"Динамо" - "Шахтер": они могли играть за врага

Прямих переходів за часи незалежності було мінімум. Всі знають про трансфер 18-річного Сергія Реброва у 1992-му. У зворотньому напрямку поїхав Олег Матвєєв – топ-футболіст Шахтаря 90-х.

Коли ж у новому тисячолітті сили суперників вирівнялися, про прямі переходи годі було й думати. Кучер, Худжамов, Єзерський, пізніше Рибка – усі вони змінювати Київ на Донецьк транзитом через інші клуби. Окрема історія – Гладкий. Це було нещодавно. Закінчився контракт із Шахтарем, і його тут таки підібрало Динамо.

Сьогодні говоримо про тих, хто реально міг перейти до ворога напряму. Але з різних причин не вийшло. Якби вийшло – це була би жерсть.

Серпень 2013-го. На старті сезону генеральний директор Шахтаря Сергій Палкін вкинув інформаційну бомбу. “Клуб запропонував за гравця 12 мільйонів Євро” – написав Палкін. І додав – має інформацію, що Хачеріді дійсно хоче перейти у Шахтар.

Шахтар хотів схопити гаряченького захисника, якому тільки-но виповнилося 26. Шанс забрати Хачеріді був найреальніший. Багато інформації було про конфлікт Хачеріді із тодішнім головним тренером – Олегом Блохіним. Самі розумієте, коли дві такі орбіти зустрічаються…

Хачеріді не подобалися деякі моменти у тренувальному процесі, пов’язані з його вихованням. Тому це був найкращий момент перехопити топ-гравця чемпіонату України. Але трансфер заблокував Ігор Суркіс. Сам Хачеріді був не проти провести перемовини, а вже як Шахтар уміє заохотити, ми знаємо.

Роки потому з’ясувалося ще трішки правди. Насправді Шахтар давав за Євгена не 12 мільйонів євро, а 20 мільйонів доларів. Упродовж останнього часу ледь не щороку хтось вкидав інформацію про ймовірний перехід Хачеріді у Шахтар. Але настільки близько до Шахтаря, як у 13-му, він не був уже ніколи. Минулого тижня Хачеріді уклав контракт із Динамо Брест.

Ситуація була схожою на ту, що була з Хачеріді. У Мілевського не складалося із Блохіним. І справа навіть не у легендарній появі Мілі в халаті на презентації Блохіна. Тренер відкрито звинувачував форварда у тому, що він “приходить п’яним на тренування, а я п’яних тренувати не умію”.

Блохін навіть хотів вигнати форварда з бази, на що той відповів у своєму стилі – «а ви її не будували, щоб когось тут виганяти». Один період він і Алієв були відправлені у дубль Динамо, де познущалися над дублем Шахтаря 8:2. Срна подивився на усе це і, звичайно ж, із погодженням згори закинув Мілевському про перехід. Що було би, якби Міля погодився?

Але у Мілевського перемогла любов до Динамо. Вже потім Міля сказав – треба було переходити. Бо не клеїлося з керівництвом. Назло президенту.

Ахметов колись зізнався Шовковському, що дуже хотів його придбати. Воротар Динамо сказав, що це неможливо.

Таку ж саму позицію мав і Валентин Белькевич. «Як я зможу виходити на поле проти київського Динамо?» – потім цитувала слова Белькевича його ексдружина Олеся. А Ахметов, між іншим, давав зарплатню удвічі більшу.

«В чемпіонаті України хочу грати лише в Шахтарі. Якщо такої змоги не буде, тоді я готовий перейти в Динамо». 13 років тому Олексій Бєлік реально хотів перейти до киян. Бачив, що у Шахтарі не буде основним.

3-тє місце і нижче його не влаштовувало. Залишалося Динамо. Перед Чемпіонатом Світу-2006 Бєлік дізнався про інтерес Ігоря Суркіса. Але що таке згода самого футболіста, коли є клуб?

Відпускати в Динамо Бєліка ніхто не збирався. Кілька сезонів помаринувався у запасі. Далі була невдала оренда в Бохум, потім конракт у Дніпрі і завершення кар’єри в запорізькому Металурзі. Там, звідки Бєлік навічно увійшов у фольклор українського футболу із фразою про Базар-Лігу.