Александр КОБАХИДЗЕ: "Никаких претензий, в том числе и финансовых, к "Ворскле" не имею"

У вересні-жовтні, в період паузи в чемпіонаті, коли грають збірні команди, футболісти як правило мають кілька додаткових вихідних. Дозвілля своє влаштовують, як кому подобається. Багато хто навіть встигає вибратися за кордон на день-два. Родина Кобахідзе, глава якої ще зовсім нещодавно успішно захищав кольори «Ворскли» і по цей день навідується до Духовної столиці. Принаймні про це можна судити з публікацій у соціальних мережах дружини футболіста – Ольги.

- Сандро, хоча кар’єра професійного гравця й мінлива, та, бачимо, Полтава вас не відпускає. Що змушує повертатися сюди знову?

- Зараз усі мої думки пов’язані з «Дніпром-1», я всіма думками з цією командою. А щ стосується простого життя, то Полтава для мене завжди буде в числі особливих міст, бо ж немало часу там провів. У моєї родини й досі там є улюблені місця: парки відпочинку, ресторани грузинської кухні тощо. Як ви вже самі відстежили, цього разу з нашою маленькою донечкою приїхали в один із дуже популярних релакс-комплексів у передмісті Полтави. У футбольному плані мене зараз нічого з «Ворсклою» не пов’язує, та друзів залишилось немало, і я завжди цікавлюсь новинами зі стану команди.

- Зізнайся, певну ностальгію відчуваєш, коли приїздиш сюди?

- У «Ворсклі» в мене було дуже багато хороших миттєвостей. Не перелічити так зразу. Згадую час від часу наші успішні матчі, простих добрих людей, яких нерідко зустрічав.

- Два хороших сезони ти відіграв у Полтаві. Знайшов тут чимало друзів, та й взагалі вся команда була, ніби велика родина, чи не так?

- Про колектив можна говорити годинами. Перш за все, згадую нашу сауну, де ми вирішували всі наші питання, говорили про наболіле, без прикрас. Чудовий період, чесно!

- Зрозуміло, що кадрове рішення – це прерогатива тренерського штабу. У яких стосунках залишились із клубом?

- Це ж великий футбол. Прогнозувати ніколи не можеш. Так, між деякими футболістами, серед яких був і я, та тренерами відбулася розмова, після якої кожен вирішив по-своєму, і це нормально. Тож, наші шляхи розійшлися, та з керівниками, з усіма, хто й досі працює в клубному офісі, в мене залишись дуже теплі стосунки. Тепло спілкуємось час від часу, жодних претензій, у тому числі й фінансових, один до одного не маємо.