Александр ШОВКОВСКИЙ: "Буква "Д" выгравирована в моем сердце"

АВТО
Права отримав 1994 року, одразу як почав грати в основному складі "Динамо". Три роки тому, після матчу збірної України в Тбілісі, кишенькові злодії поцупили гаманець з документами, серед яких були і права водія. Через кілька тижнів у мене було нове посвідчення, але через певні незручності життя без авто довелося пройти. Зараз у мене "Тойота Ленд Крузер 100" сріблястого кольору. П'ятидверна модель, дизель, об'єм двигуна 4,2 літра. Вона ідеально підходить під мій стиль життя, комфортна, простора... У ній почуваєшся впевнено.

ВБОЛІВАЛЬНИКИ
На вигуки з трибун під час матчу ніколи не звертав уваги. Для воротаря найголовніше - повна концентрація, решта тільки заважає. Безглуздо було б казати, що я не цікавлюся думкою вболівальників. Просто намагаюся зважено підходити до їх поглядів. Тому що в них присутня емоційна оцінка, інколи хамство, хоча є, звичайно, і позитивні висловлювання. Насамперед я намагаюсь відчути глибину думки, вкладену у слова, зрозуміти їх відвертість і почуття людини. Для мене головний принцип - повага. Адже висловити свою точку зору можна по-різному - з повагою або фамільярно, абияк. З хамами я не буду розмовляти за будь-яких обставин.

ВІДПОЧИНОК
Завдяки професії доводиться багато їздити Україною та світом. Але нові міста і країни бачу переважно з вікна автобуса чи готелю. Нині навіть важко сказати, у яких країнах довелося побувати, подорожуючи з "Динамо" та національною командою України. Одних тільки закордонних паспортів змінив більше п'яти...

Виокремлю поїздки, що відбувалися під час відпустки. Дуже сподобався Дубаї. Відпочиваючи в Таїланді, мешкав у бунгало на березі океану - враження важко передати словами. На Мальдівах розквартирувався на острові, площа якого дорівнює кільком футбольним полям. Його пішки можна обійти за якийсь десяток хвилин. Улітку 2002-го гостював у Празі. Чеська столиця зачарувала дивною архітектурою та доброзичливістю городян. Через кілька днів після нашого від'їзду місто затопило, а невеличкий ресторан, у якому ми вечеряли останнього дня, як згодом дізнався, повністю опинився під водою.

ГУМОР
Зізнаюся, полюбляю різноманітні телефонні приколи. Одного разу розіграв знайому нашої сім'ї, до речі, відомого українського дизайнера. Отримавши від мене візитку, вона весь вечір намагалася додзвонитися, але марно. Наступного дня з'ясувалося, що автомат механічно повторював: "неправильно набраний номер". Послухав її історію, через деякий час передзвонюю і трохи зміненим голосом рапортую: "Доброго дня, вас вітає оператор компанії Кyivstar GSM", і продовжую в тому ж дусі. Одним словом, дві хвилини розказував їй різні нісенітниці. Потім посміялися... З'ясувалося, на візитці я припустився помилки, але, на щастя, небагатьом встиг роздати. Потім у друкарні передрукували…

ДЕБЮТ По закінченні футбольної школи я за півтора року пройшов шлях від "Динамо-3" до першої команди. Того сезону на футболку з №1 претендувало троє класних воротарів - Ігор Кутепов, Вальдас Мартинкенас і Андрій Ковтун. Я навіть не мріяв, що зможу пробитися до основи, але Михайло Михайлов - один з тренерів "Динамо", сам у минулому відомий воротар, - змусив повірити у свої сили. "Усе залежить від тебе", - сказав він мені в січні 1993-го, за кілька днів після виходу команди з відпустки. І хоча передсезонку я відпрацював належно, все ж був здивований, побачивши своє прізвище серед гравців стартового складу в першому матчі другого кола національного чемпіонату проти кременчуцького "Кременя". Гра закінчилася внічию - 1:1, причому пропущений мною м'яч був особливо складним: нападник пройшов лівим флангом і з-під оборонця невідпорно вдарив у дальню "дев'ятку". Назагал з 17 весняних матчів я провів 9, а за кілька турів до фінішу чем-піонату ми завоювали золоті нагороди і почали підготовку до виступів у Лізі чемпіонів.

"ДИНАМО" Минуло двадцять років з моменту, коли я зв'язав свою долю з київським "Динамо". Все свідоме життя я провів у цій команді. Лише цього достатньо, щоб зрозуміти, що важить для мене можливість захищати біло-блакитні кольори.

Були часи, коли опускалися руки і кортіло остаточно "зав'язати" з футболом. Але ніколи й гадки не було полишити улюблену команду. Можливо, колись мені доведеться змінити клуб. Такі закони життя та футболу. Знаю одне: назавжди в моєму серці закарбована літера "Д". І змінити щось уже неможливо. Та й не треба.

ДРУЗІ
Вважаю, їх не може бути багато. До найближчих можу віднести Сергія Федорова, Влада Ващука і Сергія Баланчука. Ми з дитинства разом. Влада знаю з 1988 року, а Сергія Федорова - з 1982-го. Наша дружба перевірена тисячами різноманітних ситуацій і часом. Вважаю, недостатньо спілкуватися з людиною, скажімо, рік, аби назвати його другом. Маю чудового знайомого з Дніпродзержинська, якого вважаю своїм другом. Але чудова трійка - Ващук, Федоров і Баланчук - вірна мені стовідсотково.

Взагалі, мене оточує багато близьких людей, ставленням яких я по-справжньому дорожу. А в дружбі ціную… дружбу.

ЖУРНАЛІСТИКА
Моє журналістське майбутнє, зважаючи на нинішню професіональну зайнятість футболом, поки невизначене. А потім, як кажуть, час покаже. Я був добре знайомий з покійним нині ректором столичного Інституту журналістики Анатолієм Москаленком. Він був чудовою людиною. Частенько літав з нами на єврокубкові матчі. Зазвичай ми сиділи разом у літаку, багато спілкувалися. Полюбляв Захарович говорити, що журналістика - древніша навіть за найдревнішу професію... Цікавим був співрозмовником. Одним словом, його я назву своїм хрещеним батьком, якщо колись таки реалізую свій новий профе-сіональний вибір.

Нині мій журналістський досвід обмежений єдиним репортажем з матчу чемпіонату Європи-2000, у якому я брав участь як коментатор у дуеті з Василем Уткіним. Вважаю, відпрацював непогано.

ЛІТЕРАТУРА
Приблизно два роки тому відкрив для себе нове захоплення, з якого почерпнув багато корисного. Все розпочалося з Бориса Акуніна і його серії творів про пригоди Фандорина. Далі був "Ідіот" Достоєвського, Том Гаррис з бестселерами "Мовчання ягнят" і "Ганнібал", "Собаче серце" з "Майстром і Маргаритою" Булгакова, а також книги з психології. Серед останніх виокремлю твір Хохеля "Ступені усвідомлення".

Але останнім часом я відійшов од детективів. А взагалі намагаюся постійно стежити за книжними новинками. На жаль, бракує часу.

Мене часто запитують, чи не бажаю спробувати свої сили в літературі, наприклад, написати автобіографічний твір. Чесно кажучи, про це досі не задумувався, але виключати появи такої книжки не можу - всьому свій час. Якщо казати про моду на мемуари серед західних "зірок", то найчастіше це виглядає як погоня за славою.

МОДА
Не можу сказати, що я спеціально стежу за воротарською модою. Звичайно, коли переглядаю матчі за участю іноземних команд, то завжди звертаю увагу на екіпірування воротарів. Однак якоїсь маніакальної гонитви за останніми новинками немає. Не приховую: якби мав більше часу і можливостей вивчати спеціальні каталоги й обирати з великої кількості марок і моделей, то значно уважніше ставився б до вибору бодай рукавичок.

Зараз я виступаю в рукавичках фірми "Adidas" і вони мене повністю влаштовують. Новий комплект завжди випробовую на тренуваннях, адже лише так можу зробити висновок про їх "сумісність" зі мною. Важливо, щоб відчувався дотик рукавички до м'яча. Крім того, варто враховувати погодні умови: за дощу слід обирати одні, а за сухої погоди - зовсім інші. Ще раз наголошу, що основним критерієм має бути відчуття впевненості.

Інші елементи форми - светр і штани (шорти) - голкіпер обирає кожен за своїм смаком. Це як вибір годинників: усі вони функціонують однаково і показують один і той же час, але кожний з нас має свої улюблені моделі. Зовсім інша річ - бутси. Їх підібрати складно, тому вибір має бути особливо ретельним, адже від них залежить якість гри воротаря. Напередодні матчу я вивчаю якість газону та добираю необхідні шипи. За будь-якої погоди голкіпер має твердо стояти на ногах. У світі багато голкіперів з довгим волоссям. Кожен це вирішує індивідуально, але воно не повинне закривати очі та спричиняти зайвий дискомфорт.

ОРДЕНОНОСЕЦЬ
Указом Президента України від 15 жовтня 1999 року голкіпер національної команди України і київського "Динамо" Олександр Шовковський нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Приводом для вручення почесної нагороди стала чудова гра української дружини проти росіян восени 1999 року, коли у важкому матчі, що відбувся в Москві, було завойовано путівку до плей-офф відбіркового турніру чемпіонату Європи.

Нині мої погляди на це змінилися. Раніше тішило честолюбство: от, мовляв, сам Президент вручив державну нагороду… Нині сприймаю це, як приємний момент свого життя, що вже став історією, і не більше. Щоб зростати, й про це треба завжди пам'ятати. Орден мені, а також Йожефу Сабо, Олегу Лужному та Андрію Шевченку, вручили пам'ятного 1999-го. Однак сталося те більше п'яти років тому. Нині треба працювати на майбутнє.

ПЕНАЛЬТІ
Дехто називає мене фахівцем з одинадцятиметрових ударів. Якщо порівняти відсоток парируваних мною пенальті з середнім відповідником у лізі, то, можливо, це й так. Ніколи не намагаюсь кидатися в якийсь кут воріт або реагувати, як кажуть воротарі, "по удару". Прагну змусити пенальтиста спрямувати м'яч у потрібний мені кут. Не питайте як - це мій секрет. Іноді він спрацьовує, іноді - ні. 1998 року мені забили лише один пенальті з семи, кілька разів таланило й нинішнього року. Можливо, поділюся своїми секретами після закінчення воротарської кар'єри…

СІМ'Я
З дитинства батьки не забороняли мені шукати себе в різних галузях діяльності, допомагали визначитися з життєвим шляхом. Мій батько, Володимир Станіславович, за професією будівельник, мати, Ольга Корніївна, - інженер. Нині вони на пенсії. Бачусь з ними, на жаль, не так часто як хотілося б, але завжди пам'ятаю, що вони в мене є і завжди зможу знайти в них підтримку за найскладніших ситуацій.

Виховую сина Влада, який навчається в третьому класі. Я не буду "вибудовувати" йому майбутнє - нехай обирає його сам. Він захоплюється тхеквандо та комп'ютерними іграми. Вважаю, у такому віці дитина обов'язково має займатися спортом. Це допоможе йому вирости всебічно розвиненою людиною.

ХОБІ
Під час відпочинку в Таїланді захопився підводним плаванням з аквалангом (дайвінг). Поринаючи на глибину до 20-ти метрів, опиняєшся в зовсім іншому світі. Там спокійно, тому по-іншому сприймаєш дивну красу природи. Незабутні враження!

На жаль, у Києві про цей вид відпочинку довелося забути. Тому дайвінг - моє відпускне захоплення, тільки на морському узбережжі.

Ціную
У людині - особистість.
У спорті - справедливість.
У житті - життя.
У собі - не мені судити.