Егор НАЗАРИНА: "Для меня выступления за сборную - это цель и мечта"

Шлях Єгора Назарини у «Карпатах» – надзвичайно яскравий і результативний. Лише на основі «сухих» статистичних даних його сміливо можна називати лідером «зелено-білих». Свій перший матч за львівську команду півзахисник зіграв у вересні, однак за короткий період часу Назарина ввійшов до топ-10 найкращих бомбардирів УПЛ, забив третину голів «левів» у чемпіонаті та є найрезультативнішим карпатівцем. Про те, як минає відпустка Єгора, його ставлення до післяматчевих інтерв’ю та думки про національну збірну України, Назарина розповів Інформаційному центру ФК «Карпати».

– Відпочинок провів зі своєю сім’єю, – каже карпатівець. – Доволі давно так не відпочивав, адже під час виступів у Бельгії відпустка виглядала інакше – можна було розраховувати лише на 5-7 вільних днів. Влітку два тижні переважно проводив десь на відпочинку за кордоном. Тому цього разу я нікуди не літав, просто залишився з рідними.

– Основну частину відпустки провів у Прилуках?

– Був і в Прилуках, і у Дніпрі. Також рідні приїжджали до Львова.

– За м’ячем встиг скучити?

– Звичайно! Мабуть, кожен футболіст не може відпочивати дуже довго. Я, наприклад, розпочав підготовку до зборів 31 грудня. Потрібно плавно входити у футбольний рік.

– Новий рік – це особливе свято для тебе?

– Ні, це звичайне свято, хоча з певною особливістю. Звик з дитинства загадувати бажання у новорічну ніч, тому цей рік не став винятком. До речі, Новий рік ми зустрічали у Львові.

– У місті Лева ти мешкаєш кілька місяців. Вже можеш провести рідним невеличку ознайомчу екскурсію?

– Скоріше, вони можуть провести мені екскурсію (посміхається). Батьки були у Львові багато разів, тому добре орієнтуються у місті. Хоча у мене теж є кілька улюблених місць, вони в основному розташовані у центральній частині. Принаймні, ми з дівчиною гуляємо, в основному, у центрі міста, нам тут подобається. До того ж мешкаю неподалік – на відстані 10-15 хвилин від центру і пересуваюся по місту без навігатора. Мій маршрут звичний і простий: дім, центр, тренувальна база у Брюховичах.

– За цей час встиг відзначити характерні риси львів’ян?

– В ментальному плані вони схожі до людей, які живуть у Європі. Мешканці Львова м’які, не грубі у спілкуванні. Та й саме місто не сильно відрізняється, наприклад, від Антверпена, де я жив раніше.

– На вулицях вболівальники часто розпочинають діалог з тобою?

– Так, я завжди відкритий до розмови. За цей час було всяке: критика, підтримка, багато позитивних речей. Вважаю, що варто завжди спілкуватися з вболівальниками і дослухатися. Крім того, результати «Карпат» не залишають байдужими людей і їхні зауваження є слушними.

– Ти поїхав у Бельгію в доволі молодому віці. Чого тебе навчило європейське життя передусім?

– Головний урок – це мова. Коли їдеш виступати за кордон, то повинен розуміти, що маєш спілкуватися і думати з усіма однією мовою. Другий аспект – це впевненість у собі. Як на мене, до «Антверпена» у мене було її менше. На полі це дуже важливий момент.

– Не всі футболісти полюбляють спілкуватися з пресою і давати інтерв’ю. Натомість від тебе майже ніколи не отримаєш відмови. Це ще одна з бельгійських «звичок»?

– Так склалося, що я і раніше був відкритий до діалогу, а виступи за «Антверпен» це ще більше закріпили. Насправді я завжди готовий до інтерв’ю чи зустрічей з вболівальниками. Це потрібні речі у функціонуванні кожного клубу. Якою б ситуація не була в команді, треба бути відкритим і виходити до громадськості з поясненнями. Вважаю це частиною роботи футболіста.

– Влітку національна збірна України гратиме на Чемпіонаті Європи. Про виклик до головної команди країни не мрієш?

– Для мене виступи за збірну – це ціль і мрія. Головне – якнайкраще виконувати свою роботу і допомагати «Карпатам». Якщо тренерський штаб збірної зверне на мене увагу, буде дуже приємно і радісно. Але для цього потрібно наполегливо працювати.