Евгений ЗАДОЯ: "Самый сильный полузащитник Премьер-лиги прямо сейчас - Леднев"

Євген Задоя прийшов у «Колос» у 2016 році і пройшов разом з командою шлях до УПЛ. За цей час наш опорний півзахисник провів за клуб майже 90 матчів, в яких відзначився 10 забитими м’ячами.

Під час карантину ми поспілкувалися з Євгеном телефоном і спершу спитали про його розпорядок дня:

О восьмій ранку в мене підйом, п’ю каву і йду тренуватися. Після тренування приходжу і тоді снідаю. Потім читаю, дивлюся фільми, серіали. Вдома у настільні ігри граємо з дружиною, прогулянки у лісі в нас є, виходимо дихати свіжим повітрям. Ми на Борщагівці мешкаємо, тож поруч ліс у нас. Можна вийти, не з ким не контактувати і прогулятися.

Як виходить самостійно тренуватися?

Виходжу і виконую той обсяг роботи, який нам надали тренери. Намагаюся все виконувати. Це зранку. Ввечері вдома самостійно з гумою роблю вправи. Тож, стараюся підтримувати форму. Скажу, що наразі вже дуже важко самому це робити. Перші дні було у задоволення все це, і вийти пробігтися у лісі. А тепер з кожним днем все важче і важче одному працювати. Хотілося б з командою все це робити, але все суворіші дії карантину у нас. Раніше по 10 людей можна було збиратися, тепер лише по двоє.

А як сам відчуваєш – не розгубив ще форму?

Знаєш, це навіть самому вже цікаво. Думаю, що ні. Все ж таки кожного дня займаюся, і це не той стан, коли ти після відпустки повертаєшся. Тут важлива самодисципліна. Хоча, як я сказав, все важче це робити. Немає того запалу, коли ти один виходиш. Але ми професіонали, такі умови, це нам наразі потрібно.

В інтерв’ю нашій прес-службі Віталій Гавриш сказав, що найчесніше буде дограти сезон 2019/2020. Ти згодний?

Так, потрібно якимось чином дограти цей чемпіонат, зіграти стикові ігри за єврокубки. Головне, щоб дозволяв час. Якщо карантин затягнеться, то можливо і часу не буде. Але на мій погляд – потрібно дограти сезон у будь якому випадку. З кожним днем все важчі карантинні заходи, тож поки не знає ніхто як воно буде. Моя думка — якщо хоч якийсь час буде для проведення заключних матчів, влітку наприклад, то можна догравати. У якому форматі – подивимося, але все потрібно завершити.

За традицією, питання про витоки – як ти прийшов у футбол?

Якщо брати самий початок, то у футбол прийшов завдяки двом моїм друзям дитинства. Сергій та Вова покликали мене на футбольне тренування у місцеву секцію. Це був перший клас, здається. Потім десь рік в «Торпедо» був, а вже згодом батьки мої відвезли мене в академію запорізького «Металурга». І коли збирався мій вік, хлопці 1991 року народження, то я з самого початку був. Наш перший тренер Віктор Васильович Трегубов виховав футболістів для збірної України! Кривцов, Сидорчук, Коваль під його орудою займалися. Багато хлопців з тієї школи грають. Євген Ткачук, і я, і інші гравці.

Одразу в півзахист поставили?

Так, я з самого дитинства у середині поля грав. І всю кар’єру граю у середині, дуже рідко під нападаючим ставили, тільки у Першій лізі пограв на цій позиції, і то не дуже багато. А так в основному опорника грав.

Після Запоріжжя в тебе був харківський етап кар’єри…

Дуже немаленький етап (сміється)…

Так, немаленький. Як у першу столицю занесло?

Я був у дублі запорізького «Металурга» і розумів, що потрібно рухатись далі. Тому спочатку пішов на рік в оренду у харківський «Геліос». Відіграв там сезон, повернувся до «Металурга» на півроку. Хоча я потрапляв у заявку на ігри основної команди, майже не грав. Прийшлося щось обирати, тож я повернувся у «Геліос» вже з повноцінним контрактом. І майже п’ять років я там відіграв. Пів кар’єри моєї у «Геліосі» (сміється)! Ця команда постійно ставила завдання підвищення у класі, і всі хлопці у команді сподівалися, що нам це вдасться. І тому я там тримався, і вірив, що ми це зможемо зробити. Нажаль, все ніяк не виходило вийти у Вищу лігу.

До речі, що це за історія з «Вересом» в тебе була?

Та я там тільки два тижні був…

Два тижні? Серйозно?

Так, два тижні. Там багато футболістів не затримувалися. У мене по-перше, ще сімейна ситуація була. Мені терміново потрібно було повернутися до дружини, тож я попросив документи. А по-друге, я би все одно не зміг працювати в тій команді. З Володимиром Мазяром у нас такі характери, що ми би не спрацювалися.

А як варіант з «Колосом» з’явився?

Мій агент Олександр Панков сказав мені, що є такий варіант. Я приїхав на оглядини, тиждень потренувався з «Колосом», і підписав контракт. І тепер не жалію, адже цікаво та продуктивно цей час пройшов і наразі йде. Ми пройшли шлях разом, вийшли у Прем’єр-Лігу. Я прийшов коли команда у Першій лізі була і чесно кажучи, я тоді не дуже багато знав про «Колос». Нікого з хлопців, які тоді грали за ковалівців особисто не знав. Єдиний, кого я біль-менш знав, це Віталій Лисицький. Він у Запоріжжі був, хоча ми тоді з ним не пересікалися. А так, більше нікого з «Колосу» і не знав. Коли приїхав у команду, спершу було важкувато фізично. Я приїхав, коли сезон вже йшов. «Колос» зіграв матч, а наступного дня для тих, хто не грав у матчі, чи вийшов на заміну, було повноцінне тренування. І я пам’ятаю, що дуже важко у фізичному плані було, все на швидкостях, інтенсивно. Потрібно було отримати таке навантаження, яке отримали хлопці, які грали напередодні в матчі. Я думаю, всі хто приходить в команду, відзначають, що спочатку важкувато фізично. А потім з часом вже звикаєш, і навіть не помічаєш. Тільки бачиш і посміхаєшся, коли новачки приходять у «Колос», і починають з нами тренуватися. Вони кажуть, що до цього було набагато легше.

Хто був кумиром в тебе?

У дитинстві першим кумиром був Зінедін Зідан. Моя перша футболка, яку мені дідусь подарував, була форма збірної Франції з десятим номером Зідана. Вона напевно ще десь є у батьків вдома у Запоріжжі.

У попередніх інтерв’ю питали у хлопців, якими чемпіонатами вони цікавляться, за кого вболівають. Як з цим питанням в тебе?

Ну, в мене немає однієї команди, щоб я за когось вболівав. Періодами мене цікавлять команди. Один час «Реал» подобався, потім як грає «Барселона». Тепер «Манчестер Сіті» подобається. Слідкую за виступами цієї команди, адже подобається гра команди Гвардіоли. Коли йшов сезон, то я дивився матчі Чемпіонату Англії та Української Прем’єр-Ліги. Дивлюся повністю найцікавіші матчі, потім переглядаю відео-огляди на Ютубі.

Хто найсильніший півзахисник УПЛ прямо зараз?

Прямо зараз? Мені подобається Богдан Лєднєв із «Зорі». Можна відзначити лідерів «Шахтаря» Тайсона, Марлоса. А якщо на перспективу, то я за Лєднєва. Він молодий (Лєднєву 7 квітня виповнилося 22 роки – прим.), і в такому віці він демонструє такий якісний футбол. І є ще, куди рости.

Ти теж ще не ветеран! А що порадиш молодим гравцям?

Тільки працювати. І не відволікатися на позафутбольні речі. Багато досвідчених гравців, які таке проходили, порадять теж саме. Більше сконцентруватися на футболі, а на речі, які поза футболом, на це ще буде у них час.

БОНУС

«Горбиль від Євгена Задої»

Давайте, не буду називати команду та головного героя. Якось після чергового матчу наступного дня була заплановане відновлювальне тренування. Зрозуміло, що після матчів футболісти по різному відновлюються самі. І один гравець не приїхав на тренування. Йому набирають, але не можуть додзвонитися. Вже і директор набирав, нарешті додзвонилися, а він каже – «в мене нога болить так сильно, що не можу тренуватися». Хоча, ми розуміли, у чому справа (сміється). Його керівництво попередило, «якщо не приїдеш, постраждаєш на зарплатню».

І ось під кінець тренування цей гравець приїхав на костилях та у гіпсі. І йому керівництво повірило, що у нього поважна причина і не оштрафувало його. Пізніше ми дізналися, що він встиг поїхати у лікарню та накласти там гіпс. І у нього «проканало» (сміється).