Игорь ЙОВИЧЕВИЧ: "Уверен, со временем Швед станет еще лучшим футболистом. У него есть качество"

Інтерв’ю "Футбол 24" з екс-наставником Карпат, який зараз працює у Хорватії, проте зберігає тісні зв’язки з Україною.

З іменем Ігоря Йовічевіча пов’язаний поки що останній відчутний підйом Карпат. Попри зняття очок із львівської команди у турнірній таблиці УПЛ і відхід кількох лідерів, хорватський спеціаліст зумів зліпити боєздатний колектив, принагідно засвітивши кілька "зірочок" із молодіжного складу – Шведа, Кравця, Гуцуляка.

До єврокубків Карпати не дотягнули, але Йовічевіч однаково став улюбленцем "зелено-білої" торсиди. Тут його шанують досі, а тренерські заряди "Хто ми? Леви!" пригадують із величезною ностальгією.

Минулого тижня хорватський тренер повернувся до Львова. "Футбол 24" скористався цією можливістю, щоб зустрітися із Містером і поспілкуватись на важливі теми.

"Серйозна пропозиція від Карпат? Буду розглядати"

– Пане Ігоре, про вас вже давненько нічого не було чутно. Як справи?

– Все гаразд, я живий (Сміється). Знайшов інший шлях, іншу можливість реалізувати себе у ще одному проекті. Це загребське Динамо-2 – ключовий елемент у структурі всього столичного клубу. Думаю, ви прекрасно розумієте, що основне джерело прибутків загребського Динамо – це продаж власних вихованців. Факт: на останньому чемпіонаті світу 14 гравців збірної Хорватії були вихованцями саме Динамо. Тож посада наставника Динамо-2 – не така проста, як може здатися на перший погляд. Ці юнаки, які грають у "дублі", невдовзі будуть продані за великі гроші.

– Усім відомо про вашу любов до Львова і України. Та все ж, напевно, не лише з туристичною метою ви сюди повернулися…

– Абсолютно з туристичною метою (Усміхається). І приватними інтересами. Як ви, напевно, знаєте, 3-4 грудня ми оновлювали ліцензії PRO-дипломів УЄФА у Києві. Приємно було зустрітися із колегами. Зокрема тими, чиї команди виступають у Лізі Європи – маю на увазі Василя Сачка. А потім серце мені наказало: поїдь ще й до Львова, до справжніх друзів, яких ти там залишив. Завітав сюди на кілька днів. У суботу перегляну матч Карпати – Динамо (розмова відбулася минулої п’ятниці, – “Футбол 24").

– Ви не живете в Україні вже понад 2 роки. Чи помітили якісь зміни в нашій країні?

– Я не надаю великого значення ремонту будинків чи будівництву автобанів. Для мене незмінною є якість людей. Заради таких людей я щоразу із задоволенням повертатимуся в Україну. Людські цінності, характер і любов, яку відчув до себе з першого дня у Львові, пов’язують мене із вашим містом і країною. Думаю, так буде до кінця життя.

– У Львові ви мали приємну зустріч із фанатами Карпат…

– З першого дня у Карпатах між мною і фанатами виник міцний зв'язок. Та любов – завжди в моєму серці, незалежно від того, де я працюю і де працюватиму. Можливо, у Карпати не повернуся вже ніколи. Життя і доля все розставлять по своїх місцях. У мене є власні цілі – прогресувати з кожним роком. Тренер – це найкомплексніша посада у світі. Адже ти не лише тренуєш, а й мусиш бути психологом, організатором, менеджером.

– Чи вмовляли вас повернутися у Карпати?

– Ми всі – дорослі люди. Не потрібно нікого вмовляти. Я, звісно, слідкую за Карпатами, переглядаю їхні матчі, коли є час. Бажаю львівському клубу всього найкращого. Вони завжди будуть у моїх думках. Футбольне життя таке, що не зважаючи на те – працюєте ви разом чи поокремо – повинен бути взаємний респект.

– А що у вас отут – у серці? Чи хотіли б знову очолити Карпати?

– Я – професіонал. Дуже уважно обираю собі майбутній шлях. Має бути проекція, стабільність клубу, достатньо кваліфікованих працівників, а також вболівальників, які люблять свою команду і йдуть на стадіон. Іноді результат може бути й негативним, але головне – щоб не було байдужості. Футбол – це емоції.

– То хотіли б чи ні?

– Я – професіонал, кажу ще раз. Не знаю, коли це станеться і чи станеться взагалі. Але якщо надійде серйозна пропозиція – однозначно буду її розглядати.

"Якщо вчасно не знайдеш заміну для Шведа – це прокол"

– Триває найгірша смуга в історії Карпат – 5 домашніх поразок поспіль (вже 6, – "Футбол 24"). Як ви пояснюєте для себе цей феномен? "Зелено-білі" завжди були, насамперед, домашньою командою…

– Футбол – циклічний процес. Навіть найсильніші клуби світу так само мають свої проблемні періоди. Долати їх потрібно спільно з фанатами – як одна сім'я. Маєш проблему у сім'ї – батько з матір’ю посварилися, або ж ти посварився із ними – це позначиться на твоїй успішності у школі. Це не означає, що ти не любиш сім’ю чи команду. Якщо є любов і повага, ви мусите разом подолати перешкоду.

Невдала смуга була в Реала. І що, від цього він став менш великим клубом? Чи грає по-іншому, ніж минулого року? То не так. Якщо команда програла кілька матчів, це не означає, що вона розівчилися грати у футбол. А якщо виграла три поєдинки – це ще не факт, що стала феноменальною. Потрібно знайти стабільність – як у житті, так і у футболі.

– Ви розкрили потенціал Мар’яна Шведа, який у цьому сезоні є лідером Карпат. Як колишній наставник, що б ви порадили молодому вінгеру? Залишитися у Карпатах, пристати на ймовірне запрошення у Динамо чи вдруге шукати щастя за кордоном?

– Я не обізнаний глибоко із вектором, який обрав клуб. Можливо, це виховання талановитої молоді, з якою Карпати хочуть виходити в Лігу Європи. Або ж ставка на легіонерів, які допомагають молодим українцям розвиватися – під продаж у майбутньому. Так чи інакше, повинне стояти завдання виходу в єврокубки.

Я – не стоматолог. Я – футбольний тренер, маю очі. Шведа побачив ще тоді, коли його не бачили інші. Я не побоявся перевести його в основний склад, бо зрозумів: такий талант, характер, сміливість йти в обіграш, брати гру на себе – хочу бачити у своїй команді. Зараз Швед став зрілішим. Отримав неоціненний досвід в Іспанії – зрозумів, на що здатний. Впевнений, із часом він стане ще кращим футболістом. У нього є Якість.

Можу сказати про Динамо (Загреб). Коли у нас такий гравець виходить на пік форми – його одразу продають. Але ще за рік-два до продажу вже йде активна робота скаутів клубу, щоб знайти другого Шведа. Це безперервний цикл. Ти не можеш продати Шведа, заробити кілька мільйонів – і все. Якщо вчасно не знайдеш йому заміну – це прокол. Натомість у Динамо (Загреб) система працює надзвичайно чітко.

– Як вам теперішня УПЛ? У нас матчі збирають менше тисячі глядачів. У нас матчі граються в грудні, коли сніг і мороз… Список можна продовжити.

– Послухайте, варто чесно визнати: в Україні зараз – непростий час. Воєнний стан – цим все сказано. Багато людей загубили інтерес до футболу і думають, насамперед, про свої сім'ї. Маю з чим порівняти: у моїй рідній Хорватії футбол зараз на підйомі.

Але є й позитив, і він полягає в шансі для молодих футболістів. П'ять років тому український чемпіонат був шостим у світі. У командах виступало багато класних легіонерів, тож за таких умов ми, можливо, й не знайшли би Шведа, Шапаренка чи Миколенка. Україна втратила у клубному футболі, але здобула у плані національної збірної. Для громадянина України – важкі часи. Для молодого футболіста – найкращі часи. Думаю, Андрій Миколайович Шевченко матиме з цього велику користь.

"Кажу Модрічу: "Я тебе ганятиму до 80-ти років, поки не отримаю футболку"

– Наразі ви працюєте із молоддю загребського Динамо – як свого часу у Карпатах. Чи може історія повторитись? Якими є ваші шанси очолити першу команду?

– Основна ціль і мрія – через рік, два або п'ять бути тренером першої команди Динамо. Я цього не приховую. Динамо – це символ і бренд не тільки хорватського футболу, але й усього балканського регіону. За бюджетом, за продажем футболістів, за статусом. Перевершили на три голови і Црвену Звєзду, і Партизан. Працюючи у цьому стабільному клубі, ти переймаєшся тільки особистим розвитком і розвитком молодих пацанів, своїх підопічних. Це дуже велика мотивація для мене. Завжди акцентую увагу на взаємовідносинах між людьми. Це – основний фактор позитивних результатів і хорошої атмосфери в колективі.

– Кого із вундеркіндів Динамо-2 ви вже зараз можете порекомендувати у Карпати чи якийсь інший клуб? На кого варто звернути увагу?

– Якщо повернути час на кілька років назад, я забрав би Шведа. Також забрав би Кльоца, він – розумний футболіст. Але усе залежить від тренерського смаку та ідей, від філософії, яку він сповідує. Тренери відрізняються між собою. Тож якщо гравець влаштовує одного наставника, не обов’язково влаштовуватиме іншого.

– Пане тренере, я запитую про ваших теперішніх підопічних…

– Та ви їх не знаєте (Усміхається). Їхні імена вам нічого не скажуть. Я ж розповідаю про тих, кого брав би три роки тому у нинішнє Динамо (Загреб). Шведа, Кльоца, Кравця, Гуцуляка. Думаю, це була б плідна співпраця.

– Ви вже згадали про підйом хорватського футболу. Справді, потужність імпульсу від віце-чемпіонства на Мундіалі і "Золотого м’яча" Луки Модріча навіть важко собі уявити…

– Ви не забувайте ще й про збірну U-21, яка кваліфікувалася у фінальну частину чемпіонату Європи. Практично всі футболісти цієї команди вже грають у топ-лігах. Влашіч – у московському ЦСКА, Халіловіч – у Мілані. Ніколою Моро, гравцем Динамо З, цікавився Шахтар. Центральний захисник Чалета-Цар виступає за Марсель. Я вже мовчу про Брекало, вартість якого у Вольфсбургу сягнула 35 мільйонів.

Це – висококласні виконавці, вони вже стукають у двері національної збірної Хорватії. До речі, усі – вихованці загребського Динамо. Системна робота, як бачите, приносить плоди. Плюс – природні таланти, якими так багата наша країна.

Завдяки таким молодим пацанам піднявся рівень хорватського чемпіонату. Крок вперед зробила і федерація футболу, яка замінила газони на аренах усіх клубів вищої ліги. Тепер, коли дивишся телетрансляцію, вже не бачиш болота. Гібридні газони у пропорції 70/30 – зовсім інша справа, м’яч рухається значно швидше. Ще б додати на трибуни 10-15 тисяч глядачів – ти подумав би, що це Бундесліга грає (Усміхається). Матчі дуже хорошого змісту, але коли немає достатньої кількості вболівальників, це схоже на те, що Сихів грає проти Івано-Франківська, не в образу кажучи…

– Ви знайомі із Модрічем?

– Так. Я його вітав. Якраз вчора посміялися… Давно його не бачив, Лука постійно грає. Кажу: "Ти мені футболку обіцяв. Я тебе ганятиму до 80-ти років, поки її не отримаю. А у 80 років ти гратимеш за Лос-Анджелес Гелаксі". Він сміється, ха-ха-ха! "Вже маю готову футболку для тебе", – відповідає. Треба при нагоді заїхати у Мадрид.

– Вас можна назвати друзями?

– Скоріше так: між нами існує великий респект. Радію, що знаю Модріча. Це – скромна людина, яка пройшла ду-у-уже складний шлях до успіху. Він – живий приклад того, що не існує нічого неможливого. У 18-19 років Лука їздив по орендах. Йому казали: "З тебе не вийде футболіста – ти маленький, худенький". Його вислали із загребського Динамо у Боснію, в команду Зріньскі, про яку ви напевно ніколи не чули. Він зробив себе сам! Через статус Динамо, через виступи в Лізі Європи, через талант, характер і ментальність Лука дійшов до рівня Хаві та Іньєсти.

"Поважаю Карпати, але Реал – на першому місці"

– Часто їздите на стажування. Де побували крайнього разу?

– В Англії, де за останні два місяці побував аж 5 разів. Команда, яку я очолюю, брала участь у престижному лондонському турнірі Premier League International Cup (U-23). Тут виступають 16 найкращих англійських команд, а також 16 найсильніших команд з усієї Європи. Динамо вдалося вийти з групи. Ми програли Саутгемптону, але виграли у Порту та Вест Хема. А ще я стажувався у Німеччині. Мені не соромно їздити і вчитися у відомих успішних тренерів. Якщо потрібно щось скопіювати – я зроблю це. А потім пропущу через свою власну філософію і усе зайве відкину.

– Чиї тренерські ідеї вас надихають?

– Мауріціо Саррі. Коли дивишся гру його команди – бачиш стиль, почерк, ідею. Це неймовірно! Я впевнений, що ви не чули про Саррі ще кілька років тому – до Наполі. Він пройшов 20 клубів, але ніхто про нього не чув (Усміхається).

Тепер же, навіть якщо не бачитимеш його на тренерській лаві, одразу скажеш: це – команда Саррі. Я насолоджуюсь тим, як його підопічні грають з м’ячем і без м’яча. Зараз він працює у клубі, який може собі дозволити висококласних гравців. Тож у таких умовах простіше стати ще кращим.

– Коли ми спілкувалися два роки тому, ви розповідали про своїх синів – Філіп і Маркос також займалися футболом. Які у них успіхи?

– Вони належать клубу Локомотіва (Загреб), який виступає у найвищому дивізіоні чемпіонату Хорватії. Маркосу – 17 з половиною років, він голкіпер. Йому, щоправда, трішки не вистає зросту – має наразі 181 сантиметр. Думаю, ще трохи підросте (Усміхається). Філіп – правий вінгер. Поки що виступає у першій лізі на правах оренди, але до сина вже проявляють інтерес інші клуби, плюс Локомотіва також має плани на нього. Це хороша команда, в якій виступали Брозовіч, Крамаріч, П’яца, Єрко Лєко. Одна з найкращих футбольних шкіл у Хорватії.

Радію, що Філіп прогресує. Майже два роки він не грав, бо після переїзду зі Львова не мав права на реєстрацію у Локомотиві – до 18 років УЄФА не дає дозволу. Зараз син надолужує той період, який пропустив.

– Бачите у Філіпі частинку свого таланту?

– Він – гравець зовсім іншого профілю (Усміхається). Я думав, зв’язував оборону та атаку, задавав грі темп. А от Філіп більше залежить від таких гравців, як я. Він любить простір.

– Наостанок, позаяк ми зачепили тему вашої ігрової кар’єри, хочу запитати про Реал. Ваш найкращий спогад про виступи за Королівський клуб?

– Розкажу вам про один позитивний та один негативний момент. Коли приїхав до Мадрида у 1991-му, ще застав старше покоління команди – Еміліо Бутрагеньо та Уго Санчеса. Лідером ставав Фернандо Єрро. Згодом Реал підписав Мікаеля Лаудрупа, Фернандо Редондо, Івана Саморано. І третє покоління – Рауль Гонсалес, Гуті.

У 1995-му "дубль" Реала тренував Рафа Бенітес, ми закінчили чемпіонат на п’ятому місці. Отримали план роботи на міжсезоння, але я ще поїхав у збірну Хорватії – нас чекала гра проти України у Києві. Там зламався – полетіли "хрести". Ось це – негативний спогад. Моя кар’єра пішла вниз. Закінчився контракт із Реалом – і все, ти на вулиці (Усміхається). Дуже-дуже скрутний період, з якого мені вдалося вибратися, бо мав підтримку сім'ї. Пограв у Бразилії, Японії, Китаї і, звісно ж, в Україні. Шкода лише, що у Львові не побачили мене в тій формі, яку я мав до фатальної травми.

А позитивний момент – це вісім матчів у складі першої команди Реала. Таке не забувається! З-поміж них – дебют проти Бенфіки на стадіоні Да Луш, 120 тисяч глядачів. Я замінив Роберта Просінечкі і вийшов на другий тайм. Реал – найкраща команда світу. Глибоко поважаю Карпати, але Королівський клуб для мене завжди буде на першому місці.

Олег Бабій