Высокий блондин в футбольных ботинках. Сегодня Андрею Гусину исполнилось бы 47 лет...

Знаменитий №14 третьої великої команди Валерія Лобановського. Самобутній молодий тренер. Щасливий батько. Він пішов із життя восени 2014 року під час занять спортом – долаючи віраж автодрому на мотоциклі. Спорт – у його генах: батьки займалися легкою атлетикою, а сам Андрій спробував себе в різних видах. Кажуть, у львівський інфіз він вступав як легкоатлет, але зовсім юним проявився саме в футболі і диплом захищав уже за цією спеціальністю – вивчаючи тактику київського «Динамо», де пізніше стане зіркою.

У карпатівській школі підготовки Гусін займався під керівництвом Андрія Карімова, але досить рано пішов власним шляхом – грав за нижчолігові команди, де отримав свій перший досвід дорослого футболу. Андрій побував у жидачівському «Авангарді» під керівництвом Віктора Ходукіна, потім у Другій нижчій лізі СРСР грав у «Карпатах» (Кам’янка-Бузька). В чемпіонаті незалежної України пограв за «Газовик» (Комарне), звідки разом із Стронцицьким, Кардашем і головним тренером Володимиром Журавчаком перебрався в головну команду Львова.

Дебют у «Карпатах» молодого форварда виявився зірковим: у матчі з тернопільською «Нивою» Гусін вийшов на заміну й за останні 15 хвилин матчу забив два м’ячі в ворота майбутнього воротаря збірної України Тяпушкіна. У тому сезоні львів’яни посіли шосте місце й дісталися до фіналу Кубка України, де поступилися київському «Динамо». А сам Андрюша був запрошений Олегом Базилевичем відразу в національну збірну України, в складі якої Гусін дебютував у товариському матчі в Хорватії, знову забивши після виходу на заміну.

Коли настала пора задуматися про армійську службу, Андрій Гусін отримав пропозицію перейти в київське «Динамо». Він здорово проявив себе в «Динамо-2» під керівництвом великого в минулому форварда Володимира Онищенка, забивши 22 м’ячі в сезоні 1994/95 Першої ліги. Та при цьому скаржився на відсутність контакту з головним тренером основної команди: «Відтоді, як я у Києві, мені ще жодного разу не вдавалося поговорити з нашим головним. Про те, що я переведений до «Динамо-2», дізнався лише від тренера воротарів Михайлова. Коли ж подзвонив Сабо додому і спробував побалакати «начистоту», він мене просто відіслав подалі і заборонив коли-небудь набирати номер його телефону».

Можна сказати, це були переломні роки в кар’єрі Гусіна. Хоча на той час український футбол був значно багатшим на форвардів, на молодого нападника був великий попит. Він мав цілком конкретні пропозиції від російського «Асмаралу» і корейської «Чуннми Дреґонс», Костянтин Бєсков убачав у Гусіні можливість посилити напад московського клубу, а азійський гранд готовий був торгуватися й виступати з офіційною грошовою пропозицією. Втім, якимось дивом (травмами й бажанням найбільш передбачливих динамівських функціонерів зберегти таланта) Андрій Гусін залишився на контракті в Києві.

І відбув успішну оренду в «ЦСКА-Борисфені», де забив 9 м’ячів за сезон 1995/96 і повернувся в «Динамо» вже більш впевненим. Саме тоді «Динамо» здійснило свій найуспішніший трансфер у історії останньої чверті століття, повернувши в Україну Лобановського. Валерій Васильович із його тонким баченням футболу під час перегляду чергового матчу резервного складу сказав своєму оточенню: «Ви скаржитеся, що нема у нас опорника? Он він, готовий, по полю бігає».

Перші роки Гусіна в великому футболі – це не історія про «пестунчика долі». Молодий гравець пережив кілька травм – перелом пальців ніг, рвана рана ноги, кілька болісних зіткнень у збірній… Він зіткнувся із надзвичайною конкуренцією як форвард. Кілька років пробивався через самі низи – резервний склад «двієчки» і навіть «трієчки» київського «Динамо».

Але якраз у той момент Гусіну пощастило. Порадившись із Володимиром Онищенком, високий форвард вийшов допомогти команді в центрі півзахисту, що не залишив поза увагою Валерій Лобановський. Потужна гра на центральному плацдармі, помітна навіть «неозброєним оком» працелюбність в чорновій роботі, а також гол після блискучого сольного проходу з глибини поля – саме після цього Андрій ввійшов у накреслені плани Лобановського.

Відтоді й до завершення кар’єри – він номер один у країні. Навесні 1997-го Гусін дебютував у основному складі «Динамо», а вже в червні місяці вийшов грати на позиції опорника в надвідповідальному відбірковому матчі чемпіонату світу проти чинних чемпіонів Європи – німців. На пару з Максимовим Андрій гідно протистояв зіркам світового футболу, а матч, який закінчився з рахунком 0:0, сприймався як великий комплімент молодій українській збірній. Це був перший за два роки матч Гусіна за національну команду, куди він не викликався після однієї з травм через відсутність практики в клубі.

Осінь 1997 року змусила Європу іншими очима глянути на український футбол. «Динамо» за допомоги кількох важливих голів свого опорника вийшло зі складної групи з «Барселоною», ПСВ «Ейндховен» і «Ньюкаслом», а збірна лише після драматичного двоматчевого протистояння в плей-офф поступилася путівкою на чемпіонат світу хорватам. Майбутнім бронзовим призерам Мундіалю…

7 золотих медалей чемпіона України, 5 виграних національних кубків, півфінал Ліги чемпіонів і чвертьфінал чемпіонату світу – як пікові звершення нашої футбольної школи. Переможний гол в Афінах у грі з чемпіонами Європи – греками. Андрій Гусін – причетний до найголовніших, найбільш яскравих днів українського футболу 90-х – 2000-х. Коли він завершив виступи в 2009 році, в останні роки він уже мав стаж помічника головного тренера, тому не було сумнівів, що перед нами дуже перспективний молодий тренер.

Клуб, який став для нього рідним, надав Гусіну шанс розпочати сольну тренерську роботу. Андрій Леонідович очолював першоліговий резерв «Динамо-2», звідки сам вийшов у великий футбол і тому чудово знав саму психологію та мотивацію молодих гравців. Під його керівництвом грали й розкривалися, зокрема, Артур Рудько та Артем Кичак, Сергій Люлька та Дмитро Коркішко, Євген Новак та Артем Сухоцький, Дмитро Рижук та Темур Парцванія, Артем Фаворов та Олексій Хобленко. Хоча на той час «Динамо-2» вже не боролося за найвищі місця в Першій лізі, а посідало окреме місце в клубній структурі поруч зі складами U21 та U19, ця робота була необхідним досвідом для молодого тренера.

І хто міг подумати, що 17 вересня 2014 року життя талановитої, неординарної людини обірветься в аварії на автодромі села Чайки? Андрія Гусіна оплакували численні любителі футболу на церемонії прощання, віддавши шану одній із легенд клубу й збірної… Проте український футбол зберігає пам’ять про Гусіна. Проводиться турнір пам’яті видатного футболіста. А в аматорському футбольному клубі «Рубікон», де працює тренером Леонід Гусін, грають його внуки – Андрій-молодший та Іван. Як запевняють фахівці футболу, схожі на батька не лише зовні, а й за грою…