Подведены итоги выполнения Комплексной программы развития футбола 1997-2002

Сьогодні (19 грудня) у Кабінеті Міністрів України під головуванням віце-прем’єр-міністра Дмитра Табачника відбулася нарада, на якій було підбито підсумки виконання Цільової комплексної програми розвитку футболу на 1997-2002 роки та концепція подальшого розвитку футболу в Україні. У засіданні взяли участь народні депутати України, відповідальні працівники Кабінету Міністрів, керівники міністерств та відомств, Федерації футболу України, відповідальні працівники Адміністрації Президента України, керівники центральних рад фізкультурно-спортивних товариств, начальники обласних управлінь з питань фізичної культури і спорту, члени Виконкому національної федерації. Словом, ті люди, які відповідальні за розвиток футболу в Україні.

З доповіддю про виконання Цільової комплексної програми виступив президент Федерації футболу України, народний депутат України Григорій Суркіс.

Звітуючи, він, зокрема, наголосив, що цей документ, котрий визначав стратегію і тактику розвитку футболу в Україні протягом шести років, був обумовлений необхідністю нової державної політики, спрямованої на подолання критичної ситуації, в якій опинився вітчизняний футбол на той час. І сьогодні можна сказати, що ця робота не була марною, адже програма дала великий поштовх до налагодження організаційної роботи широкого кола структур, зацікавлених у розвитку футболу, особливо в регіонах. З часу запровадження Програми чимало було зроблено у правовому полі та щодо створення відповідних умов для її виконання. Це дозволило реалізувати 178 з 280 заходів, передбачених цим документом. Невиконання ж більш як третини її позицій, зауважив доповідач, стало причиною того, що розробники Програми виходили з соціальної значимості футболу і в основному орієнтували Програму на державну підтримку. Але в умовах переходу країни на принципи ринкового господарювання подібна орієнтація себе не виправдала. На жаль, не напрацьовано законодавчо-нормативної бази для позабюджетного фінансування, що є бідою не тільки футболу, а й взагалі українського спорту. Саме тому частина заходів, передбачених розділом Програми щодо фінансового і матеріально-технічного забезпечення, залишилася у переважній більшості нереалізованою.

І все ж, зауважив президент ФФУ Григорій Суркіс, завдяки спільній і зацікавленій усіх, задіяних у даній роботі сторін, вдалося досягти чималих позитивних зрушень у цій справі. Це перш за все збільшення кількості професіональних команд у Волинській, Київській, Сумській, Львівській Донецькій областях і Автономній Республіці Крим.

Найбільш масштабним здобутком реалізації Програми є активізація роботи з розвитку дитячо-юнацького футболу. Фундаментальним починанням у цьому напрямку і запорукою його масовості стала підтримана ФІФА і УЄФА ініціатива України щодо впровадження уроку футболу в школах. Зараз в країні вибудовано ланцюг безперервної футбольної освіти: шкільний урок футболу – “Шкіряний м’яч” – Дитячо-юнацька футбольна ліга. Адже саме тут криються підвалини перспектив і потенціалу суспільно значимого сенсу Програми та її подальшого розвитку. Поступово вдосконалюється науково-методичне забезпечення футбольного процесу. Тренерські ліцензії, видані Федерацією футболу України, відтепер визнаються у всіх країнах Європи, об’єднаних цією конвенцією.

Зупинившись на проблемах, доповідач відзначив, що Цільова комплексна програма відіграла роль піонера в менеджменті футбольним господарством на державному рівні – у вітчизняному футболі призупинено кризові процеси, збережено та зміцнено організаційну та матеріально-технічну базу футбольного господарства, вдосконалено нормативно-правове поле футбольної індустрії. Ця робота дозволила фундаментально напрацювати основи поступового зростання масовості та поліпшення структури дитячо-юнацького футболу, адже саме з цього розпочинається шлях до вершин футбольної майстерності. Він також визнав, що не все було зроблено і федерацією. Не сприяло успішній роботі триразове реформування протягом дії структури головного спортивного відомства країни – Держкомспорту і п’ять разів його керівництва. На жаль програма розвитку футболу не стала проявом державної свідомості до виконання урядових та своїх власних рішень для окремих керівників органів виконавчої влади на місцях. Головний висновок, який ми маємо врахувати на майбутнє – “Де є бажання, там знайдуть шляхи”. Він особливо відзначив Харківську, київську, Полтавську, Донецьку, Закарпатську, Львівську, Сумську обласні, Київську міську, державні адміністрації та федерації футболу зазначених областей як такі, що в основному реалізували комплексні заходи, спрямовані на виконання програм розвитку футболу в регіонах. Велику підтримку на державному рівні ФФУ отримала від Міністерства науки і освіти України, щодо впровадження уроку футболу в школах, Центральних рад, Спортивних товариств і відомств у проведенні змагань з футболу в програмах галузевих спартакіад та навчальних закладів. Досвід провідних футбольних країн Європи свідчить, що комплексні Програми є дієвим інструментом розвитку і реальним підґрунтям перспективних успіхів держави на міжнародних футбольних аренах. Там, де зрозуміли це 20 років тому, - у Франції, Норвегії, Нідерландах та інших країнах, - сьогодні є конкретні результати і їх вважають флагманами світового футболу. Тож і ми не маємо права зволікати. І Федерацією футболу України вже розпочато роботу з підготовки нової Програми.

Виступаючі, - голова Комітету з фізичного виховання та спорту Міносвіти України Сергій Операйло, перший заступник Харківського міського голови, голова Харківської обласної федерації футболу Володимир Бабаєв, президент Асоціації футзалу України Геннадій Лисенчук, заступник голови Державного комітету з питань фізичної культури та спорту Микола Тищенко та інші, які взяли участь в обговоренні доповіді, зупинилися на проблемах та незадіяних резервах щодо поліпшення цієї роботи на перспективу.

Учасники наради ухвалили рішення, яким роботу Федерації футболу України з реалізації Програми визнати такою, що сприяла розвитку футболу в країні, підвищення авторитету українського футболу у світовому спортивному співтоваристві, а також розглянули концептуальні підходи до розробки Комплексної Програми розвитку футболу в Україні на наступне п’ятиріччя.

Підсумки наради підбив віце-прем’єр-міністр України Дмитро Табачник, який зауважив, що робота з реалізації Програми консолідувала зусилля центральних та місцевих органів виконавчої влади, керівників підприємств і спортивних організацій на розвиток як професіонального, так і аматорського футболу. Зроблено чимало, але ще бракує активності й наступальності у виконанні ухвалених рішень, підкреслив Дмитро Табачник. Адже не скрізь відношення до цієї загальнодержавної справи було таким, на яке вона заслуговує. 36 % невиконаних заходів Програми красномовно про це свідчить. І з цього потрібно зробити відповідні висновки.

В Україні існує чимало проблем з облаштуванням спортивних арен, жоден із стадіонів не відповідає вимогам УЄФА. Докладається чимало зусиль, в тому числі й фінансових для впровадження футболу в урок фізичного виховання в школі. Починання України підтримані у світі ФІФА і УЄФА, то чому ж ми нехтуємо цю справу у себе в країні.

Чому у Харківській області 40 % учнів охоплено уроком футболу, а в Миколаївській, Донецькій, Луганській областях та в місті Києві лише 1 – 5 %. А у Севастополі зовсім такого поняття як урок футболу не існує. Ситуацію треба виправляти. Введення третього уроку фізичної культури в школах передбачено і Цільовою комплексною програмою “Фізичне виховання – здоров’я нації”, затвердженою указом Президента України. То які ще потрібні розпорядження, для тих державних службовців, які хочуть і, головне, мусять це робити. Міністерство освіти і науки має розглянути можливість фінансування видання навчального посібника “Футбол у школі”, а також комп’ютерних програм з методики викладання футболу в школі, розроблених спільно з федерацією футболу. Вже настала необхідність найближчим часом окремо розглянути роботу і спортивних шкіл, їх підпорядкованість, фінансування, нормативно-правову базу, ефективність роботи. Цього глобального для спорту питання на державному рівні ми не торкалися жодного разу за часів перебудови. В усіх урядових рішеннях, законодавчих актах спортивні школи згадувалися через кому, а інколи, навіть там, де було потрібно чомусь опускалися.

Проблем з цих питань багато, а найбільш актуальними є питання кваліфікації тренерського складу. При розробці нової програми Держкомспорту, національній федерації потрібно врахувати зміни в законодавстві - структура програми потребує суттєвих змін порівняно з попередньою.

Нам чимало треба зробити в цьому напрямкові, наголосив віце-прем’єр-міністр, адже прихильники футболу давно чекають на позитивні результати виступів національних збірних і клубних команд у європейських та міжнародних змаганнях. І саме життя підказує доцільність прийняття нової державної та регіональних програм розвитку такого соціально значимого виду спорту, яким є футбол в усьому світі.