"Раньше мне говорили, что играю, как Месси". Манор Соломон - об армии Израиля и выбор в пользу "Шахтера", а не "Манчестер Сити"

Ексклюзивне інтерв'ю "Футбол 24" із новачком донецького Шахтаря – талановитим півзахисником, якого називають "Гордістю Ізраїлю".

19-річний новачок "гірників" справляє враження вже достатньо сформованої особистості, яка по-дорослому міркує і розуміє, чого хоче в житті та у футболі. Пропозиція Шахтаря привабила його тим, що донецький клуб бачить у ньому перспективу, розглядаючи як потенційного гравця основного складу. До того ж Соломону подобається стиль гри чемпіонів України.

Наразі Манор зосереджений на тому, щоб закріпитися у Шахтарі, зростати у цьому клубі та допомогти йому досягати успіху. Також він не приховує, що Шахтар є для нього плацдармом, щоб у майбутньому спробувати себе в топ-лігах Європи.

Соломон захоплюється грою Ліонеля Мессі і Барселони. Вважає, що його власна ігрова манера схожа на Едена Азара і прагне стати такою ж значущою постаттю для ізраїльського футболу, як Йоссі Бенаюн чи Еяль Беркович.

"Я завжди хотів бути футболістом"

– Розкажи трохи про свою родину і місто, де ти народився...

– Я народився у місті Кфар-Сава (у Центральному окрузі Ізраїлю, приблизно за 10 кілометрів на північ від Петах-Тікви і 15 кілометрів від Тель-Авіва). Мої батьки – викладачі фізкультури. У мене є брат та сестра, вони молодші за мене.

Я почав грати у футбол у Кфар-Саві. Тоді мені було 5 років. Якось ми проводили матч проти Маккабі з Петах-Тікви і вони побачили, як я граю. Поговорили з моїми батьками, запевнили, що хочуть бачити мене у своєму клубі. І я погодився на перехід. Кожного дня клуб відправляв за мною таксі, щоб я міг дістатися на тренування.

Також я займався тенісом та баскетболом, десь до 10 років. Але баскетболістом ставати не хотів, завжди мріяв бути футболістом.

– Як тобі вдалося стати гравцем основного складу Маккабі (Петах-Тіква)?

– Нагоду дебютувати за дорослу команду я отримав у віці 17 років та двох місяців. Зумів скористатися цим шансом. Той сезон 2016-2017 років був дуже успішним для команди, ми фінішували на третьому місці в чемпіонаті. Наступний сезон видався вже не таким вдалим (7 місце), але я вважаю, що прогресував, як гравець.

– За Маккабі ти забивав не так часто (8 голів у 68 матчах). Що тобі більше до вподоби – забивати чи віддавати гольові передачі?

– Мабуть, мені більше подобається забивати голи. Але й асистувати мені так само подобається. Сподіваюся, що за Шахтар забиватиму частіше.

– Минулого року тебе внесли до топ-50 талантів європейського футболу за версією УЄФА. Очевидно, до тебе проявляли інтерес європейські клуби. Відомо про зацікавленість від Манчестер Сіті. Можеш розповісти, які ще клуби предметно тобою цікавилися?

– Дійсно, був інтерес від багатьох клубів. Але не всі проявляли конкретний, серйозний інтерес. З деякими клубами велися розмови, але якраз Ман Сіті був налаштований дуже серйозно. Також мною рішуче цікавилася італійська Дженоа, ще кілька клубів із топ-чемпіонатів виявляли інтерес… Та наразі я вже перегорнув цю сторінку. Зараз я – гравець Шахтаря.

"Ман Сіті відправив би мене в оренду"

– Як виник варіант із твоїм переходом у Шахтар?

– Я знаю, що Шахтар цікавився мною вже давно. Цьогоріч їхній інтерес став більш наполегливим. Я знав й раніше, що це – хороший клуб. Після того, як Шахтар почав грунтовно цікавитися мною, я став черпати інформацію про цю команду, переглядати відео. Усвідомив, що це – дійсно потужний клуб, звідки гравці потрапляють до найсильніших ліг світу.

Шахтар – це вдалий крок для мене. Тут я можу розвиватися та ставати кращим. У команді багато класних, технічних гравців. Стиль гри Шахтаря – той стиль, який мені подобається. Це технічний, комбінаційний футбол. Саме тому я вирішив перейти сюди. Хочу вдосконалюватися у Шахтарі, допомагати команді вигравати трофеї та досягати визначених цілей, стати кращим гравцем.

Також для мене дуже важливо, що Шахтар був серйозно налаштований і дійсно хотів, щоб я грав у цій команді. Якби я перейшов до Ман Сіті, то, скоріш за все, мене б відправили в оренду до іншої команди.

Шахтар – це чудова можливість вдосконалювати себе на європейському рівні. Якщо ми виграємо чемпіонат України, то напряму потрапимо до групового етапу Ліги чемпіонів. Це буде дивовижно!

– Мрієш грати в Лізі чемпіонів?

– Так, звісно. Це мрія кожного футболіста.

– Як проходить твоя адаптація у Шахтарі? Ти вже розумієш, як грати, що від тебе вимагають?

– Все добре. Я вважаю, що вже розумію більшість речей. Тренери та персонал клубу допомагають мені. Також допомагають і партнери по команді. Я вже добре акліматизувався у Шахтарі. А ще мені подобається Київ.

– Ти добре розмовляєш англійською. У клубі мовного бар'єру не виникає?

– Тренер та його помічники розмовляють португальською, для місцевих гравців перекладачі перекладають російською, а для мене та Кайоде – англійською. Я хочу вивчити російську та, можливо, португальську. Вважаю, що мені знадобиться кілька місяців, щоб принаймні почати розуміти російську мову.

– Де ти так добре вивчив англійську?

– В Ізраїлі ми всі вчимо її у школах.

"Вважаю, що Шахтар кращий від Айнтрахта"

– Ти дебютував за Шахтар у Лізі Європи. Що, на твою думку, не вдалося "гірникам" у дуелі з Айнтрахтом?

– Вважаю, що багато вирішилося у першому матчі. Дуже важка гра, адже ми грали вдесятьох майже весь матч. Якби було по-іншому, я впевнений, що ми б виграли домашній поєдинок. Айнтрахт – дуже хороша команда, проте, чесно кажучи, вважаю, що Шахтар – кращий. Вони сильні, потужні – ми знали про це до зустрічі з ними, ми готувалися до цього, але на полі нам не зовсім вдалося реалізувати заплановане.

– Чи стало сюрпризом потрапляння до стартового складу на матч у Франкфурті?

– Якби мені сказали про це трохи раніше, то це стало б сюрпризом. Але я вже казав, що добре адаптувався в команді. Я знав, що гратиму в Лізі Європи. Після першого поєдинку вже знав, що можу вийти у старті на матч-відповідь. Тому коли почув остаточне рішення, це не стало несподіванкою.

– Ти задоволений своєю грою проти Айнтрахта?

– Звичайно, що ні. Я не допоміг команді так, як було потрібно, не створював моментів. Я не був залучений до командної гри належним чином. Знаю, що можу грати набагато краще. І впевнений: усе ще попереду.

"Грати в Україні – непросто"

– Зараз ти гратимеш у чемпіонаті України. Що знаєш про український футбол?

– Я знаю, що останніми роками за чемпіонство змагаються Шахтар та Динамо. Знаю, що в українській лізі є багато міцних команд, у кожному матчі багато боротьби.

– Як ти думаєш, українська Прем'єр-ліга сильніша від ізраїльської?

– Я не можу зараз відповісти на це запитання, бо ще не провів достатньо часу у чемпіонаті України. Але впевнений, що грати в Україні непросто.

– Якщо порівняти результати клубів у єврокубках, то українські, очевидно, більш успішні.

– Звичайно, звичайно. Шахтар – кращий клуб, ніж найсильніші команди в Ізраїлі. Але про загальний рівень ліги мені поки важко говорити. Проте здається, що в Ізраїлі чемпіонат більш рівний, ніж в Україні.

"Стиль моєї гри нагадує Азара"

– Під час презентації у якості новачка Шахтаря ти казав, що тобі подобається гра Барселони та Ліонеля Мессі. Які ще клуби і гравці надихають тебе?

– Звичайно, мені подобається гра Мессі, для мене він – найкращий. Також мені імпонують Еден Азар, Іньєста, Кріштіану Роналду та інші великі гравці.

– На кого із них ти найбільш схожий за манерою гри?

– Коли був молодшим, мені казали, що мій стиль трішки схожий на Мессі. Я ж думаю, що моя гра нагадує Азара. І мені б хотілося у чомусь відтворювати його дії на полі.

– Які відомі ізраїльські футболісти минулого та сучасності є взірцем для тебе? Бенаюн, Ревіво, Даббур, Захаві?

– В Ізраїлі вистачає гарних гравців, навіть якщо вони не мають статусу великих світових зірок. Наприклад, Йоссі Бенаюн є певним ідолом, я грав із ним у Маккабі (Петах-Тіква) майже рік. Було чудово перейняти його досвід, повчитися у нього. Він дійсно є справжнім ідолом в Ізраїлі, адже достатньо пограв в Англії та Лізі чемпіонів. Ще одним зразком для мене є Еяль Беркович (грав за Саутгемптон, Вест Хем, Селтік, Манчестер Сіті та Портсмут, – "Футбол 24"). Я б хотів повторити їхній шлях, мати таку ж успішну кар'єру.

– Що ти можеш сказати про найбільш яскравих атакувальних гравців Шахтаря – Тайсона та Марлоса? Тобі доведеться певним чином конкурувати з ними за місце в основі?

– Усі гравці Шахтаря – дуже хорошого рівня. Безперечно, Тайсон та Марлос – неймовірні футболісти, обидва – дуже технічні. Справжні бразильці! Звичайно, мені буде важко конкурувати з ними. Та я думаю, що можу грати разом із цими "чарівниками".

"Одного дня ізраїльський футбол стане сильнішим"

– Яке значення мають для тебе виступи за національну збірну Ізраїлю?

– Це означає дуже багато для мене. Кожна дитина, починаючи грати у футбол, мріє виступати за свою країну. Ще коли я грав за збірну Ізраїлю U-17, це була велика честь для мене. Зараз, коли граю вже за національну команду, це ще більша честь. Я з величезним нетерпінням чекаю кожного наступного матчу за збірну.

– В Ізраїлі футбол, мабуть, не є найпопулярнішим видом спорту? У вас дуже розвинений баскетбол.

– Та ні, найбільш популярний – футбол.

– Більше за баскетбол?

– Так. В Ізраїлі дуже багато людей люблять футбол.

– Тоді чому ваші клуби і футбольна збірна не настільки сильні та успішні?

– Вважаю, є багато різних причин, чому ми не перебуваємо на топ-рівні. Сподіваюся, колись буде багато хороших ізраїльських футболістів, які гратимуть у найкращих лігах. Наразі цього немає. Я переконаний, що одного дня ізраїльський футбол стане сильнішим.

– Ізраїль – достатньо багата та успішна країна, але ваші клуби не витрачають серйозні гроші на трансфери. Чому?

– У наших клубів є гроші, але не такі, як в українських топ-клубів. Я не знаю, чому не витрачаються великі гроші. Можливо, ізраїльська ліга є не настільки привабливою, тож ми не вважаємо за потрібне витрачати серйозні суми. Можливо, хтось не хоче інвестувати гроші у футбол, а прагне вкладати їх у щось інше. Думаю, ви знаєте, що у нас багато коштів витрачаються на армію, у нас немає іншого шляху.

"Армія пішла мені назустріч"

– До речі, як вирішилося питання з твоєю службою в ізраїльській армії?

– В армії знали про мою ситуацію ще раніше, вони були в курсі, що мною цікавляться багато клубів. Мій діалог з армією розпочався ще тоді, аби знайти рішення для мене. І ми знайшли його! Армія мені сприяє, вони відпустили мене. Я провів в армії один рік. Але в Ізраїлі належить відслужити 2 роки та 8 місяців.

– Тобі ще потрібно відслужити решту терміну?

– Ні.

– Як тобі армійська служба?

– Це важко пояснити. Коли ти думаєш про службу в армії, то одразу уявляєш людей, які мають справу зі зброєю та роблять серйозні речі. Звичайно, є професіональні військові, які цим займаються. Але більшість із тих, хто йде в армію, проходять трохи інший шлях. Вони не повинні робити щось таке серйозне. Я перебував на службі десь один раз на тиждень – протягом кількох годин. Якщо ти спортсмен, то в армії зважають на це, піклуються про тебе. Ти не зобов'язаний проводити там увесь свій час.

– Ти вже казав, що тобі подобається в Україні. Що саме тобі до вподоби: люди, їжа, погода? Наприклад, бразильських гравців ми завжди запитуємо про погоду, яка для них дуже незвична.

– Мені також не подобається холод (усміхається). Взимку тут дійсно досить холодно, у цьому величезна різниця з Ізраїлем. Та я вже починаю звикати. Спершу це нелегко, та я намагаюся.

Мені подобається Київ, тут є багато цікавого. Гарні кафе та ресторани. Раніше я не знав про це. До того, як приїхати сюди, навіть не здогадувався, що тут є так багато чудових місць. Київ – дуже сучасне місто.

Роман Ляшенко