Евгений ВОЛЫНЕЦ: "Мой кумир - Шовковский. После ошибок и неудачных игр он всегда находил силы подниматься и становиться лучше"

Євгеній, вітаємо! Як справи? Тримаєш себе у тонусі в цей карантинний період?

Так, намагаємося тримати себе у формі. В основному вдома, як і усі. З дитиною можу вийти на вулицю, ну і намагаюся тренуватися. У мене дружина, дитина та собака. Тож, ми не можемо постійно знаходитися вдома. З дитиною виходимо на вулицю, дихаємо повітрям. Звісно, намагаємося скупчення народу обходити стороною.

Важкувато без улюбленої справи?

Зараз всім важкувато. І не тільки у тому, що закриті вдома всі. А ще і психологічно тиснуть усі ці новини Можна сказати 50 на 50. Тому що багато нагнітається з приводу цієї епідемії.

Які сайти читаєш? Де береш інформацію?

На рахунок того, що коїться у світі, тут і на сайти заходити не треба. Маса інформації – Фейсбук, Інстаграм, телебачення. Там навіть і шукати інформацію не варто, інформація сама тебе знайде.

Як підтримуєш форму? Ось наприклад Олег Кожушко у ліс бігає на пробіжку…

Ну я вдома завжди займаюся, по-перше. По-друге, через день також виходжу на пробіжки. Все одно фізична активність вдома завжди присутня. Статика, гума тренувальна, спеціальна вправа – баланс. Вправи на ноги, присідання. Тож, намагаюся максимум вижати з ситуація, коли ти майже увесь час у квартирі.

Звісно, навантаження і порівняти не можна з тими, які були раніше, коли проходив чемпіонат. Наразі просто намагаєшся не розгубити те, що було до того моменту, коли оголосили паузу на карантин.

Наскільки різні системи підготовки у голкіперів та польових гравців?

Думаю, відсотків на 80 різні. Особливо це стосується нинішньої ситуації, адже важко вдома щось зробити суто воротарське. Уся робота для голкіперів, окрім загальнокомандних вправ на зборах, це удари, ігрові серії. Ми ж в основному все робимо окремо від польових гравців. Окрім ще тактичних моментів, у польових більше бігової роботи, аеробні вправи. У голкіперів інша специфіка.

Голкіпері у «Колосі» тренуються під орудою легендарного київського воротаря В’ячеслава Кернозенка…

Так, коли я був в Академії «Динамо» та грав за «Динамо-2» він там був тренером у клубі. І ми були знайомі, не скажу що дуже близько ми там з ним спілкувалися, маю на увазі до того моменту, коли ми у «Колосі» зустрілися. Але були знайомі.

У футбол випадково потрапив?

Не знаю, випадково чи ні. Батьки привели у футбольну школу «Динамо» на Нивках. Я пройшов відбір і з того часу розпочалося футбольне життя. Мій батько великий фанат футболу, тож то його була ініціатива. А батька зовуть Валерій Васильович, як Лобановського (сміється).

Тебе одразу на ворота поставили?

Коли прийшов у школу футбольну, в шість років, там взагалі не було позицій на полі. Першими тренерами у нас були Віталій Хмельницький та Юрій Ястребинський. А ми малі хлопці приїжджали та грали у футбол. Вже потім Рудаков Євген Васильович мене поставив на ворота, адже я був більш-менш рослим. І так я і залишився у воротах, хоча спочатку ми всі без позицій бігали. Я вже не пам’ятаю точно, здається у захисті спочатку грав.

Потім за ФК «Відрадний» вже захищав ворота. У нас там два склади було 1993 року народження, і половина за «Динамо» грала, інша половина за «Відрадний». Хоча можна сказати, то одна група була – ми разом тренувалися.

Відомо, що у сезоні 2009/10 твоя юніорська динамівська команда знову стала найкращою в Україні. А ти тоді став героєм вирішального матчу (у фінальному двобої динамівці зустрілися з донецьким «Шахтарем». В основний час голів забито не було, а Волинець став головним героєм післяматчевої серії пенальті. Відбивши два удари «гірників», воротар дозволив динамівцям повести з рахунком 3:1, але його партнери дві наступні спроби поставити крапку в цій лотереї змарнували. Додаткового шостого удару «гірники» завдавали першими, й знову на висоті виявився Волинець, якого згодом було визнано найкращим голкіпером чемпіонату – прим.).

Так, було таке. Але вже так давно це було. Вже не пам’ятаю скільки саме відбив пенальті тоді, але щось відбив, тож визнали найкращим гравцем турніру. Це був останній випускний рік, і це був фінальний турнір, де зустрілися «Динамо» та «Шахтар» у своїй віковій категорії. І ми тоді виграли цей чемпіонат.

Чи можна сказати, що ти спеціаліст з пенальті?

Та який там спеціаліст (сміється). Мені цього сезону набили повну торбу з одинадцяти метрів. Щось не виходить відбивати «точки».

В тебе є спеціальна стратегія, коли б’ють з «точки»?

Напевно, у кожного голкіпера є своя спеціальна техніка, своя стратегія. Не знаю, але щось мені у Прем’єр-Лізі важко дається цей компонент. Все ж таки гравці майстерні в командах і проти них важко взяти пенальті.

Пенальті – лотерея?

Післяматчева серія пенальті – можливо. А ось під час гри, я думаю, можна трохи більше вижимати, аніж я вижав у цьому сезоні. Навіть не знаю, скільки я пропустив з точки, думаю багато. (Всього в цьому сезоні УПЛ Євгенію у 16 матчах пробивали пенальті 9 разів, з яких він відбив 2 удари, прим.).

Згоден з партнерами, що сезон до призупинення вийшов позитивним?

Взагалі, звісно, він позитивний. Тому що, ми завдання-мінімум виконали. Як там буде далі, ми подивимося. На даний момент ми вже гарантовано повинні зіграти у плей-офф за єврокубки. А якщо оцінювати мою гру, то нажаль ми трохи багато пропустили. І це мене засмучує. І не сказав би, що ми жахливо в обороні граємо. Напевно, це невеличка проблема. Незважаючи на те, що ми новачки УПЛ, це бентежить. Добре, що ми виконали завдання. Будем прогресувати, щоб покращити свою гру та не зупинятися на досягнутому.

До речі, в тебе був і харківський етап кар’єри…

Так, у 2016 році в мене завершився контракт з «Динамо», я був непотрібний киянам, тож поїхав на перегляд у донецький «Олімпік». Там не вийшло, і виник варіант з харківський «Геліосом». Поїхав туди, потренувався і підписав контракт. Ми посіли четверту сходинку у Першій Лізі, тож вважаю, що це непоганий результат для нас був. Це був добрий період і для мене, і для команди. Коли вже догравали чемпіонат, я прийняв для себе рішення, що потрібно йти вище. І тут виник варіант з «Колосом», де ковалівській команді ставили завдання підвищитися у класі. Тому я із задоволенням перейшов у «Колос». Спочатку була розмова з агентом, коли він сказав, що ковалівці розглядають мою кандидатуру. А потім подзвонив Руслан Володимирович Костишин. Ми поспілкувалися і я дав добро.

Сильні сторони Костишина…

«Колос» завжди славиться своїм згуртованим колективом, і в цьому велика заслуга Руслана Володимировича. Навколо нього це все будується, ця команда, і цей колектив. І ось ця довіра до тренера має свій результат. Він як вожак у нас. Він заводить нас, адже він найемоціональніша людина в команді. Він мотиватор, і це його сильна риса.

Хто був у тебе кумиром?

Назву одного кумира – це Олександр Шовковський. Я був у Академії «Динамо», грав за різні динамівські команди, і я завжди дивився на Шовковського як на приклад ідеального воротаря, дивився на нього як на легенду. Тому він для мене завжди найкращий.

В чому була його сила?

Сила у тому, що Шовковський після помилок та не дуже вдалих ігор знаходив в собі сили підійматися, намагався стати краще. Він намагався, щоб невдачі проходили повз нього і після цього він був сильнішим.

Три найсильніші голкіпери світу на даний момент?

Ян Облак («Атлетіко» Мадрид), Аліссон (Ліверпуль), Тер Штеген (Барселона).

Ну і звісно спитаю, про пристрасті у європейському футболі…

Я вболівальник «Ліверпуля», слідкую за цією командою. Намагаюся дивитися усі їхні матчі, взагалі для мене АПЛ – це номер один у Європі. А так, дивлюся багато футболу, намагаюся переглядати цікаві матчі, тож стараюся бути у курсі всіх футбольних подій. Ну і звісно, був дуже радий, коли «Ліверпуль» виграв Лігу Чемпіонів.

БЛІЦ

Adidas або Kappa – Adidas

Volvo або Audi – Audi

Вівчарка або ротвейлер – вівчарка

Торт або окрошка – окрошка

Книга або DVD – книга

Іспанська Прімера або німецька Бундесліга — іспанська Прімера

Касільяс або Буффон – Буффон

М’яч та море або лижи та гори? — м’яч та море

Леонардо ді Капріо або Джордж Клуні – ді Капріо

iPhone або Huawei — iPhone