"Скала приглашал меня в "Шахтер". Он выиграл Лигу чемпионов, послал Заммера к черту и дважды забил Оливеру Кану
Інтерв'ю Максима Розенка із Володимиром Бутом, колишнім гравцем дортмундської Борусії, якого Оттмар Хітцфельд називав "діамантом", а Міхаель Скіббе вважав "найталановитішим молодим півзахисником Європи".
Однак продовження кар'єри у Володимира вийшло не дуже яскравим.
У відвертому інтерв'ю Бут пояснив, яким чином замість Вердера опинився у Фрайбурзі, з якої причини Болтон не захотів підписувати з ним контракт і чому він відмовився від переїзду до Донецька.
"Із Шахтаря за мною хотіли вислати літак"
– Володимире, хто оформляв ваш трансфер у Борусію?
– Там була довга передісторія. 27 вересня 1993 року в моїй родині сталася трагедія – ми втратили батька. Це було замовне вбивство. Тато був начальником міськгазу і паралельно – віце-президентом Чорноморця (мова йде про клуб із Новоросійська, – Футбол 24). Всім, чим міг, допомагав клубу, з його легкої руки команда отримала свою назву. До цього Чорноморець називався Гекріс.
– Вбивство розкрили?
– Ні. Батько керував футбольним клубом. Після його смерті до влади прийшли інші люди. Вони не хотіли мене нікуди відпускати. Казали: продовжуй контракт. Але в підсумку мене все-таки продали в Борусію – після того, як німецький клуб запропонував хорошу суму.
– Вашу гру селекціонери Борусії оцінили під час юнацького чемпіонату Європи-1994 в Ірландії?
– Саме так. У першій грі зі збірною Німеччини я зробив дві результативні передачі. У наступному матчі зі Швейцарією оформив хет-трик. Відразу посипалися пропозиції – і від Борусії, і від московських Спартака та Динамо.
– Скільки Чорноморець отримав за 16-річного Бута?
– По-моєму, 250 тисяч марок. Плюс – автобус Mercedes для команди, оплату зборів та навіть комплекти форми на сезон.
– Дивився вашу статистику виступів за Борусію. З одного боку, за шість сезонів у складі "чорно-жовтих" ви провели 78 матчів, забили 8 голів. Не вражає. З іншого – клуб пропонував вам наступний контракт, тобто, німці були зацікавлені в Буті?
– Найкращий сезон я провів, коли Борусію очолив Невіо Скала. Він мене потім запрошував в усі команди, які тренував: до Бешикташа у 2000 році, у донецький Шахтар в 2002-му. За мною із Донецька готові були вислати літак. Але я вже звик до життя в Західній Європі і на той момент не був готовий до таких змін. Навіть за великі гроші.
– Скала якось сказав, що Бут – найталановитіший гравець, якого йому доводилося коли-небудь тренувати. Чим підкорили італійського фахівця?
– Коли італієць очолив Борусію, мені було 20 років. На моїй позиції грали серйозні хлопці. Спочатку Невіо ставив до складу заслужених ветеранів. На тренуваннях я непогано виглядав, за "дубль" забивав, два роки поспіль наша юнацька команда ставала чемпіоном країни, а Kicker визнав мене найкращим гравцем юнацької першості.
Але Скала навіть у заявку не включав. При тому, що стартували ми невдало. Перед п'ятим туром я набрався сміливості і пішов до нього. Пам'ятаю, поруч із Невіо сидів Тоні Шумахер, який тоді працював його помічником. Серце вистрибувало мені з грудей. Хвилювався...
– Почали висувати претензії?
– Попросив, щоб мене віддали в оренду. Він відразу запитав, скільки мені років. Невіо, до речі, добре розмовляє німецькою – у нього дружина німкеня. Почувши, що мені 20 років, резюмував: "Потрібно трохи почекати". Я не вгамовувався: мовляв, чекати не можу, у моєму віці для подальшого прогресу потрібна ігрова практика. Скала похитав головою: "Ні, все одно чекай".
Команда вирушила на виїзд, програли гостьовий поєдинок. У наступній грі з Кайзерслаутерном він включає мене в заявку. Я здивований. До перерви ми програємо 0:1, Скала випускає мене на поле. Віддаю гольову передачу і за версією Kicker мене визнають найкращим гравцем матчу.
– Далі стали потрапляти в основу?
– Після матчу полетів до Москви, викликали в олімпійську збірну. Грали, по-моєму, з Францією у вівторок. Назад квитки взяв на четвер. Мені дзвонить асистент тренера, запитує, чому я замовив квитки на четвер. Я щось відповідаю, він мене перебиває – мовляв, перебронювали тобі квитки на середу, буде більше часу підготуватися до наступного матчу Борусії. І після цього я вже регулярно грав у Невіо.
"Заммер пропонував зіграти за "дубль". Я скипів..."
– У 2000-му залишитися у Борусії не було шансів?
– Там була своя історія – побив горщики з Маттіасом Заммером.
– Після його поради змінити Porsche на щось скромніше і звернути увагу на дисципліну?
– Заммер мені такого не казав. Змінити Porsche мені порадив вже тренер Фрайбурга. Мовляв, нескромно якось: тобі – 24 роки, а їздиш на машині, якої немає ні в одного з твоїх нинішніх одноклубників. Я відповів: "Немає проблем". Продав Porsche, купив джип.
А з Маттіасом інша історія вийшла. Володар "Золотого м'яча-1996" проводив свій перший сезон у ролі головного тренера команди. У мене ще був рік контракту з клубом. Вердер зробив дуже привабливу пропозицію. Старший брат разом з агентом їздили в Бремен погоджувати умови особистого контракту.
У складі Вердера тоді виступали українці Скрипник і Максимов, команда перебувала на ходу. Свій останній сезон повинен був проводити 32-річний австрієць Андреас Херцог, мені випадало закрити цю позицію. "Музиканти" запропонували за мене Борусії 5 мільйонів марок. Я полетів у відпустку із повною впевненістю, що цей перехід відбудеться. Але не склалося.
– Що завадило?
– По-перше, Борусія виставила за мене 7,5 мільйонів марок. По-друге, вважала, що повинна мати 50 відсотків із подальшого перепродажу. Вердер на ці умови не пішов. Я повернувся з відпустки у розташування Борусії. Потрапив у суперечливу ситуацію. З одного боку, клуб мене не відпускає у Вердер. З іншого, мене ігнорує Заммер – не ставить навіть у заявку. Це було складно зрозуміти і прийняти.
Якраз настав час матчів збірних. Заммер до мене підійшов і запропонував зіграти за "дубль" Борусії. Я скипів: "Місяць тому клуб мене за 5 мільйонів не хотів продавати, а тепер ти посилаєш у "дубль"?!". Відмовився там грати. Після цього демаршу мене виставили на трансфер.
– У підсумку замість Вердера з українцями Скрипником і Максимовим ви поїхали до Фрайбурга з грузинами Кобіашвілі, Іашвілі і Цкітішвілі.
– Зацікавленість у моїх послугах також проявили Шальке і Кайзерслаутерн. Вибір упав на Фрайбург – зокрема й через грузинських хлопців. Іашвілі, Цкітішвілі та Кобіашвілі по черзі телефонували мені кожного дня і вмовляли перейти до Фрайбурга. Хоча однією ногою вже був у Кайзерслаутерні. Мав підписати з ними контракт в Ессені. Борусія погодилася оформляти мій трансфер у Кайзерслаутерн лише за мільйон марок.
Приїхав в Ессен, дивлюся контракт. До цього висловив побажання, щоб у випадку вильоту Кайзерслаутерна з Бундесліги міг піти із команди як вільний агент. Це прописали у первинному варіанті договору. Але в підсумковій версії цей пункт був відсутній. Я сказав, що так справа не піде, сів у машину і поїхав до Франкфурта, де й підписав контракт із Фрайбургом. Хоча на той момент Кайзерслаутерн йшов на третьому місці Бундесліги, а Фрайбург – на передостанньому. У підсумку клуб заплатив за мене Борусії 800 тисяч марок. Дортмундцям відступати було нікуди – трансферне вікно зачинялося.
– Фрайбургу ви допомогли – команда фінішувала шостою, завоювавши путівку у Кубок УЄФА. За неповний сезон ви забили 4 голи і зробили 8 гольових передач.
– Приємно згадувати, як поклав "двієчку" Баварії. Двічі в одну матчі засмутити Олівера Кана – це дорогого коштує. Гра вдалася з самого початку. Через три місяці після цього ще на рік продовжив контракт із клубом, отримавши хороші підйомні.
Спочатку в контракті було прописано, що інші клуби можуть викупити мій трансфер за 5 мільйонів марок. Мій агент дав зрозуміти Фрайбургу, що наступного літа перейду в іншу команду. То мені у грудні запропонували новий, покращений контракт. Змінили клаусулу – інші клуби могли мене викупити вже за 7,5 мільйонів марок.
– Але недовго музика грала – у наступному сезоні Фрайбург вилетів із Бундесліги.
– Це запитання до Фолькера Фінке, який протягом 16 сезонів тренував Фрайбург. Він дуже довіряв темношкірим футболістам. Напевно, недарма – на чемпіонаті світу у Бразилії Фолькер очолював збірну Камеруну.
Фінке любив проводити ротацію складу. Якось посадив на "банку" і мене. Я почав виходити переважно на заміну. Потім, коли команда вже перебувала у зоні вильоту, повернув мене до стартового складу. Але вибратися з трясовини ми так і не зуміли.
Коли вилетіли, він мене викликав до себе. Мовляв, у тебе дуже великий контракт. Причому красиво сказав: "У нас є торт, ми не можемо тобі дати найбільший шматок". Прозоро натякнув, що потрібно перепідписати угоду на скромніших умовах. Я не бачив для себе резону йти на зниження. У підсумку контракт розірвали, Фрайбург виплатив неустойку, а я став вільним агентом.
"Болтон відмовився від мене через... криміналітет"
– Чим вас спокусив варіант із Ганновером?
– Запропонували цілком пристойні фінансові умови. Плюс – Ральф Рангнік запевнив, що дуже розраховує на мене. Але команда невдало стартувала в Бундеслізі і Ральфа зняли. Йому на зміну прийшов Евальд Лінен. Він мене наполегливо запрошував у Кельн в 1999 році. Але коли прийняв Ганновер, вже склалася інша ситуація.
У Фрайбурзі я мав непрості стосунки з одним із партнерів по команді – арабом французького походження. У нас була взаємна неприязнь. Цей хлопець одружився з донькою Лінена. І коли Евальд прийшов у Ганновер, з його подачі на моє місце за 750 тисяч євро придбали португальця. Португалець грав, а мене посадили на банку.
Коли контракт із Ганновером вже закінчувався, мені зателефонував Невіо Скала. Сказав, що литовський бізнесмен Романов придбав шотландський Хартс, зараз займається комплектуванням команди і хоче поговорити. Я злітав у Литву, зустрівся з Романовим. Запропонували відмінний контракт.
У цей же час мені дзвонить агент і пропонує варіант із Болтоном. Я роздумую: все-таки англійська Прем'єр-ліга сильніша від шотландської. Романову повідомляю, що беру час на роздуми, і їду на збори з Болтоном.
– Не пройшли оглядини?
– Після зборів розмовляю з Аллардайсом. Каже, що все нормально, я його влаштовую. Готуйся, мовляв, зараз у нас буде турне Азією, летимо у Сінгапур. Мені навіть зробили щеплення. Відпросився, щоб з'їздити додому за речами. Прилітаю, агент каже, що виникли якісь питання у Болтона, потрібно почекати.
Чекав до останнього. О 23:00, за годину до закриття трансферного вікна, мені дзвонить агент і каже, що Болтон не буде підписувати контракт. Обгрунтування: мій батько був пов'язаний із криміналітетом. Я – шокований.
– Романову передзвонити не здогадались?
– Набрав його, звичайно. Він сказав: "Вова, ти ж знаєш, що я тебе хотів бачити у Хартс. Але вже пізно – склад повністю укомплектований". Довелося звертатись до Олега Долматова, який тренував Шиннік. Відіграв у Ярославлі з кінця серпня до листопада. Далі були пропозиції з ОАЕ і Катару. Але не склалося.
– Наступний сезон провели в Чорноморці, а потім опинилися в Греції. Зіткнулися з обіцянками по-грецьки?
– Чув прислів'я: "Якщо привітався з греком, після цього подивися, скільки у тебе залишилося пальців на руці". Але у мене там щодо зарплат не виникало запитань. З Левадіакосом підписав попередній контракт. Це був клуб із невеликого містечка Левадія, де проживає 23 тисячі мешканців. Розташоване у 130 кілометрах на північ від Афін.
Переходом до Греції займався мій друг. Ми ще не встигли зареєструвати контракт із Левадіакосом у федерації, як надійшла пропозиція з острова Крит – від ОФІ. Там спортивним директором був екс-нападник збірної Греції Нікос Махлас, який у 1998 році в складі голландського Вітесса виграв "Золоту бутсу", забивши у 32 іграх 34 м'ячі.
Але після п'яти турів в ОФІ змінився тренер, новий наставник мене у складі команди не бачив. Розійшлися цивілізовано – виплатили неустойку, після чого я повернувся до Цюріха. Жив там у своє задоволення разом із сім'єю. На той момент вже мав німецький паспорт. Оформив його ще у 2004 році.
ДОСЬЄ
Володимир Бут
Народився 7 вересня 1977 року. Півзахисник.
Виступав за команди: Чорноморець Новоросійськ, Росія (1992-94, 2008-09), Борусія Дортмунд, Німеччина (1994-00), Фрайбург, Німеччина (2000-03), Ганновер, Німеччина (2003-05), Шиннік Ярославль, Росія (2005), ОФІ Іракліон, Греція (2009).
Досягнення: Переможець Ліги чемпіонів (1997). Володар Міжконтинентального кубка (1997). Чемпіон Німеччини (1995, 1996). Володар Суперкубка Німеччини (1995, 1996).