Первый вице-президент "Динамо" Виталий СИВКОВ: "Мечтаю почувствовать минуту счастья, когда любимый клуб поднимется на европейскую вершину"

Наш сьогоднішній іменинник – людина непублічна, тому не дуже любить давати інтерв'ю. Одне з небагатьох вийшло десять років тому, в 2008-му, в популярному інтернет виданні «РБК Україна». Пропонуємо вашій увазі найцікавіші відповіді Віталія Семеновича, що розкривають його як особистість.

- Чи можете ви назвати свою роботу «улюбленою»?

- Я можу назвати свою роботу улюбленою. Тому що я, будучи вузьким фахівцем – менеджером, економістом та фінансистом – працюю за своєю професією, і свої знання застосовую там, де це мені найприємніше зробити – в моєму улюбленому виді спорту та в моїй улюбленій команді.

- Ким ви мріяли стати в дитинстві?

- Складно зараз згадати. Мені подобалися дві речі. Завжди вражала магія кіно, і хотілося бути людиною, яка здатна показати красивий фільм – у тому віконці, з якого показують кіно. І ще одне враження дитинства: я дуже-дуже люблю коней, і мені подобається все, що з ними пов'язано.

- Чи є у вас кумир або людина, приклад якої ви наслідуєте?

- Якщо чесно, я би сказав так: якщо обирати видатного спортсмена, політичного діяча, бізнесмена, письменника – я би висловив лише частину своїх думок. Якщо коротко: мої найголовніші кумири – це мої батько та мати. На жаль, їх немає сьогодні поруч. Але я вчився у них тому, що таке праця та життя. Колись вони мені сказали таку річ: життя – це на 99% терпіння та праця, і лише 1% – везіння. Ось ці принципи в мені закладено, і я впевнений, що вони нормальні. Я не приношу засмучення людям, які зі мною по життю, працюють. Ось мої кумири – батьки.

- Хто ваш улюблений футболіст?

- Складно однозначно сказати. Якщо говорити про збірний образ, то мій кумир – це міцний, витривалий, працездатний футболіст, здатний творити на полі, креативний півзахисник. Таких футболістів я люблю. Це Віктор Колотов, Боббі Чарльтон, Андрій Біба, Юрій Войнов. Мені вони більше імпонують, ніж нападники. Це ті, хто вміли красиво обіграти, красиво вдарити, скомбінувати гостру ситуацію біля воріт.

- Скажіть, за що ви були нагороджені Орденом «За заслуги» 3 ступеня?

- Це сталося восени 2007 року. Це предмет особливої моєї гордості, тому що урядовими нагородами я не був нагороджений. І це моя перша нагорода, я пишаюся цим і ціную. Отримав не просто за щось конкретне, а за період життя, і ту роботу, яку я зробив. Я отримав її в списку нагороджених до 80-річчя «Динамо» (Київ). Там були Ігор Суркіс, Володимир Мунтян та багато інших. Я працюю у клубі з 1993 року. Мабуть, керівники клубу визнали за можливе мене представити до нагороди, я вдячний їм за це. І клубу, який дещо змінив мене як людину – 15 років тому я прийшов туди дещо іншим.

- Який ваш улюблений напій?

- Мінеральна вода та кава капучіно.

- Як проводите вільний час? Який вид відпочинку вам найбільш імпонує?

- Перше – це спорт. Друге – сім'я. Ось там я відпочиваю.

- А ви добре граєте у футбол?

- Якби я добре грав в футбол, я пішов би іншим життєвим шляхом. Не дуже добре граю. Але спорт для мене не закрита тема: я добре й системно займаюся кількома видами спорту.

- Чи є у вас заповітна мрія?

- Так, є заповітна мрія. Вона прозора, як ніщо інше: отримати хвилину щастя, коли улюблений клуб підніметься на європейську вершину. Як ми були щасливі, як уболівальники в 80-х роках, – так хотілося би радіти його нинішнім досягненням. Дуже хотілося би цієї хвилини щастя, і працювати заради цього.