Виталий РЕВА: "Такова вратарская доля - пропускать мячи"

Найкращий воротар країни завітав до редакції, отримав цінний приз і поспілкувався з кореспондентами "УФ".

- Вітаю весь народ України із святами, що минули, - Новим роком, Різдвом Христовим. Бажаю всім міцного здоров'я, щастя, талану в житті. Щоб у сім'ях все складалося благополучно. Також хотілося б побажати українській збірній у нинішньому році здійснити нашу загальну мрію й вийти до фінальної частини чемпіонату Європи.

- Віталію, сезон був нерівним. І для вас особисто, і для "Динамо", і для збірної. Були перепади. З чим вони пов'язані?

- Це - життя. А життя не буває рівною лінією. Бувають підйоми й падіння. Цим усе пояснюється. Хотілося б, звичайно, щоб усе завжди було чудово, щоб воротар не пропускав м'ячі. Але такого в житті не буває. Я не виправдовуюся, але така наша робота, що не можна бути завжди на високому рівні. Цього треба прагнути, але не варто забувати, що суперники в нас різні, і серед них чимало команд високого класу... Тож це доля воротаря - пропускати м'ячі. Вони бувають на совісті голкіпера, бувають на совісті оборонців. Різні ситуації бувають, тож єдиного рецепту немає. А відтак, неможливо й зіграти на одному рівні весь рік. Хоча прагнути цього, повторюю, треба.

- Нинішнього сезону у вас була жорстка конкуренція за місце у воротах "Динамо" й збірної. Це допомагало?

- Конкуренція в мене була завжди впродовж футбольної кар'єри. Такого не було, щоб не існувало конкуренції. Вона змушує людину прагнути більшого й не зупинятися на досягнутому.

- Чи можете назвати свій найвдаліший матч 2002 року?

- Певно, із збірною Греції. Хоча, якщо відверто, були такі матчі, де, здається, роботи було небагато, але мали місце один-два дуже важливих удари, які треба було відпрацювати.

- А який матч був найгіршим?

- Були невдалі поєдинки - з Румунією, з "Бешикташем". І з "Ювентусом" 0:5 програли. Тож матчі три набереться.

- У нинішньому році таких результатів треба уникнути...

- Хотілося б. Нам треба багато чого досягти. Сподіваюсь, українські вболівальники підтримуватимуть нас і будуть постійно ходити на стадіони. Це нам допоможе.

- Як гадаєте, чи сформувалась в Україні своя воротарська школа?

- Безглуздо це заперечувати. У більшості клубів роботі з воротарями приділяють велику увагу. Це стосується й "Динамо", й "Дніпра", й "Шахтаря". Та й інших команд також.

- Але "Український футбол" найкращим назвав саме голкіпера "Динамо". Чи вважаєте самі себе найкращим?

- Я себе таким не відчуваю. Визначати лауреата - прерогатива вболівальників і фахівців. Свою ж думку хотів би залишити при собі.

- А як би оцінили колег по ремеслу?

- У світі найкращим був Кан. Щодо України, то складність полягає в тому, що 2002 рік увібрав у себе друге коло минулого чемпіонату й перше - нинішнього. Найстабільнішим, вочевидь, варто все-таки назвати Медіна. Шутков лише в останніх поєдинках закріпив за собою місце у воротах. А Сашка Шовковського не обминули травми. Якби не вони, сезон для нього склався б значно краще.

- Судячи з емоцій, найприкрішим особисто для вас став м'яч, який пропустили в матчі зі збірною Вірменії?

- Це був подвійно неприємний гол. По-перше, він не дозволив нашій збірній здобути в Єревані перемогу. А по-друге, кожному воротареві боляче усвідомлювати, що для того, аби парирувати удар, йому не вистачило дещиці. Так і сталося у випадку з одинадцятиметровим Саркисяна. Ледь-ледь не дотягся.

- У матчах за "Динамо" такі моменти мали місце?

- Знаєте, третій гол у виїзному матчі з "Бешикташем", може, навіть не настільки прикрий, як перший - у зустрічі з "Ньюкаслом". Суто інтуїтивно я відреагував, але від моїх рук м'яч полетів у напрямку Бадра Каддурі й за мить затріпотів у сітці. Якби не пропустили після удару Спіда, хтозна, може, і не програли б, а можливо, й перемогли б "Ньюкасл". І нині виступали б у другому раунді євроліги.

- А найважливіші випадки?

- Можливо, своєю відповіддю я когось здивую, але за складністю й важливістю моменту насамперед виокремив би двадцяту хвилину софійського матчу проти "Левськи", коли я парирував разючий удар з-під оборонця. Тоді все закінчилося нормально, ми виграли - 1:0. Додав психологічної упевненості й пенальті, що його відбив у повторній зустрічі з болгарами.

- Цікаво, чи бачите футбольні моменти у снах?

- Так щоб у грі я пропустив удар, а потім уві сні його парирував? Ні, такого не траплялось. Буває навпаки. Присниться часом, що не врятував команду, а потім усе з точністю до найменших подробиць повторюється у реальному житті.

- Воротарське амплуа все-таки невдячне?

- Я не шкодую, що його обрав. Хоча певну заздрість до нападників усе-таки маю.

- Чи є іноземна команда, в якій себе бачить Віталій Рева?

- За бійцівськими якостями найбільше імпонує англійська першість. Щодо команди, в якій я себе уявляю, то відповідь - "Динамо". Велике бачиться на відстані. Звісно, хотілося б пограти за хороший закордонний клуб. Але нині - я гравець "Динамо" і мушу щоденно доводити, що недарма ним став.