"К величию - не сломя голову": ЮАР - последний соперник Украины U-20 перед стартом Кубка мира

Ubukhulu abuphangwa. Мабуть, саме це південноафриканське прислів’я надихало молодіжну збірну країни на першості континенту. Бодай приблизно його можна перекласти так: “До величі – не стрімголов”. Мовляв, треба мати терпіння і твій час настане. Для короткого, на вісім команд, турніру порада ніби ризикована, але збірна ПАР отримала зрештою, може, навіть більше, аніж очікувала.

Адже головне завдання було очевидним. Вихід до півфіналу гарантував участь у чемпіонаті світу. І до поставленої мети збірна ПАР рухалася досить упевнено. Цілком може бути, що не всім подобалася швидкість цього руху. Можливо, хотілося бачити команду більш амбіційною проти сильних суперників, але акцент зробили на міцний захист і упродовж турніру від цього здебільшого не відмовлялися.

У стартовому поєдинку проти Нігеру, господарів молодіжного чемпіонату Африки, якраз можна було насамперед помітити, що тривалі відрізки без контролю м’яча не дратують і не пригнічують підопічних Табо Сенонга. Особливо, коли атакам суперника бракувало ширини, коли він не встигав належним чином задіяти фланги.

Коли все ж пропустили (це був один із двох м’ячів, пропущених у п’яти матчах), зреагували досить швидко. І тоді вже з’ясувалося, що й з м’ячем здатні працювати не лише у контратаках, а, зрівнявши рахунок, виглядали впевненіше, частіше вигравали боротьбу в центрі поля. Не створили великої кількості моментів, однак організація гри була непоганою.

У наступному матчі в цьому переконалася збірна Нігерії. Вона більше контролювала м’яч, робила спроби прорватися до штрафного чи сяк, чи так, і щоразу наштовхувалася на дисципліновану оборону. Значно гірше збірна ПАР виглядала у переході від захисту до атаки, але команда настільки очевидно прагнула передусім зафіксувати нічийний результат, що цими проблемами ніхто особливо не переймався.

Збірній Бурунді забили на 9-й хвилині в матчі, який вже бажано було виграти, щоб не залежати від паралельного поєдинку. І надалі у першому таймі був хороший рух м’яча й динамічна гра. У ці хвилини хавбеки південноафриканської команди знову показали, що можуть конструювати цікаві атаки.

А по перерві знову пріоритетом стали дії на власній половині. Старанних, наполегливих бурундійців навіть було трохи шкода, бо скільки б вони не тримали м’яч в атаці, вийти на ударні позиції не могли.

Розхитати цей мур вдалося у півфіналі сенегальцям. Гівмор Купе забив у власні ворота, але випадковим гол назвати було важко. Він став наслідком планомірного тиску, що розпочався з першого удару по м’ячу. Це ще добре, що збірна ПАР витримала найбільш активні та потужні атаки на самому початку обох таймів. Сама ж вона знову мало що запропонувала попереду й більше розраховувала на серію пенальті.

Дочекалися 11-метрових у матчі за третє місце. Ще одна зустріч із Нігерією пройшла за тим самим сценарієм. Глядачі знову побачили вправу на витримку у виконанні організованої, але не надто амбіційної команди. Суперник при цьому знову доклав чимало зусиль і міг “похвалитися” лише трьома-чотирма ударами, які навіть серйозно не потурбували голкіпера. А пенальті південноафриканці пробили бездоганно й навіть стали третіми.

Оскільки матч проти збірної України буде товариським, важко сказати, який склад випустить тренерський штаб “Амаджити”. Тому можна лише коротко згадати ключових виконавців на першості Африки, бо майже всі вони потрапили до заявки на Мундіаль.

Основним голкіпером був Кулекані Кубека. У захисті використовували і схему з трьома центральними, але частіше грали у чотири захисники. На лівому фланзі виходили Кінан Абрахамс, Сібусісо Мабілісо та Ґадінкаме Модісо. Купе грав у центрі. У парі з ним переважно з’являвся Фезіле Ґкаба, а коли його перевели на правий фланг у матчі з Бурунді, в центр вийшов Табо Молойсане. Позицію правого захисника у більшості матчів займав Кінан Філліпс, а окрім Ґкаби, там зіграв ще номінальний хавбек Нджабуло Блом.

У різних матчах різних форм набувала й середня лінія. В опорній зоні найчастіше можна було побачити Сіпесіле Мкізе. Двічі з ним вийшов Блом, а згодом Люк Де Ру розташовувався або поруч із Мкізе, або ж трохи вище. Так само пересувалися з однієї позиції на іншу ще кілька гравців. Табісо Моньяне грав у центрі й у лінії атакувальних хавбеків.

Вже згаданий Мобілісо, окрім захисту, виходив на лівому фланзі й у середній лінії. Проміс Мкума з’являвся на обох флангах в атаці. Лувуйо Пева у 4-3-3 – ліворуч у нападі та у тріо хавбеків ближче до лівого флангу, у 4-2-3-1 – взагалі був на вістрі. В центрі нападу, окрім Моньяни та Певи, можна було побачити ще Баянду Шангасе, однак він на чемпіонат світу не їде. Одним із небагатьох, хто постійно грав на певній позиції, був Кобамело Кодісанг (правий фланг атаки).