Николай ТОМЕНКО: "Миф о том, что болельщики - агрессивные люди, разрушен"

Нова влада вперше завітала на надзвичайно важливий поєдинок нашої національної збірної у змаганнях спорту номер один у світі. З журналістами поспілкувався віце-прем’єр-міністр України Микола Томенко.

— Пане Миколо, напередодні матчу на прес-конференції головний тренер збірної України Олег Блохін застеріг, що перебування представників влади безпосередньо у глядацькому секторі — це ризиковано…

— Ще з давніх часів про вболівальників склалося таке враження, що небезпечно бути поряд з ними без охорони, небезпечно йти на матч разом із ними. Президент щоденно спростовує ці міфи. Якщо сотні тисяч людей стояли на Майдані й усе було мирно і толерантно, то хіба вболівальники, які люблять свою країну, не можуть бути толерантними і мають поводитися агресивно? Тому в першому секторі було все ввічливо, толерантно. Президент спілкувався з уболівальниками. Єдине, за що ми перепросили, так це за те, що він не може за п’ятнадцять хвилин перерви дати всім бажаючим автографи і з усіма сфотографуватися. Гадаю, зруйновано ще один міф про те, що вболівальники — це люди, з якими не можна бути разом душею і серцем.

— Віктор Ющенко та Андрій Шевченко перебували у секторі поряд. Про що вони розмовляли?

— Президент і Андрій Шевченко зустрічалися ще до матчу. Ми говорили про те, як його авторитет й авторитет футбольних “зірок” України допомагатимуть сьогодні новій владі, яка задекларувала бажання не лише підтримувати і розвивати спорт, але й щоб наші легендарні спортсмени допомагали нам боротися з багатьма соціальними проблемами. Ми домовилися про те, що Шевченко прилучиться до кількох програм, які впроваджуватиме Міністерство молоді та спорту — це боротьба з безпритульними, допомога дітям. Ми маємо вже кілька спільних проектів, у яких Андрій поширюватиме ці ідеї. Був час у нас поспілкуватися і про український футбол, який потребує серйозних змін. Ми домовилися, що за тиждень ми пропонуватимемо свіжі ідеї для того, аби дискусії — фінансові та господарські — залишилися у минулому, і для того, аби ми приходили і раділи успіхам вітчизняних клубів і вітчизняного футболу. Я не передаватиму характер цих дискусій, але коли Андрій коментував для Президента і нас, урядовців, особливості футболу, заміни, характер гри тощо, то справді — факт залишається фактом — ми маємо не так вже й багато футболістів, які могли б на рівні представляти збірну. Тому, якщо ми не змінимо принципи організації футболу, коли у всіх труситимуться руки над українським футболістом, а не африканським чи, за всієї поваги, центральноєвропейським, у нас нічого не зміниться. Федерація футболу України і вся країна мусить робити все, аби кожна українська зірочка була підтримана і закріпилася у футболі. Тоді ми матимемо збірну, яка не лише на волі і на характері, як сьогодні, а й на класі обігруватиме своїх суперників.

— Коли забили м’яч, ви раділи, як і всі вболівальники, обнімалися?

— Звичайно. Ми вболівали динамічно і, як і вболівальники, кричали й вимагали жовтих карток, чесного суддівства. У певний момент у нас склалося враження, що суддя був не на нашому боці, і ми говорили, що коли Україна стане членом ЄС, до нас зміниться ставлення й арбітражу, але в принципі до арбітрів сьогодні претензій немає, оскільки гра була справді напружена, але разом із тим і яскрава.