Николай НЕСЕНЮК: "Павелко не справился, Шевченко - не тренер, он должен был подать в отставку"
Директор департаменту із роботи зі ЗМІ "Динамо" - про президента ФФУ та головного тренера збірної України
– Ваша головна претензія до діяльності Андрія Павелка на посаді президента ФФУ?
– Я думаю, що Павелко не впорався. Він виявився неготовим до відповідальності – це його біда. Людина просто переступила через кілька сходинок і стала на посаду, де, можливо, розгубилася. Я далекий від думки, що це якась шкідлива людина. Просто пригадайте, як Павелко став президентом – абсолютно несподівано. Його неготовність призвела до того, що він робить деякі речі, за які мені просто соромно. Хочу, щоб Павелко ніколи не забував: він – законнообрана перша особа нашого футболу, яка представляє його у всьому світі. Йому б вміння Лобановського мовчати, вміння не говорити тих речей, за які колись буде соромно… Але у Павелка цього немає. На сьогодні він не та особистість, якої б хотілося.
– Кажете, Павелко перестрибнув через кілька сходинок… Схожа ситуація і в Андрія Шевченка у збірній України – чи не так?
– З одного боку наставник національної команди – це така посада, від якої мало що залежить. Якщо у країні є футболісти, то залишається зібрати їх докупи і розставити по позиціях. У національній команді не вчать грати у футбол. Якщо ви поставите навіть найгеніальнішого тренера займатися збірною Гондурасу, він не стане чемпіоном світу.
Шевченко – це плюс з іміджевої точки зору. Він – єдиний український футболіст, якого знає увесь світ. Тому, звісно, коли виходить Шевченко, всі реагують: "О, це ж сам Шевченко!" З цього боку до його призначення немає претензій.
З іншого боку – людина ніде, ніколи і нікого не тренувала. Назвімо речі своїми іменами: він – не тренер. Тренер – це Моурінью, який реально закінчив інститут і курси на PRO-диплом. Але Шевченко погодився на цю роль. От тепер нехай отримує. Це був його вибір. Якщо він цього не розуміє, якщо йому комфортно на цьому місці, якщо не соромно дивитися людям в очі, то нехай продовжує.
По-хорошому Шевченко не виконав завдання – збірна програла відбірний турнір. Він був зобов’язаний хоча б формально написати заяву про відставку. Інша справа – прийняли б її чи ні. Не прийняли – працював би далі. Але формально, не виконавши завдання, Шевченко повинен був це зробити. Як джентльмен. Як вихована людина. Тож я вважаю, що він вчинив неправильно.
