Йосип Пиварич про ЧМ-2018, Киев и черную полосу в "Динамо"

Незважаючи на щільний графік і не найкращий настрій після останніх невдач клубу та збірної Хорватії він знайшов час, щоб трохи поспілкуватися з "Футбол 24" про незабутній для його країни "срібний" чемпіонат світу 2018 року, адаптацію та життя в Києві і чорну смугу, через яку зараз проходить Динамо.

ЧС-2018 в Росії

– Йосіпе, як ти вважаєш, вихід Хорватії у фінал чемпіонату світу 2018 року – це все ж таки більше фарт та вдалий збіг обставин чи заслужений результат?

– Звичайно, фарт дуже важливий на такому великому турнірі, але важлива і наявність команди. Ми були дуже хорошою компактною командою, билися один за одного, і кожен матч грали, як останній. На ЧС-2018 було багато хороших команд, та їм не вистачало компактності. Це те, що було у збірної Хорватії. Я думаю, це найголовніша причина того, що ми дійшли до фіналу.

– Можна сказати, що у Хорватії зараз "золоте покоління"?

– Вважаю, що так. Адже це найбільше досягнення в історії хорватського футболу. Хоча, звичайно, 1998 року у Хорватії також була чудова команда. Тоді, у півфіналі, Франції, можливо, десь і пощастило, але все одно вони виграли та вийшли у фінал.

– Вас у Хорватії після повернення з чемпіонату світу зустрічали як переможців. Чим тобі запам'яталася ця атмосфера?

– Ми знали та очікували, що нас прийде зустрічати багато людей, але ніхто не думав, що буде така величезна кількість. Причому зустрічали по-різному: хтось плакав, хтось кричав, хтось танцював. Це треба було бачити! Від аеропорту до центра Загреба відстань десь до 20 кілометрів , але ми добиралися 6 годин! Автобус рухався дуже повільно через цей величезний натовп. Усі хотіли нас привітати, побачити та подякувати.

– Відома історія з Відою та Вукоєвічем викликала величезний резонанс. Як її сприйняли всередині команди?

– Віда забив гол Росії, потім забив їм у серії пенальті. І він не думав, що з цієї історії зроблять якусь проблему. Він просто хотів привітати свого друга. Якби Домагой знав, що буде такий скандал, то, мабуть, цього б не говорив. Але всі, зокрема й у Хорватії, знають, як він любить Україну. Він чимало тут прожив.

– Мабуть, у збірній Хорватії тоді боялися, що Віду можуть дискваліфікувати? Хоча є питання, за що?

– ФІФА трактувало це як певне підбурювання та провокування. І, наскільки я розумію, за правилами ФІФА Віду могли покарати. У Вукоєвіча відразу забрали акредитацію. А Віда тоді оперативно вибачився і до нього не застосовували санкції.

– Епізод, коли ти під час церемонії нагородження фіналістів ЧС-2018 не потиснув руку Путіну, був випадковістю чи ти зробив це свідомо?

– Як ви пам'ятаєте, тоді пішов дуже сильний дощ. Я був третім чи четвертим після нашого капітана Модріча і хотів теж простягнути руку Путіну, але в цей момент Путін розвернувся, і я пройшов повз. Не хотів затримувати процес.

– З одного боку декларують, що "футбол поза політикою". Але ось, наприклад, президент Хорватії Колінда Грабар-Китаровіч, дуже колоритна жінка, постійно підтримує спортсменів, зокрема, футбольну збірну. Як ти це сприймаєш?

– Це дуже приємно і важливо. Вона розуміє, яке значення це має для хорватського народу. Вона – дуже емоційна, вона – людина з народу. А політика, те, що вони зустрічалися з Путіним та що вони обговорювали, – нас не цікавить.

"Мені та моїй родині дуже подобається в Києві"

– Після чемпіонату світу тобі і Динамо робили якісь пропозиції щодо твого можливого переходу?

– Були пропозиції, але домовленостей не досягнули. Або не могли домовитися клуби, або мене не влаштовували певні умови.

– А з яких країн були пропозиції?

– Це вже в минулому, не бачу сенсу зараз про це говорити.

– В якому іншому чемпіонаті ти хотів би пограти?

– Я зараз про це взагалі не думаю. Зараз всі мої думки зосереджені на виступах за Динамо.

– Ти живеш в Україні вже більше року. Як тут почуваєшся? Вже адаптувався?

– Київ – прекрасне місто. Мені тут дуже подобається. Намагаюся бувати у місті в будь-який вільний час зі своєю родиною. Родина для мене на першому місці, це найважливіше. І для мене надзвичайно важливо, що вони полюбили Київ і дуже добре себе тут почувають. І мені це дуже допомагає.

– Які в тебе улюблені місця в Києві?

– Я мешкаю у Новопечерських Липках і там є все, що потрібно мені та моїй родині. Є великий парк, де нам добре проводити час, дитячий садок та майданчики, магазин. Їздимо у Sky Mall, де є спеціальна територія для дітей. Якщо хочемо – можемо сходити кудись поїсти. А так, зазвичай, моя дружина готує вдома. У центрі Києва люблю погуляти, по Хрещатику, на Майдані, коли є вільний час.

– Не сумуєш за Хорватією?

– Всюди добре, але вдома найкраще. Та все одно мені дуже добре тут, у Києві.

Чорна смуга Динамо після вильоту з Ліги чемпіонів

– Якщо говорити про справи Динамо, зараз у команди криза, чи це просто чорна смуга?

– Ми добре розпочали сезон і у нас було величезне бажання потрапити в Лігу чемпіонів. Весь час про це думаєш і до цього готуєшся. Але, на жаль, Аякс був сильнішим за нас, і ми психологічно знітилися після цієї невдачі.

До того ж, Динамо завжди важко грає після матчів збірних. Але нам вказали на наші помилки, тепер ми спробуємо це виправити та в найближчих матчах довести, що це просто була чорна смуга.

– Наскільки впливають на команду чутки про можливу відставку Хацкевича?

– Звичайно, такі розмови не додають позитиву. Але коли у команди погані результати, то передусім винні ми, гравці, і ми беремо цю провину на себе. Якщо ширяться чутки про можливе звільнення тренера, то самі гравці в цьому винні.

Після програного матчу з Карпатами ми, гравці, сказали Хацкевичу, що це все емоції, щоб він почекав день-два, подумав. Ми його просили, щоб він залишився.

До речі, минулого року у нас також був схожий період невдач. Зараз нам потрібно перемагати у всіх п’яти матчах в чемпіонаті України та Лізі Європи (розмова відбувалася напередодні переможного матчу з Десною, – Футбол 24) до наступної перерви на матчі збірних у жовтні, щоб після цього спокійно поїхати у національні команди, повернутися і далі продовжувати досягати необхідних результатів з Динамо.

Роман Ляшенко, Футбол 24