Юрий РОМАНЮК: "Учитывая, сколько людей погибает на Востоке Украины, ехать играть в России - это проявить неуважение"

У свої 18 він встиг дебютувати у Прем’єр-лізі і пройшов школу Кварцяного. Міг їхати грати у Росію, але категорично відмовився від цієї пропозиції. Став чемпіоном Першої ліги з «Дніпром-1» і не проти повторити це досягнення з «Рухом».

- Як переживав розлуку з родиною, будучи у Туреччині? Все таки, місяць на зборах - це навіть для футболіста дуже багато…

- Мабуть, найважчі мої збори за всю кар’єру. Я раніше два тижні ледь витримував, а тут цілий місяць був у Туреччині. Але нічого, з дружиною кожен день зідзвонювались. Моєму синові чотири місяці, поки мене не було вдома, він вже набрав вагу, став набагато уважніший, навчився сміятись і шантажувати маму своїм плачем (Сміється).

- Ставиш собі за мету в майбутньому пограти десь за кордоном?

- Мені наприкінці 2019-го року пропонували їхати в Польщу. Команда, яка мною цікавилась, тільки-но підвищилась у класі і мала грати в Екстраклясі. Також були пропозиції з Молдови від «Шерифа» та Азербайджану. При виборі клубу я передусім керувався тим, щоб бути ближче до дружини та сина. Тим паче, зі Львова до Луцька недалеко їхати. «Рух» надав хороші умови, тут максимально комфортно. Крім того, чому б другий рік поспіль не стати чемпіоном Першої ліги? (Сміється.) Пригадую, як тільки 20 ігор у Вищій лізі зіграв за «Волинь», мені телефонували з Зальцбурга і пропонували туди перейти, але я тоді ще був надто юний і не розглядав таку пропозицію поїхати за кордон так далеко від рідного дому. Це зараз «Ред Бул» - сильна команда, тоді про них ніхто не чув. Для того, щоб грати за кордоном у хорошому чемпіонаті, треба постійно працювати над собою. Зінченко - яскравий приклад для українських футболістів, чемпіон Англії. З українського чемпіонату важко потрапити у топ-5. Мабуть, якщо ти нападник, маєш 30 голів за сезон забити, щоб тебе помітили, а якщо захисник - віддати 15 асистів і 5 забити.

- Якби тобі надійшла пропозиція грати у футбол в Росії, ти б погодився?

- Мені, якщо чесно, пропонували зараз в Першу лігу Росії їхати. Але я не поїхав, зважаючи, яка зараз ситуація на Сході України, скільки там людей гине. Їхати грати в Росію - це проявити неповагу. Якщо б поїхав туди, то вже можна було би не вертатись назад. Я думав, після такого зі мною тато рідний би не говорив.