"В Китае откроют нашу школу". Рывок Цыганкова, испанский акцент, бегство тренеров в "Шахтер" - как работает академия "Динамо"

У першій команді Динамо представлені гравці 1995, 1996, 1997, 1998, 1999 та навіть 2000-х років. Такого у новітній історії ще не було. Скажімо, Бурда, Циганков, Шепелєв, Миколенко вже на провідних ролях у команді. Бєсєдін цей сезон фактично пропустив через травму. Шапаренку трішки потрібно додати у стабільності. Цітаішвілі все гучніше стукає в двері основного складу. Не варто забувати про талановитих та перспективних Попова, Алібекова, Русина. 2001 та 2002 роки народження – також дуже сильні, що довела Юнацька Ліга Європи чинного сезону.

У цьому велика заслуга школи Динамо та її керівника останніх 8 років – Олександра Іщенка. "Футбол 24" розпитав Олександра Олексійовича про роботу динамівської школи, вплив іспанських фахівців, правила для молодих гравців та багато іншого.

– Всі фактори життєдіяльності школи Динамо – на моєму контролі. Починаючи від селекції гравців, участі в міжнародних турнірах, методології тренувального процесу, і завершуючи харчуванням та побутом юних футболістів. Вся структура організації футбольної школи Динамо (Київ) заточена на підготовку гравців для молодіжних та першої команди. Тож у цій справі жодних дрібничок немає.

– Звичайно. Робота тренера у нашій країні не може бути від’єднаною від фінансових чи побутових питань. На початку тренерської кар’єри доводилося працювати в умовах, коли належало займатися не лише тренувальним процесом, але й організаційними питаннями, побутовими питаннями, спілкуватися із керівництвом клубу.

Працюючи в Малині із Папірником, довелося підіймати місцевий стадіон. Добре, що керівництво відгукнулося на моє бажання і пішло нам назустріч. В інших командах були свої аспекти. Зараз увесь цей досвід господарських проблем став мені у нагоді вже під час роботи в школі Динамо.

– Футбольна школа Динамо влаштована таким чином, що головний у ній – футболіст. Починаючи від охоронця, який відчиняє ворота школи, та кухарів, які дбають про харчування, увесь персонал школи працює заради того, щоб молодий гравець міг розвиватися, прогресувати. Футболіст потребує уваги упродовж 24 годин на добу. Дитину забираємо із дому у 13 років. А це ж потрібно знайти себе в колективі, який живе на базі. Звичайно, що у такій ситуації всім важко – і дітям, і батькам. У певних моментах ми повинні замінити юнакам батька та матір. Тож я відкритий для них 24 години на добу, 7 днів на тиждень.

Вагомою вимогою школи, окрім футбольних моментів, є освіта. Молоді гравці повинні гарно навчатися, щоб стати не тільки футболістами, але й освіченими громадянами своєї країни.

– Близько 400. З урахуванням двох експериментальних груп 6-річних гравців. Почали відбирати таланти із 12 років (раніше було із 13). Тримаємо по чотири команди, потім вони переходять у дві, а вже у підсумку складаємо одну команду U-19. Молоді футболісти – дуже тонкий матеріал. У деяких випадках потрібно вміти чекати, терпіти. Так буває у футболі, що гравець у певному віці десь губиться, а з часом знову набирає потрібні кондиції. Наприклад, той же Ярмоленко, який свого часу не зміг себе проявити, але потім повернувся. Чи, скажімо, Тимощук або Шабанов.

– У нас є договори про співпрацю з різними ДЮСШ, клубами Спарта, Переможець. Ми завжди відкриті до співпраці в організаційний сфері. Готові надати допомогу з методологічними питаннями підтримки дитячих шкіл. Активно підтримуємо Діназ. Це фактично наша друга команда. Гравці, які не можуть проявити себе у нас, їдуть туди. Багато хто потім повертається у Динамо. Два роки тому відправили цілу групу, а зараз повернулися аж 8 футболістів. Нам потрібно думати про конкуренцію і розвиток гравців. Тому цей процес – природний.

– Я б сюди додав ще Вісенте Гомеса із U-21. Вважаю, що іспанці залишили дуже вагомий слід своєю роботою. Всі вони – дуже якісні тренери, знають свою справу. Ми від них почерпнули дуже багато. Кажуть, що із ними виникали конфлікти. Це, скоріше, була футбольна дискусія, із аргументами обох сторін. Саме у дискусії народжується істина.

З Альбертом Босхом я розбирав буквально кожен епізод, кожну вправу на тренуванні, шукаючи найкращі поєднання у тренувальному процесі кожної вікової групи. Десь варто було зменшувати кількість вправ, десь скорочувати відстань для кожної вікової групи. Потрібно розуміти, що у 14-річних футболістів динаміка окремої вправи може бути іншою, ніж у 16-річних. Тож належить усе корегувати, шукати найкращий баланс. Ось у такій аргументованій дискусії народжується істина. Я вважаю, що ми із Альберто зробили велику справу – наш тренувальний процес став ефективнішим, покращив якість гравців.

– Динамо має свої традиції – починаючи з Лобановського, Базилевича, Крощенка – у методології виховання власних молодих гравців. Клуб від цієї стратегії не може відходити. Ліппі, Анчелотті, Рангнік та багато інших спеціалістів зізнавалися, що чимало взяли для себе із цієї системи. Компактність ігрових ліній, швидкий перехід від оборони в атаку.

У плані контролю м’яча, культури пасу іспанці дали дуже багато. Ми це не соромимося визнавати. Вони для цього й були запрошені. Іспанці допомогли доповнити роботу в академії. Ми по-іншому стали дивитися на деякі речі.

– Якісний перший пас – запорука виходу з оброни в атаку. Центральні захисники повинні цим пасом володіти. Це – правильна вимога. Правий центральний захисник – правша. Лівий – лівша. Все це не можна змінити дуже швидко. Ми отримали методологію, із якою працюємо, адаптовуємо до власних реалій. Звичайно, на це потрібен час.

Подивіться, як у цьому компоненті за два останні роки додав Бурда. Щось схоже я можу сказати і про Шабанова. Це – вже сформовані футболісти. Ми ці істини закладаємо із перших вікових груп академії. Футболісти повинні розуміти, що це – вимоги сучасного футболу.

– Із самого початку планувалося, що він вестиме увесь тренувальний процес у школі Динамо. Академія буде працювати за його методами. Із часом у нас виникли сумніви у доцільності такого кроку. Частина програми не виглядала ефективною. У Вендлера існували дієві вправи, але не було цілісності системи.

У певний момент вирішили зробити повний аналіз ефективності тренувального процесу, на основі якого прийняли рішення змінити програму. Вендлер почав займатися тим, що у нього гарно виходить – роботою із гравцями групи атаки. Сьогодні академія працює за програмою всіх позитивних факторів, які були в іспанців, поєднання традицій Динамо та найкращих моментів роботи Вендлера.

– У першу чергу Динамо заточене на підготовку українських гравців, які представлятимуть не тільки клуб, але й весь український футбол. Потрібно прагнути вдосконалюватися у цьому та шукати нові можливості. Академії Бешикташа і Бенфіки більше схожі на маркетинговий хід. Подивимося, що з цього вийде взагалі.

– Насамперед ми звертаємо увагу на футбольні таланти гравця. Якщо хлопчик талановитий та перспективний – чому ми маємо йому відмовити? Свого часу до мене звернулися представники Динамо (Тбілісі) щодо Цітаішвілі. Сьогодні цей футболіст вже грає за першу команду Динамо.

Великі сподівання подавав Данило Лісовий. Я вважав його одним із найперспективніших гравців свого віку. Але травма, отримана в Одесі на штучному покритті, десь завадила йому розкрити свій талант у Києві. До того ж, у Лісового склалися непрості стосунки з іспанцями. Ми працюємо у різних напрямках, намагаючись шукати таланти не тільки в Україні. Селекція повинна працювати постійно.

– Це не філія школи. Вони самі так назвалися. Сподіваюсь, це їм допоможе. Знаю позицію Ігоря Михайловича Суркіса, який не проти такої практики. Головне, щоб це йшло на розвиток футболу. Зараз до нас звернувся футбольний клуб Прикарпаття, який хоче відкрити школу Прикарпаття – Динамо. Також маємо пропозицію делегації з Китаю – вони також збираються відкрити школу Динамо. Вважаю, що це – перспективний напрямок, який може надати нам нові можливості.

– Я не погоджуюся із таким формулюванням. У нас Житомирщина також дуже добре представлена. Зараз є ряд гравців 2004-06 років, які мають перспективи. Ми активно працюємо по кожному регіону. Із Житомира запрошуємо команди на матчі – для того, щоб краще слідувати за талановитими футболістами.

– Ми відкриті для всіх, хто хоче вчитися. Без проблем можна ознайомитися із нашою концепцією. Важливо не тільки "сфотографувати" концепцію, але й зрозуміти процес. Ми відкриті для цього.

– Порядності у нашому футболі не так багато. На це потрібно зважати. Важливо, щоб самі гравці розуміли, що вони – динамівці. Емблема не повинна бути для них порожнім звуком. Не так давно трапилася історія з гравцями та тренерами, які перейшли у Шахтар. На зібранні в Кончі-Заспі о 16-ій годині вони запевняли, що вони – динамівці, а вже о 18-ій годині підписали контакт із "гірниками". Не думаю, що Динамо від цього сильно постраждало. Навпаки – ця ситуація тільки згуртувала нас і зробила сильнішими.

– Це пов’язано, насамперед, із здоров’ям футболіста. Так трапляється, коли гравець переходить із юнацького у дорослий футбол. Починається період травм. У випадку із Ауссі це триває вже два роки. Наскільки мені відомо, він ходив у Видубицький монастир. По тих моментах, які я бачив у юнацькій збірній Кузнєцова, перспектива цього гравця очевидна. Але, для початку, потрібно розібратися із всіма болячками.

– Дійсно, Олексій був одним із лідерів 1999 року народження. Це гравець креативного плану, із світлою головою, гарним баченням поля. Але вимоги дорослого футболу набагато більші, ніж просто бути тільки креативним. Потрібно вміти забирати м’ячі, боротися в єдиноборствах, грати на другому поверсі. Коли до Хахльова підвищили вимоги, його батьки вирішили змінити команду. Думаю, що цьому гравцеві бракує внутрішнього стержня і характеру для того, щоб проявити себе у футболі.

– Він повинен бути сильним і з м’ячем, і без м’яча. Зараз футбол став доволі універсальним. Неприпустимо бути однобоким футболістом, володіти якоюсь однією чесною. Так серйозних успіхів не досягнеш.

– Якщо четверо гравців доходить до U-19 – це хороший показник.

– У нас – троє спеціалістів, які відстежують гравців. Є ще один скаут, який працює за договором. Вони переглядають дуже велику кількість талантів із всіх куточків України. Це складний, але непомітний процес. Напевно, тому, що бачити його і не потрібно. Дуже важливо у цій справі, щоб тренери із регіонів контактували з академією Динамо. Прямий зв’язок іде на користь. Якщо є талановитий хлопчик, ми відразу можемо його переглянути.

– Я думаю, що тут ситуація лежить на поверхні. У першу чергу, екологія не йде на користь дітям у великому місті. Другий фактор полягає в тому, що дворовий футбол, як такий, припинив існувати. Діти втратили у рухливості. На машині привезли – на машині відвезли.

– Після 10-ї вечора телефонами користуватися не можна. Ніхто не забороняє, але повинна бути межа. Намагаємося переконати, спілкуватися щодо цього. Важкувато ця справа йде, але вода камінь точить.

– Все це дуже важливо. Гравці у таких матчах отримують досвід, можливість частіше грати проти сильніших суперників. Саме в таких матчах багато чого проявляється. Такі ігри ми розбираємо детально, щоб мати можливість побачити якомога більше наших помилок.

Коли граєш при глядачах, коли граєш проти сильніших суперників, проявляться дуже багато того, що не помітне в Україні. Бо на внутрішній арені ми маємо тільки матчі проти Шахтаря. Можливо, ще Дніпро та Карпати. Цього дуже мало. Останній приклад – гра воротаря ногами. Голкіпер повинен бути повноцінним гравцем в ігрових ситуаціях, а не тільки відбивати м’яч. Без цього зараз нікуди.

– Відповіді поки немає. Ми самі її шукаємо. Хоча потрібно визнати, що за останні роки цей процес суттєво покращився. Недарма Динамо посідає одне із перших місць у Європі за кількістю власних вихованців. Дуже важливо, що у нас є розуміння, як цей процес повинен відбуватися. Перша команда та молодіжні команди працюють так, що вимоги до гравців дуже схожі.

Можливо, тут проблема у психології, у невмінні подолати на підсвідомому рівні відстань з молодіжної до першої команди. Потрібно розуміти, що спокус у юнацькому віці вистачає. Гравцям варто більше працювати над собою індивідуально, якщо вони хочуть досягти більшого.

– У школі Динамо працював Сергій Федоров, який при Реброві входив до тренерського штабу першої команди. У школі Динамо починав Ігор Костюк, який зараз працює із командою U-19. Також в академії Динамо працювали Венглинський (один із тренерів молодіжних команд), Віталій Косовський (виконувач обов’язків головного тренера Ворскли). Я – прихильник того, щоб тренери мали перспективу росту. Це дає стимул більше вчитися та вдосконалюватися. Ті спеціалісти, які зараз працюють в академії Динамо, точно б не загубилися на рівні U-19 чи U-21.

– Я думаю, що не варто виривати футбол із загального життя країни. Не можна відразу мати все, тільки захотівши цього. Потрібно багато працювати над досягненням результату. Варто приділяти багато уваги інфраструктурі, можливостям розвитку гравців, дотримуватись тенденцій сучасного футболу. Нічого не стоїть на місці. Скажімо, у Запоріжжі, де завжди було багато талантів, можливості для розвитку гравців у плані інфраструктури залишають бажати кращого. Першої команди немає. Дуже прикро через таку ситуацію.

Але не варто забувати, що певні плоди ми вже маємо. Після Євро-2016 багато говорили про те, хто ж замінить Шевчука у збірній на позиції лівого захисника. Подивіться, скільки у нас лівих захисників зараз! В Андрія Шевченка – доволі солідний вибір.

– Це клопоти не тільки Динамо, але й країни загалом. У збірній проблема забивного нападника також стоїть дуже гостро. Були сподівання на Сухоручка, але він не проявив себе у юнацьких командах. Не пішло у хлопця – і все. Взяли одного із найкращих гравців свого віку – Супрягу. Поки у нього теж не все вдається. Отже, потрібно більше працювати, більше довіряти власним молодим гравцям.

– Заборонено у футбольній школі говорити "я", потрібно казати "ми". На певному етапі, коли була травма за травмою, десь уже почали опускатися руки. Мене керівники клубу запитували: "Що там із Циганковим?" Я відповідав, що не варто поспішати. Усьому свій час. Потрібно зачекати, перетерпіти. Все стане на свої місця. Як показав час – життя тільки підтвердило, що Циганков – дійсно дуже талановитий гравець, який має великий потенціал. Головне, аби здоров’я не підводило.

– Думаю, що тут все просто: гравці повинні з юних років мати характер переможця, вміння перемагати і бути першим. Якщо цього у дітей не закласти – в дорослому віці вже не надолужиш. Весь тренувальний процес має будуватися на мотивації, щоб молодий футболіст вчився досягати більшого, прагнув вигравати не тільки у матчах, але й у вправах, епізодах. Тільки так можна виховати справжнього чемпіона.