Экс-игрок "Горняка-Спорт" Алексей Пинчук: "Я выиграл дело против клуба. Мне должны 64 тысячи гривен"

Напередодні новорічних свят на офіційному сайті першолігового ФК «Гірник-Спорт» з Горішніх Плавнів був опублікований відкритий лист президента клубу до голови УАФ Андрія Павелка. У цьому листі було висунуто і кілька цікавих претензій до роботи асоціації, а точніше до Палати вирішення спорів.

З листа можна чітко зрозуміти, що клуб мав юридичну тяганину з одним зі своїх футболістів. Клуб програв, і, на думку президента, програв несправедливо. У листі не вказано прізвища гравця, натомість є апеляції до чиновників УАФ і до юриста Юрія Юрченка, який будучи членом Палати вирішення спорів УАФ, мав конфлікт інтересів і захищав футболіста «не враховуючи позицію клубу».

Півзахисник Олексій Пінчук двічі приходив у «Гірник-Спорт». Вперше він з’явився в команді тоді ще Сергія Пучкова, у сезоні 2017/2018. Потім, у 2018-му він певний час провів у запорізькому «Металурзі», і у березні 2019-го повернувся до Горішніх Плавнів, коли з командою працював вже Володимир Мазяр. Саме під керівництвом Мазяра у футболіста і почалися проблеми. У поточному сезоні футболіст зіграв за гірників у двох матчах, після чого просто зник. Перш ніж поспілкуватися з Олексієм, ми звернулися до вищезгаданого Юрія Юрченка, який захищав інтереси футболіста і запитали, які конкретно дії «Гірника-Спорт» були неправомірними і що власне сталося. Він пояснив це неправильним контрактом, який місти нерівні умови для сторін. Далі пряма мова:

«У контракті є пункт про те, що клуб має право розірвати угоду в односторонньому порядку, а у футболіста такого права немає. Фактично контракт містив нерівні умови для клубу і футболіста, а це грубе порушення»

Підтвердження словам Юрія можна знайти у Додатку 3 до Регламенту ФФУ (УАФ) зі статусу і трансферу футболістів, де йдеться про мінімальні вимоги до контрактів:

Пункт 3,5 статті 3: Контракт визначає точну дату початку дії (день/місяць/рік) та закінчення (день/місяць/рік). Контракт визначає рівні права Клубу та Гравця на переговори щодо продовження та/або дострокового закінчення Контракту. Будь-яке дострокове закінчення дії повинно бути обґрунтованим (на законній основі). У випадку довготривалих періодів травми/хвороби або постійної непрацездатності Гравця Клуб може надати обґрунтоване повідомлення Гравцеві.

Отож клуб підписав з футболістом неправомірний контракт. Втім, сам Олексій Пінчук бачив цю угоду і все одно поставив свій підпис. Як так сталося, і чому власне довелося лаятися з «Гірником-Спорт» і з’ясовувати стосунки в юридичній площині, ми розпитали у самого футболіста.

— Олексію, давайте почнемо спочатку. Ви підписали контракт на нерівних умовах. Як так сталося? Невже ви не читали що підписуєте?

— Я довірився людям, які кликали мене в команду. Я ж до цього вже працював з «Гірником-Спорт» і тоді в мене такого пункту в контракті не було. Цього ж разу мене вирвали із запорізького «Металурга». Володимир Мазяр мене довго запрошував у команду, обіцяв золоті гори. У Запоріжжя на мене розраховували, але «Металург» тоді виступав у другій лізі, а «Гірник-Спорт» у першій, тому я обрав Горішні Плавні. Мені дали контракт, там були не всі обіцяні умови, але їх обіцяли в майбутньому покращити.

— Давайте по порядку: Вас покликав Володимир Мазяр і Ви приїхали у розташування клубу. Далі Вам запропонували контракт...

— Так, сам Володимир Мазяр запропонував і дав угоду мені в руки. Я його прочитав і у мене виникли запитання і стосовно по фінансових умовам, і стосовно цього пункту. Мазяр сказав, що це типовий контракт з мінімальними вимогами ПФЛ, і мої фактичні умови роботи буде покращено. Також мені пообіцяли вирішити квартирне питання, адже я хотів перевезти родину в Горішні Плавні.

— Ну от коли після цього підписання минув місяць, я почав запитувати чому немає обіцяних покращень. Я тоді вже почав здогадуватися, що ніяких покращень не буде. Але я зосередився на футболі і спокійно дограв до кінця сезону. Потім, влітку 2019-го мене почали кликати в інші команди.

— В які?

— Не хотів би говорити, адже там не зрослося.

— Добре. Що було далі?

— Я підійшов до Володимира Мазяра і сказав: або виконуйте те що обіцяли, або ж відпустіть мене. Тренер почав годувати мене «завтраками». Тоді я ще раз поставив питання ребром: або виконуйте обіцяне, або віддайте документи. Володимир Мазяр спочатку відповів, що переговорить з президентом. Але спочатку в нього президент був «в поганому настрої», а потім Петро Матвійович полетів в Ізраїль. Втім, тренер сказав, що президент в курсі і мені піднімуть умови контракту. Але зарплату і далі не підвищували, а квартирне питання не вирішували. Тоді я знову почав ставити запитання. Мазяр сказав, що це бухгалтерка щось переплутала. Я знайшов цю жінку, запитав у неї — вона запевнила, що все правильно. В неї ледь не стався нервовий зрив. Ну а потім Мазяр сказав, що мене вирішили прибрати з команди. І це після двох турів, коли я вже заграний за гірників.

— Що значить «прибрати з команди»? Як це відбувається?

— Після матчу з «Чорноморцем» нам дали вихідний. Потім я приїхав у розташування команди, де мене викликав Мазяр і сказав, що мене вирішили «прибрати». Я запитав де можна забрати документи і він відправив мене до бухгалтерії. Там мені підсунули папірець, де написано, що я начебто звільняюся за власним бажанням. Вже було все підписано і оформлено, не вистачало лише мого підпису. Я сказав, що не збираюся звільнятися. Ну і тут почалося.

— Що саме?

— Почалися погрози, цькування, психологічний тиск, відсторонення від тренувань і т. д. Але ніхто не брав на себе відповідальність мене вигнати. Володимир Мазяр відправляв мене до тренажерного залу, подалі від інших футболістів. Мені обіцяли і перевантажити тренуваннями, і вигнати з гуртожитку і т. д.

— І ви вирішили звернутися по допомогу.

— Так, я звернувся до Всеукраїнської асоціації футболістів-професіоналів, мені сказали, що мені може допомогти Юрій Юрченко. Я з ним зв’язався, і далі він вже сказав мені що я маю відвідувати тренування з командою і в жодному разі не йти з клубу «за власним бажанням», якщо в мене такого немає. Я робив все, що він говорив. Я просто футболіст, і на юридичних нюансах не розуміюся.

— Коли Ви говорите про контакт з клубом, то згадуєте лише про Володимира Мазяра. Але ж кадрові рішення в клубі приймає президент — Петро Матвійович Каплун. Чи був у Вас діалог з ним?

— Так. Як я вже казав, він тоді полетів до Ізраїлю. Втім, коли на мене почали тиснути, я намагався з ним зв’язатися будь-яким доступним способом всіма телефонами і у всіх месенджерах. Чесно кажу, я хотів знайти компроміс. Футболісту не так легко знайти команду, а тим більше, коли сезон вже стартував і всі встигли укомплектуватися. Я намагався домовитися, тримав зв’язок через бухгалтерію. Мені говорили, мовляв, все передали Петру Каплуну. Я вам більше скажу, вже після засідання Палати вирішення спорів, клубу дали десять днів на мирне врегулювання конфлікту. Але до мене навіть ніхто не зателефонував.

— Що відбувається зараз?

— Я виграв справу. До 29 січня клуб має розрахуватися згідно з контрактом. Це чотири зарплати. Якщо врахувати сплату податків, то за чотири місяці мені винні 64 тисячі гривень. Але знаєте, я хотів би додати дещо від себе. Найважче було зовсім не під тиском. Знаєте, я опинився в ситуації, коли ще вчора в тебе були друзі по команді, клуб який начебто стоїть за тебе горою, і тренер який кличе в команду і обіцяє золоті гори. А потім все це зникло. Я опинився сам на сам з проблемою. Виявилося, що не має ні товаришів по команді, ні порядних людей у клубі. Всі буквально опускають очі додолу, коли тебе бачать.

На можливості вирішити питання мирно акцентував увагу і Юрій Юрченко, коли ми звернулися за коментарем:

«Хочу наголосити, що в принципі ситуацію можна було легко вирішити — розповідає Юрій. — Якби президент «Гірника-Спорт», Петро Матвійович Каплун, пішов на діалог і домовився з футболістом, нічого цього не було б».