонату не було у тебе розмови з Михайличенком чи Євтушенком про те, чи розраховують вони на тебе?
- Персонально зі мною ніхто не говорив. Це, напевне, залежить уже від мене або будь-якого іншого футболіста, як будеш працювати і себе показувати. Тренери дивляться і тоді вже вирішують, чи ти заслуговуєш і готовий до виступу за першу команду.
- Ти номінально вважаєшся захисником, але граєш більше в опорній зоні півзахисту. Чи зручно тобі грати на різних позиціях?
- Виходить, що перший рік у "Динамо" я грав чистого центрального захисника. А потім, якщо не підводить пам'ять, були травмовані гравці у центрі поля, Білошевський і Бражко, і не вистачало футболістів у центральній зоні. І тренер поставив мене. Я зіграв одну-дві зустрічі, і, як я собі думаю, тренерам сподобалася моя гра. Відтоді мене почали ставити на позицію опорного центрального півзахисника.
А щодо того, де грати, то мені немає різниці. Я і там, і там себе нормально відчуваю. І де треба, там і буду готовий грати.
Аби потрапити у першу команду, незалежно від позиції, потрібно багато працювати та старатися.
- Блогер Михайло Смоловий якось написав, що ти – фактично копія Момо Кадірі, але українська. Погоджуєшся з таким припущенням?
- Ні, напевне, не погоджуся з цим (посміхається - прим.).
- Як вважаєш, у чому феномен Віталія Миколенка, що він заграв у 19 років, а інші у 20-21 ще виступають у дублі?
- Думаю, тут більше його бажання, його старання, його робота, яку він показав. А у когось, може, думки не про те, щось його відволікає. Не знаю. Ще ж є фарт у футболі. Комусь травми заважають. Він – молодець. Потрапив. Але це не мені обговорювати, думаю.
- Що обереш – пробіжку чи читання книги?
- Пробіжка. Але ввечері, коли змучився, то можна і книжку почитати. В основному пробіжка йде у першій половині дня, а ввечері і книгу можна.
- Приставка чи свіже повітря?
- Приставка.
- У що граєш?
- FIFA в основному.
- Турніри якісь влаштовуєте між собою?
- Так, на базі багато хлопців. Дуже часто збираємося, граємо під якусь "затраву", під якийсь прикол, щоб було цікаво. "Рубаємося" між собою. Немає когось одного, лідера, який постійно виграє. Змінюються чемпіони.
- Мессі чи Роналду?
- Роналду. Ще з дитинства якось пішло, почав уболівати за нього. Звісно, що і Мессі – великий футболіст. Але якщо обирати між ними двома, то Роналду. Він багато індивідуальної роботи виконує, працює над собою. Це мені подобається.
- Відпочинок з друзями чи ще більша робота над собою?
- У мене виходить більше роботи над собою. Тому що в основному весь час на базі. І відпочинок з друзями хіба у вихідний день, або у день після гри, коли можна трохи розвіяти думки. А так, в основному шість днів на тиждень – це робота над собою.
- Залишитися в дублі у "Динамо" чи грати у клубі другої ліги? Наприклад, умовно за "Покуття" з Коломиї.
- Вони ж навіть не у другій лізі, а в аматорах (посміхається - прим.). А так, звісно, що у дублі "Динамо". Не те щоб чекати на шанс. Просто це ж не означає, що, якщо немає шансу, чи хочуть тебе взяти в оренду, чи просто піти, то ти ж не маєш йти в Коломию (сміється - прим.). Є багато й інших команд.
- Шевченко чи Ребров?
- Шевченко. А як тренери, то мені не доводилося працювати ні з тим, ні з тим. Щодо гри, то обидва – дуже хороші тренери. Дуже хороші відгуки і про одного, і про іншого. Збірна України показує дуже хороші результати, неймовірну гру. І великий поклін Шевченку, що він зробив таку збірну. Давно збірна не показувала такого результату.
Ярослав Твардовський
