Андрей ПОЛУНИН: "Хочется, чтобы в "Динамо" выбрали одно конкретное направление, дали тренеру немного времени и терпеливо ждали результат"

1. Чи покращить Олексій Михайличенко гру та результати Динамо?

2. Чи насторожує вас 10-річна пауза у тренерській діяльності Михайличенка?

3. Якого тренера біля керма Динамо хотіли бачити особисто ви?

1. Мені важко це коментувати. Чому важко? Тому що кардинальних змін не відбулося. Люди, які грали в Динамо, змінюють одні одних. Подивимося. Це другий прихід Михайличенка – хочеться вірити і сподіватися на краще. Можливо, провадитиметься політика щодо молодих футболістів. У Динамо – дуже хороше покоління, серед якого – навіть чемпіони світу. Це майбутнє всього нашого футболу.

Інше питання – як із ними працювати. Якщо у Михайличенка буде правильний підхід, то не виникне потреби купувати легіонерів – тих же Родрігеса чи Кадірі (до речі, я так і не зрозумів, чому взяли Кадірі). Моя думка така: краще робити ставку на молодь і виховувати своїх. Але є керівництво клубу – воно приймає рішення. Набрали нових гравців, а тренера звільнили. Як тепер бути новачкам? Знаєте, у мене більше запитань, ніж відповідей.

2. Михайличенко – досвідчена людина, яка і пограла, і потренувала. Тут більше запитань до підходу, стратегії клубу. Ви зрозумійте: навіть якщо він не тренував, то однозначно слідкував за тенденціями у світовому футболі. Як змінюється гра, яка тактика використовується. Всі ми, люди з футболу, тримаємо руку на пульсі. Ось позавчора Челсі з Ліверпулем грали – дивилися, мабуть, всі. З найкращих клубів світу можна брати приклад.

Просто хочеться, щоб у Динамо обрали один конкретний напрямок, дали тренеру трохи часу і терпляче чекали на результат. Я продовжую наголошувати на молодому українському поколінні "динамівців" – Шапаренко, Шепелєв, Циганков, Попов, Булеца, Тимчик, Михайличенко, Миколенко. На мій погляд, воно краще, ніж у Шахтаря. Потрібно робити на них ставку. Може не вийти. Але у Динамо вже й так багато років не виходить. Тож втрачати нічого.

3. Іноземний спеціаліст не може з’явитися "з нічого". Хіба що над цим працювали заздалегідь, а ми нічого не знали. Але, судячи з тієї інформації, яка надходила, стало зрозуміло – про іноземця не може бути мови. Як варіант, можна було призначити Юрія Вернидуба. А ще краще – Мирона Маркевича, фахівця, який добивався високих результатів, а зараз – без команди. Наскільки мені відомо, він завжди любив Динамо. Та цей варіант, як ми розуміємо, був практично нереальний через особисті стосунки між тренером і президентом клубу. Шкода, бо це – ідеальна кандидатура. Маркевич же не без успіху працював із легіонерами у Металісті та Дніпрі…