Алексадр Алиев: "Хочу играть в основном составе Динамо"

“Український футбол” традиційно опитав журналістів, тренерів і капітанів команд, аби визначити найкращого гравця першої національної ліги минулого сезону. Традиційним був і підрахунок очок: троє — за перше місце, двоє — за друге, одне — за третє. Крім, власне, фахівців, у ролі експертів виступили і кореспонденти нашої газети в містах, де функціонують клуби другого за рангом ешелону вітчизняного футболу. У референдумі взяли участь усі вісімнадцять першолігових колективів.

Уже вдруге найкращим гравцем сезону став представник столичного регіону (минулого року лауреатом було визначено Руслана Бідненка з тоді ще першолігового “Борисфена”). Нині пальму першості віддано Олександрові Алієву з динамівського “дубля”, молодого, талановитого і дуже перспективного. Сашко отримав визнання і тренерів молодіжної збірної України (зараз футболіст саме виступає на чемпіонаті Європи серед молодих). Без сумніву, класно він провів й увесь минулий сезон, примірявши футболку основної команди. Тож не дивно, що став найкращим за всіма трьома номінаціями. До чільної трійки потрапили також Сергій Левченко з “Нафкому” та представник “Арсеналу” Андерсон Рибейро.

— Олександре, перш за все, щиро вітаю з визнанням. Завдяки чому вдалося стати найкращим бомбардиром і гравцем першої ліги? Твоя формула успіху.
— Дякую. Думаю, все це є результатом наполегливої праці. Так, по завершенні тренування, за порадою Павла Олександровича (Яковенка. — Прим. авт.), часто залишався. Самостійно працював. А наполегливість завжди приносить плоди.

— Твої плюси і мінуси на полі.
— Позитивним вважаю те, що зараз не боюся брати гру на себе. Мінуси?.. Важко щось сказати. Ударною ногою в мене є права, тому ліва — гірша. Гра головою? Це мій мінус, над яким і намагаюся працювати.

— Який із проведених матчів минулого сезону запам‘ятався найбільше?
— Зустріч із “Металістом”, коли ми перемогли — 7:5. Я тоді зробив хет-трик. Той матч і вважаю найбільш вдалим для себе.

— У якому поєдинку не пощастило?
— У матчі із дублем донецького “Шахтаря”, коли ми поступилися з рахунком 1:4. Хоча вели у ході зустрічі і могли виграти. Однак… Не вдалося. Чому? Так уже повелося в футболі, що команда грає першим або другим складом. Тоді на поле вийшли не всі найсильніші. От і пропустили у свої ворота чотири м`ячі.

— Який із голкіперів першої ліги виявився для тебе найбільш “незручним”? Тобто, кого у “рамці” було обіграти найважче?
— Важко когось виокремити. Напевно, це воротар охтирського “Нафтовика”.

— На твою думку, “Закарпаття” і “Металіст” — найдостойніші команди-делегати першої ліги до вищої?
— Почнеться чемпіонат, побачимо їх у грі і тоді вже зможемо щось сказати. Поки важко робити якісь прогнози.

— Та все ж, думаєш ужгородцям і харків‘янам вдасться затриматися серед еліти довше, ніж на один сезон?
— Не знаю, що там із “Закарпаттям”, а “Металіст”, гадаю, зможе це зробити.

— Сашку, кілька автобіографічних штрихів і твій шлях до футболу.
— Народився я у Росії, в Хабаровську. Футболом почав займатися у п‘ятирічному віці — під керівництвом тата. Коли мені виповнилося вісім, виступав у хабаровській команді “Зоря”. Потім ми переїхали до Курська (ближче до Москви), аби я мав можливість серйозно займатися футболом. Заради цього тато навіть облишив свою справу (він був льотчиком). Далі була академія Павла Яковенка, звідки мене і взяли до “Динамо-2”.

— Ти вже встиг одягти футболку і першої команди. Які враження?
— Звісно, рівень зовсім інший. Приємно, звичайно, грати серед елітних колективів.

— Твої плани щодо подальшої футбольної кар‘єри.
— Не хочу грати у першій лізі, тому мрію про місце в динамівській “основі”.

— З ким із футболістів товаришуєш найбільше?
— Підтримуємо дуже теплі стосунки з Артемом Милевським. Також спілкуємося із Олександром Хацкевичем і Валентином Белькевичем.

— Твоя найзаповітніша футбольна мрія.
— Виступати в одному з іменитих закордонних клубів — це міг би бути, наприклад, мадридський “Реал” — і стати відомим футболістом. Але для початку хотілося б здобути постійне місце в основному складі “Динамо”.

— Окрім футболу, чим ще захоплюєшся?
— Мешкаю у Києві з татом, тому весь вільний час проводжу найчастіше з ним. Люблю кіно, ресторани…

— Про що мрієш поза зеленим газоном?
— Мрію знайти дуже красиву дружину, мати дитину і просто бути щасливим.

Ірина ХОЛОД