Владимир ТАНЧИК: "В "Карпатах" молодой коллектив, ведь мне только 28, а я уже в числе самых опытных"

Останній на даний момент офіційний поєдинок «Карпат» мав особливе значення для двох футболістів, які проводили свій дебютний матч. Крім того, 18-річний Олексій Сич став наймолодшим футболістом у складі «левів», а Володимир Танчик, навпаки, виявився найбільш віковим гравцем «зелено-білих». Про поки єдиний матч у зелено-білій футболці та настрій під час вимушеної перерви один із найстарших карпатівців розповів у інтерв’ю Інформаційному центру клубу.

– У мене карантин минає звично, мабуть, як і у всіх – у квартирі. Я залишився у Львові, додому в Черкаси не поїхав – проблеми з транспортом і пересуванням країною далися взнаки. На щастя, мешкаю у Львові в хорошому районі, неподалік розташований ліс. Без елементарних фізичних вправ спортсменам дуже складно переживати цей період. Тому я максимально намагаюся самоізолюватися, хоча не забуваю про роботу, відтак щоденно виконую невеликі пробіжки.

– Аномальна пауза минає також за переглядом фільмів?

– Так, до того ж я люблю серіали – передивився їх доволі багато. Якщо чесно, то інколи навіть не знаю, що нового можна ще переглянути. Раніше бачив чотири сезони «Вікінгів». Зараз випустили ще два сезони, тому я вирішив переглянути усі шість. Отримав справжнє задоволення.

– За іронією долі у новій команді ти провів лише один матч.

– Звичайно, я засмутився. Тільки повноцінно відновився після травми, лише дебютував, ось він початок нового етапу, а тут трапилася ця пауза. Безперечно, хотілося б нормального ритму життя, в тому числі, й у футболі. Крім того, взаєморозуміння з партнерами покращується виключно після роботи на тренуваннях та офіційних зустрічах. Зрештою, так вже трапилося – не варто шкодувати. Тим більше, це не від нас залежить. Головне, щоб якнайшвидше усі проблеми вирішилися, а люди були здоровими.

– Зв’язок з партнерами підтримуєш?

– Коли ти щоденно бачиш хлопців на тренуваннях – це одне, а в таких умовах це робити складніше. Коли карантин було продовжено, головний тренер телефонував усім, цікавився нашими справами, підбадьорював. Ми маємо план роботи, тому повинні працювати нехай і в домашніх умовах. Адже почнемо тренуватися, мабуть, не раніше, ніж через місяць.

– Як гадаєш, скільки часу треба буде для того, щоб набрати необхідну форму?

– Все залежатиме від роботи вдома – якщо контролювати процес і підтримувати тонус, то буде легше. Можливо, організм реагуватиме на всі ці перерви, як на своєрідні збори. Якщо займатися стабільно, то проблем не виникне. Та в ігровому плані буде складно – пробіжки і фізичні вправи тут не допоможуть. Проте не вважаю це серйозною перешкодою, з часом ми обов’язково надолужимо втрачене.

– У 2011-му році ти вже міг опинитися в «Карпатах». Чому тоді не склалося?

– Я поїхав на збори з командою, розмовляв з Олегом Кононовим і прагнув залишитися у Львові. На той момент я виступав за ФК «Львів». Очевидно, клуби не домовилися. Пригадую, засмутився тоді та поїхав у Севастополь. Напевно, так мало трапитися, це футбольне життя. Минув час і я таки став гравцем «Карпат».

– Зараз ти входиш до трійки найстарших футболістів «зелено-білих».

– Відверто кажучи, навіть не думав про це. Я не відчуваю себе старим, це точно (посміхається). У «Карпатах» молодий колектив, адже мені тільки 28, а я вже у переліку найдосвідченіших.

– Матар Діейє та Геннадій Пасіч зізналися, що протистояння з «Олімпіком» у боротьбі за збереження місця в УПЛ є принциповим для них. А як ти ставишся до конкуренції зі своєю колишньою командою?

– Я знаю лише кількох хлопців з нинішнього складу «Олімпіка», там зараз абсолютно нова команда. Насправді не важливо, хто проти нас. Ключове завдання для «Карпат» – залишитися у Прем’єр-лізі. А кого ми обійдемо і випередимо – не має значення. Думатиму про це в останню чергу. Найважливіше те, що всі в колективі сконцентровані на спільній цілі і це нам допомагає.