Сергей Богачек: две трети жизни вместе с "Динамо"

Тоді він тільки-но робив перші кроки у професійному футболі. Грав у столичній команді, та незабаром залишив її, аби багато років по тому знову повернутися і вже залишитись із командою назавжди, працювати для її зміцнення та добробуту. Нині Сергій Богачек працює на посаді начальника “Динамо-2”. Кожен його день чітко розпланований, бо на нього покладено немало обов’язків і завдань. Але цікаво дізнатися детальніше про те, що ж собою являє посада начальника команди...

Перед тим, як стати начальником команди, Сергій Анатолійович встиг спробувати себе на посаді тренера. Спочатку тренував разом з Крощенком хлопців “Динамо-3”. Серед них було багато гравців 1975 року народження, які потім міцно закріпилися в сьогоднішній “основі” киян. Згодом Богачек приєднався до тренерів другої команди, а 1994 року відбувся його перехід до “Динамо-2”, де з часом він обійняв посаду начальника команди.

Людина на вищезгаданій посаді — головний організатор робочого процесу колективу. Якщо тренери приходять до команди, а потім залишають її табір, то начальник має створити всі умови для їхньої роботи, забезпечити якість тренувального процесу та обслуговування гравців. “Паперова” канцелярська робота — оформлення різноманітних довідок та документів — також частина роботи начальника. Подання заявок на гравців або ж вирішення питань, не пов’язаних з футболом, наприклад, таких, що стосуються вступу до навчальних закладів чи армії — все це турботи начальника команди. Під його керівництвом перебувають адміністратори та лікарі колективу. Отже, як бачите, посада начальника команди — відповідальна, різнобічна та вкрай нервова...

У цій професії, звичайно, одну з провідних ролей відіграють організаторські здібності. А їх Сергієві Богачеку аж ніяк не бракує. До того ж, перш ніж потрапити до київського клубу, він тривалий час працював старшим викладачем, а згодом і завідувачем кафедри у Київському технологічному інституті харчової промисловості. З його приходом до інституту, 1968 року, набув розвитку спорт номер один — футбол.

Цікаво дізнатися, що серед студентів технологічного інституту був президент ФФУ Григорій Суркіс. Під час свого навчання Григорій Михайлович грав у місцевій футбольній команді на позиції воротаря. Він отримав освіту за спеціальністю інженера-механіка, закінчивши інститут 1972 року. Сергій Богачек набирав до інституту абітурієнтів-вихованців “Динамо”. Усі вони навчались у цьому закладі на стаціонарі, вступивши туди після випускного дев’ятого класу середньої школи. Для своїх абітурієнтів, у вигляді допомоги, Сергій Анатолійович зробив спеціальні безкоштовні курси з математики та фізики. Серед студентів інституту харчової промисловості були нині відомі футболісти: воротарі, крім Шовковського, Сирота; оборонці: Поліщук та Баланчук; півоборонці: Венглинський (брат Олега Венглинського), Нестерчук та Медведєв; нападники: Хлуз і Пилипчук. Загальна кількість гравців-студентів налічувала близько п’ятдесяти вихованців. Увесь цей час Богачек тісно та плідно співпрацював з тренерами “Динамо” Терлецьким, Бишовцем та Крощенком.

Зараз Сергій Анатолійович згадує всіх своїх вихованців, які у різні часи були під його керівництвом. А колись він і сам ганяв м’яча та виходив на смарагдовий газон стадіону на позиції півоборонця.

Киянин, народився 4 липня 1939 року, починав футбольну кар’єру в столичній дитячій команді “Іскра”. Згодом перейшов до ФШМ (Футбольна школа майстрів), після якої його розподілили для подальшої кар’єри саме до другого складу київського “Динамо”. Починаючи з 1958 року, Сергій Богачек грав разом із такими видатними динамівцями, як Лобановський, Біба, Базилевич та Балакін. Виступав за молодіжну збірну СРСР, згодом став чемпіоном Союзу серед юнаків та ФШМ.

Але час минає, все змінюється. До Києва прибула сильна група нових виконавців-“закарпатців” (серед них, до речі, були Сабо та Турянчик), які склали киянам дуже серйозну конкуренцію. Тож незабаром на Сергія Анатолійовича та ще багатьох динамівців чекали нові команди. Богачек потрапив до іншого київського клубу — “Арсеналу”, який виступав у союзному класі “Б” та прагнув турнірного підвищення до класу “А”.

Кар’єру гравця майбутній начальник “Динамо-2” завершив у Івано-Франківську, в місцевій команді “Спартак”, у якій відіграв ще шість років. А повісивши бутси на цвях, повернувся до рідного міста, щоб незабаром повернутися й до рідної команди “Динамо”...