Виталий БУЯЛЬСКИЙ: "У "Динамо" высокая мотивация бороться за золотые медали"

Півзахисник київського «Динамо» та збірної України Віталій Буяльський в інтерв'ю офіційному сайту ФФУ розповів про свій стан після товариських матчів національної команди, пригадав поєдинки із Саудівською Аравією та Японією, а також пояснив, чому його гра за синьо-жовтих відрізняється від дій у команді Олександра Хацкевича.

— Віталію, після матчів збірних ви вже переключилися на справи в клубі?

— Зазвичай для цього потрібні день-два. Так само й коли ми приїжджаємо до збірної, треба трохи часу, аби зосередитися вже на виступі за національну команду. Після ігор із Саудівською Аравією та Японією Олександр Хацкевич теж сказав, що він розуміє гравців, які були в збірних, і знає, що їм потрібен час, аби знову налаштуватися на клубну хвилю.

— Для «Динамо» настає пора вирішальних матчів, чи ваша боротьба з «Шахтарем» за золото завершиться в травні?

— Наразі в турнірній таблиці така ситуація, що для нас кожна гра — вирішальна. Будь-яка помилка може коштувати дуже й дуже дорого, шанси відразу мінімізуються. Тому ми, незалежно від суперника, виходимо на кожен поєдинок, як на чемпіонський. У зв'язку з цим мотивація, щоб боротися до останнього й виграти золоті медалі, в «Динамо» дуже висока.

Зустріч у чемпіонаті з тим самим «Маріуполем» це тільки підтвердила. Матч був із підтекстом. Багато розмов у ЗМІ, різних висловлювань... Перший тайм, звичайно, виявився невдалим, але в другому ми вже показали свою гру й зуміли взяти три очки.

— Яку користь збірній принесли поєдинки із Саудівською Аравією та Японією?

— Найголовнішим було згадати наші напрацювання з попередніх ігор. Ми намагалися втілити їх у життя вже в цих зустрічах, щоб поліпшити свою готовність до офіційних матчів.

— Чим відрізняються вимоги до вас у клубі й у збірній?

— У клубі ми часто граємо у два опорні півзахисники, у збірній — з одним, і два гравці розташовуються вище. Буває навпаки. Тому необхідно трохи часу, щоб переключитися і швидше згадати вимоги тренерів національної команди. Така сама ситуація й у клубі після повернення зі збірної.

— У двох матчах синьо-жовтих ви виходили на заміну. Задоволені часом, проведеним на полі?

— Так, дякую тренеру, що надав шанс проявити себе. Для мене це неоціненний досвід.

— Чим дві товариські зустрічі збірної відрізнялися одна від одної?

— З Японією матч вийшов кращим, ніж із Саудівською Аравією. У першій грі, напевно, ми ще не встигли налаштуватися після клубів на збірну. Я маю на увазі те, що в клубі і в збірній різні вимоги, різна тактика. Тому потрібен час, щоб згадати всі наші напрацювання. У підсумку ми зіграли із Саудівською Аравією, потім провели ще кілька тренувань, і в поєдинку з Японією команда вже виглядала краще.

— У грі з аравійцями ви могли забити гол. Уже бачили м'яч у воротах?

— Так, досі не розумію, як він не опинився в сітці...

— Що сказав Андрій Шевченко, коли прощався з командою?

— Подякував за виконану роботу. Він залишився задоволений ставленням хлопців до цього збору, до матчів і побажав удачі в клубах.