7 вересня 2004 11:27

Молодежная сборная Украины: первые испытания


Вересень для українського футболу розпочався зі старту в офіційних змаганнях ФІФА та УЄФА. Якщо перша національна збірна України розпочала шлях до фіналу чемпіонату світу у рамках відбірних змагань ФІФА у другій європейській групі, то молодіжна збірна України у свою чергу проводить перші матчі кваліфікаційного раунду XV чемпіонату Європи УЄФА U-21. Перше випробування чекало на наших молодих футболістів у Данії 3 вересня, попереду - вояж до далекого Казахстану.

У вівторок молодіжна збірна України зустрінеться з казахськими однолітками. Матч розпочнеться о 15-й годині за місцевим часом ( „за Києвом” – 11-й ранку) у спекотливу пору – метеорологи обіцяють 30 градусів вище нуля і навіть більше. Місце зустрічі - колишня столиця Казахстану Алмати, місцевий центральний стадіон. У середу, о 9-й вечора, на цій арені зіграють і перші національні збірні Казахстану та України.

Для казахів це буде дебют на європейській арені – не так давно вони ще змагалися в чемпіонаті Азії (членом УЄФА Казахстан став у 2003 році) і досить таки успішно. 1998 року молодіжна збірна Казахстану вийшла до фінальної частини чемпіонату Азії, яка проходила в Таїланді. Разом зі збірною Саудівської Аравії казахи подолали груповий бар'єр, діставшись до півфіналу і випередивши господарів чемпіонату - команди Кувейту та Індії. У півфіналі по пенальті казахи поступилися корейцям, а в зустрічі за 3-є місце – Саудівській Аравії. Але такий результат дозволив нашому суперникові по другому кваліфікаційному матчу XV чемпіонату Європи U-21 виступити на чемпіонаті світу 1999 року в Нігерії. На ньому особливих лаврів команда Казахстану не здобула. Та все ж вийти до фінальної частини чемпіонату світу вдається далеко не кожній збірній. Нинішню молодіжну збірну очолює Ойрат Садуов.

Команда, на наш погляд, виглядає досить збалансовано, грає у сучасний футбол. Так, у рамках підготовки до офіційних ігор молодіжна збірна зустрічалася з національною. В цьому матчі зійшлися фактично два рівних суперники – більше того, „молодіжка” виглядала цікавіше, ніж старші товариші, намагалася грати в атакуючий футбол. Незважаючи на поразку - 0:2 - від першої збірної, молодіжна команда може сміливо занести собі до активу ефективні атакуючі дії та намагання знаходити на полі нестандартні ігрові рішення. У захисті команда діяла в лінію, активно використовувала переводи м’яча з одного флангу на іншій, намагалася досягти успіху за рахунок контролю м’яча. Це ще раз свідчить про беззаперечність постулату - у футбол навчилися грати скрізь.

Більшість із гравців молодіжної команди Казахстану брала участь у Всесвітніх юнацьких іграх в Москві і має, на наш погляд, достатній ігровий досвід на рівні збірних. До речі, на збори першої національної збірної команди України було викликано трьох гравців „молодіжки” – досить пристойний показник рівня молодшої команди. Щоправда, головний тренер національної збірної Сергій Тимофеєв на одній з останніх прес-конференцій обмовився про можливість виступу за молодіжну збірну талановитого універсального півзахисника зі столичного „Женису” Едуарда Сергієнка, якого вважають відкриттям цьогорічного чемпіонату Казахстану. Едуард вже виступав за першу національну збірну своєї країни 18 серпня цього року проти збірної клубів Росії і отримав схвальні відгуки. Крім Сергієнка національна збірна може відпустити ще двох гравців – одноклубника Едуарда – захисника Антона Чичуліна і нападаючого Дениса Родіонова з „Атирау”.

Слов'янські прізвища гравців говорять про те, що в Казахстані виступає доволі багато українців і росіян, які або оселилися в Казахстані дещо раніше або приїхали нещодавно грати за казахські клуби і погодилися прийняти місцеве громадянство. До речі, на гру проти збірної клубів Росії було запрошено ще двох гравців молодіжної збірної – Сергія Ларіна із «Алма-Ати» та Мурата Суюмагамбетова із «Тоболу». Крім того Сергій Скорих із «Іртишу» минулого року провів дві зустрічі за першу національну збірну країни.

Молодіжна збірна розпочала навчально-тренувальний збір ще 26 серпня, майже тим же складом, який обіграв у товариській зустрічі азербайджанську збірну з рахунком 2:0 (відзначилися Родіонов і Суюмагамбетов). Усі гравці, викликані на збір, представляють місцеві клуби, окрім воротаря Пєтухова з казанського „Рубіна”. Найбільше представництво має лідер чемпіонату Казахстану павлодарський „Іртиш” – 5 футболістів. Решта 15 клубів, чиї гравці потрапили до поля зору наставників збірної, представлена одним чи двома виконавцями. Тобто відібрано найкращих. Майже всі вони регулярно виступають в основних складах своїх клубів, що також важливо для оцінки конкурентоспроможності команди та потенціалу гравців.

Безумовно, неможливо розглядати наступну зустріч нашої команди без того, щоб не звернути увагу на основні моменти дебюту нашої „молодіжки” у Данії, де підопічні Павла Яковенка поступилися – 2:3. По-перше, за показником середнього віку наша збірна на два роки молодша. У стартовому складі на поле вийшли двоє футболістів 1986 року народження та шестеро гравців 1985 року народження, які є основними виконавцями національної юнацької збірної країни U-19, що в липні здобула путівку на чемпіонат світу 2005 року.

По-друге, не змогли взяти участі у перших кваліфікаційних матчах двоє ключових гравців – півзахисник Олексій Годін, котрий має досвід гри ще у попередньому відбірному циклі, та перший номер збірної воротар Станіслав Богуш. Обидва запорізькі футболісти травмовані. Тут слід згадати про ще одного талановитого захисника Сергія Пучкова (02.01.1985), захисника „молодіжки”, дебют якого припав на березневу зустріч 2003 року з командою Іспанії. На жаль, травма коліна потребує довгострокового лікування.

По-третє, незважаючи на поразку, українська молодіжна збірна продемонструвала змістовну командну гру, в якій переважав атакуючий стиль. У середині першого тайму, після того як ми повели в рахунку, суперник завдяки великим командним швидкостям, синхронним груповим діям в атаці зумів перехопити ініціативу і повністю заволодіти грою – зрівняти рахунок та вийти вперед. У другому таймі все змінилося. Вже українці демонстрували великі командні швидкості, ефективний груповий маневр та яскраву техніку володінням м’ячем. Однак тільки одного разу ця перевага втілилася у забитий гол. Але при цьому команда зробила протягом всієї зустрічі 960 тактико-технічних дій. Цей показник ще раз підкреслює злагодженість атакуючих командних дій. П’ятеро футболістів виконали 100 та більше ТТД: Алієв – 118, Самборський – 114, Воробей – 109, Мілевський – 102, Чигринський – 100.

Четверте. Слід відзначити і великий брак у діях українських футболістів: 28 %. Головною причиною поразки слід вважати не помилки в захисті на останніх хвилинах, а огріхи при завершенні дуже ефективних атакуючих дій. І це, на наш погляд, не тільки наслідок помилок української команди, недоліків у навчально-тренувального процесі чи виборі виконавців або недооцінка сили суперника (з данськими однолітками за півтора роки зіграли чотири рази: три перемоги та одна нічия), але й конкурентоспроможність нашого опонента. Слід звернути увагу на такі факти: воротар Кевін Елльгард представляє „Манчестер Сіті”, захисник Себастьян Свард – „Арсенал” Лондон, півзахисник Крон Делі – амстердамський „Аякс”, який зараз грає в оренді в „Велвійку” (Нідерланди), захисник Йонас Троєст – „Сількеборг”, котрий відзначився напередодні виклику до збірної у складі свого клубу у матчі на Суперкубок, а 10-й номер молодіжної збірної Томас Каленберг із „Брондбю” є гравцем першої національної збірної Данії. Коментарі зайві.

Продемонструвавши змістовний атакуючий футбол, який не приніс очок нашій збірній, українська молодіжна збірна команда доклала багато фізичних та психологічних зусиль напередодні другого кваліфікаційного матчу, що пройде у Казахстані. Цей факт, а також географічна віддаленість, інший часовий пояс (плюс чотири години), інші кліматичні умови (насамперед висока температура повітря) та майже восьмигодинний переліт до Алмати (із технічною посадкою в Баку) накладають негативний відбиток на процес підготовки до відповідальної зустрічі в Алматі. До цього слід додати травми провідних гравців: Євгена Чеберячка, Андрія Оберемка, Володимира Самборського та Олександра Яценка. Певні проблеми зі здоров'ям й у Дмитра Воробея.

Як бачимо, перед нашою командою постає одразу декілька складних завдань: вести успішну боротьбу зі „свіжим” суперником у денну спеку, перемагати його (а команди, які очолює Павло Яковенко, завжди ставлять перед собою максимальні завдання), долати фізичні та психологічні труднощі, що виникли після першої відбірної гри та доводити конкурентоспроможність вітчизняного футболу.