ЖАЖА: "Шахтер" предложил "Металлисту" за меня 10 млн долларов и пять своих игроков"

Металіст мав чудових бразильських футболістів. Жажа Коельйо – не виключення. Дуже ностальгійне інтерв’ю відвертого бразильця у Профутболі.

Коли ми пройшли Бешикташ, то всій команді Ярославський пообіцяв премію. Чи то 60, чи то 70 тисяч. І коли ми прийшли після матчу в роздягальню, зайшов президент і сказав, що він мене очікує в своєму офісі. Коли я до нього прийшов – він мені за цей матч дав 100 тисяч доларів. Цей гол – найкрасивіший в моїй кар’єрі. Але був ще один гол Трабзонспору, коли я теж забив здалеку. Та він був не такий значущий.

Мирон Маркевич – дуже серйозний і зосереджений. Завжди! Але, тим не менш, я дуже любив над ним пожартувати. Я вам розкажу одну історію. Я тренував свої удари з центра поля. А Мирон Маркевич в цей час стояв за воротами. В момент удару він відвернувся, і я випадково влучив йому в потилицю. Мені було дуже смішно. Але він не образився, навіть нічого не сказав. Та мої одноклубники почали жартувати наді мною, що все, Жажа, ти більше не будеш грати в основі. Мирон Маркевич – один з найкращих тренерів за всю мою кар’єру. Те, що в ньому дуже подобалось – його щирість. Небагатослівний, але завжди щирий. Він мені говорив: будь спокійним, фокусуйся на футболі – всі інші питання ми за тебе вирішимо.

Я не буду приховувати, я з тих людей, які люблять розважитися. Я любив випити, але грав в Європі, і там була така практика, що після ігор дозволялося випити пиво. В Україні такої практики не було. І якщо я випивав, то знав міру, і випивав за 2-3 дні до гри. Я не скажу, що це порушення режиму. Рикун жартував, що якби я не пив, то міг би грати в Барселоні. Моя нормальна вага була 82-83 кг. Коли приїжджав з Бразилії після відпустки – могло бути 88. Але я дуже швидко повертався до робочої ваги – за тиждень, ну, можливо, за 10 днів. Тому мене ніколи не штрафували в клубі.

Дуже часто в Харкові мене зупиняла поліція. Мене постійно штрафували. Інколи зупиняли, щоби просто попросити футболку. Мені це набридло і одного разу я не зупинився, прискорився і втік від поліції. Вони пожалілися в клуб. Мене запитали, чому я не зупинився перед поліцією. Я розповів цю історію і після цього мені дали охоронця, який вирішував адміністративні питання. Я дуже люблю машини. Ця любов ще з юного віку. Пам’ятаю, коли приїхав грати в Нідерланди – одразу почав збирати гроші на машину. У Саудівській Аравії шейхи мені дали Бентлі – вона передбачалася за умовами контракту. І коли я повернувся до Металіста, ми підписували вже новий контракт, я теж попросив Бентлі. Президент сказав, що таку автівку подарувати не може, але дасть гроші,і я зможу собі купити, що захочу. Я доклав гроші і придбав Бентлі.

Все відбувалося поступово. Видно було, що президент Ярославський дуже любить команду і вкладав в неї – в базу, в усі умови. Коли я йшов з Металіста, вже було все інше. Мені шкода, що таке відбувалося в Україні. Що почалася війна. Для нас, гравців, була незрозуміла ситуація, особливо для бразильців. Футболісти почали залишати клуб. Незрозуміла ситуація була з новим президентом. Він не перебував в країні. Це все вплинуло на те, що і я залишив команду.

Мною якось цікавився Мілан, і президент виставив ціну 20 млн. Тоді з Міланом не склалося, але цінник був вже таким. Потім з’явився інтерес від Шахтаря. Гірники не захотіли платити 20 мільйонів, але запропонували дати 10 мільйонів і 5 своїх гравців. Ярославський не погодився. Сказав, лише 20 млн і відпустить в Шахтар. Я звісно не проти був перейти в цей клуб. Але трансфер не відбувся.

Автор Олександра Лобода