Кубок Виктора Банникова вернулся в Украину

Сьогоднішній фінальний матч турніру пам’яті Віктора Баннікова певною мірою можна назвати реваншем. У минулорічному розіграші Меморіалу українці під керівництвом Ігоря Жабченка теж зійшлися у фіналі зі збірною Туреччини й основний час закінчили внічию – 1:1. Однак у серії пенальті наші юнаки виявилися не такими влучними, як суперник, і кубок вирушив до берегів Босфору. Сьогодні завдяки красивому за виконанням удару Павла Рибковського зі штрафного почесний трофей повернувся до України. Вдруге за чотири розіграші українці залишити кубок на батьківщині. Сьогодні це вдалося зробити Вадиму Дьордю та його підопічним.

У рамках підготовки до першого кваліфікаційного раунду V чемпіонату Європи серед 17-річних ці змагання стали для наших футболістів справжньою знахідкою. Федерація футболу України, засновуючи ці старти, непокоїлася саме проблемою відсутності турнірів для юнацьких збірних команд України, котрі мали б можливість набути досвіду у матчах з провідними командами Європи. Таким чином, помітно зросли кількість і якість команд. Збірні Бельгії, Росії, Туреччини, Словаччини, Польщі не з простих середнячків. Футбол у цих країнах розвивається на досить високому рівні, фінансується державою та має довгострокові державні програми розвитку.

Українці на Меморіалі продемонстрували справді сучасний футбол. 16-річні юнаки показали досить видовищний, захоплюючий футбол. Перейшовши на так звану гру в лінію, підопічні молодого наставника Вадима Дьордя майже не залишали жодних шансів суперникові у цих матчах і заслужено здобули почесний кубок. Це свідчить про те, що футболісти повністю виконували настанови тренера, а той, у свою чергу, обирав правильну тактику на кожну зустріч. Хоча попередньо Вадим Дьордь навмисне попросив оргкомітет турніру „дати” суперників, про яких майже нічого не відомо.

Змістовну гру продемонстрували і команди, що боролися за третє місце. Збірні Росії та Бельгії намагалися довести свої претензії на третій приз. Уболівальники бородянського стадіону стали свідками справді бойового матчу. І один із гравців Ігоря Коливанова віддячив глядачам за підтримку, коли потужним ударом метрів з тридцяти влучив у дев'ятку – 1:0. Це і вирішило долю матчу і третього місця. А росіянина Сергія Морозова визнали ще й кращим захисником турніру.

Символічно, що навчально-тренувальний комплекс ФФУ імені Віктора Баннікова приймав цей фінал і урочисте закриття змагань. З вітальним словом до гравців та численних уболівальників звернулася дружина Віктора Максимовича – Людмила Миколаївна. Вона підкреслила особливу напруженість заключних двобоїв і побажала всім учасникам великих спортивних досягнень.

Без призів та подарунків не залишилася жодна з команд-учасниць фінальної частини. Усі отримали кубки, медалі та дипломи. Учасники мали можливість переглянути на великому табло стадіону фільм про видатного футболіста й організатора українського футболу Віктора Баннікова. Кращим бомбардиром та гравцем турніру визнано автора переможного м’яча фінального двобою захисника(!) Павла Рибковського. Кращим воротарем став ще один українець Артем Кичак. Кращим півзахисником оргкомітет змагань визнав бельгійця Акселя Вітселя, а нападаючим – Ведата Ташдеміра з Туреччини.

Григорій Суркіс, президент ФФУ:

„Символічно, що матчі турніру пройшли на новозбудованому комплексі, названого ім’ям Віктора Максимовича Баннікова. Ці змагання органічно вплелися в змагальну сітку УЄФА. Адже усі вісім команд готуються до стартів у кваліфікаційних змаганнях чемпіонату Європи, і всі мали можливість перевірити власні сили, напрацювати різні тактичні схеми. Я згоден з Людмилою Миколаївною Банніковою, котра підкреслила значимість турніру і висловила переконання, що вони будуть традиційними. Національна федерація зробить все можливе для того, щоб ці старти тривали ще не один десяток років”.