Анатолий ДЕМЬЯНЕНКО: "Сердце болит за киевский футбол"

31 січня закінчився термін висування кандидатів на посаду голови Громадської спілки "Київська міська федерація футболу". Федерація футболу Деснянського району міста Києва рекомендувала та висунула кандидатом на посаду голови КМФФ Дем’яненка Анатолія Васильовича. Рекомендацій цей фахівець не потребує. Багаторічний капітан київського "Динамо", віце-чемпіон Європи-1988 як гравець, під час тренерської кар’єри Анатолій Васильович багато років працював у штабі Валерія Лобановського, як головний тренер вигравав чемпіонат, Кубок та Суперкубок України, а також Кубок Азійської конфедерації футболу. Зараз Анатолій Дем’яненко очолює збірну України серед ветеранів.

— Анатолію Васильовичу, прокоментуйте, будь ласка, своє рішення стати кандидатом на посаду голови Київської міської федерації футболу…

— Якщо відверто, це рішення далося мені непросто. Усе ж більш звична для мене роль — тренера. Але отримавши пропозицію балотуватися на виборах голови Київської міської федерації футболу і зваживши всі "за" та "проти", я вирішив погодитися.

— Що стало для вас основним мотивом?

— Мої багаторічні партнери, друзі чудово знають, що я не люблю зайвого пафосу. Але тут скажу так – серце болить за київський футбол. А ситуація, яка склалася зараз, – це взагалі ганьба! Як так можна, щоб у столиці футбольні люди не знайшли спільної мови?

— Ви маєте на увазі існування у Києві двох федерацій?

— Саме так! У мене безліч знайомих та друзів у київському футболі. І серед тих, хто працював раніше, і серед тих, хто зараз працює над створенням нового об’єднання. Я не хочу повертатися до того, що було на конференції ФФК у грудні. Розбиратися, хто більш правий з юридичної точки зору, а хто– менш, справа правників. По факту у футболі столиці стався розкол. І коли до мене звернулися з проханням висунути свою кандидатуру, щоб об’єднати обидва табори, я погодився. Це нелюдський сором, що футбольні люди не знаходять спільної мови!

— Хто у вашій футбольній команді?

— Мені здається, у мене достатньо футбольного авторитету і людських якостей, аби говорити на рівних і з функціонерами, і з бізнесменами, і з представниками влади. Тому я закликаю всіх, хто хоче насправді працювати на розбудову київського футболу, сідати за стіл і говорити. Ультиматуми, конфронтація – ці речі ніколи не працювали на футбол. Зі свого багаторічного спортивного досвіду можу запевнити — це шлях в нікуди. З проблемами київського футболу я знайомий, на жаль, дуже добре. Не тільки як гравець та тренер, але і як батько. Мій старший син займався футболом у столиці, зараз його шляхом пішов і молодший. Я, переглядаючи матчі за їхньої участі, побував, напевно, на всіх стадіонах і майданчиках столиці. Тому знаю про все не з чужих слів.

— Які проблеми в київському футболі, на вашу думку, найактуальніші?

— Не відкрию Америки, якщо скажу, що катастрофічно не вистачає полів, майданчиків. Мене дивувала позиція столичних футбольних керівників, які говорили, що, мовляв, міська федерація — не будівельна структура. Але ж хочаб один стадіон за 15 років при різних мерах можна було побудувати саме для міської федерації? Невже так важко було домовитися? Я вже говорив, що деякий час розмірковував, чи балотуватися на посаду голови міської федерації. І на одній із зустрічей із представниками КМДА дізнався, що найближчим часом міська адміністрація планує побудувати в столиці більше 50-ти площадок, реконструювати стадіон "Старт", а на лівому березі— одразу три стадіони.

Це також додало мені впевненості. Між іншим, я поговорив із гравцями збірної України серед ветеранів, яку очолюю, та отримав згоду на те, щоб ми взяли шефство над цими майданчиками та проводили там із дітьми тренуваннята майстер-класи. Хлопці залюбки погодилися. Турбує також кваліфікація тренерів, що працюють з юними футболістами. Це одна з найбільших проблем. Я нерідко відвідую дитячі змагання, буваю в різних футбольних школах столиці. Іноді просто дивуюся, як деяким спеціалістам довірили працювати з дітьми. Тренування мають проводити лише ліцензовані фахівці. Але при цьому міська федерація має знаходити кошти, щоб отримання С-диплому для тренерів було безкоштовним. Чи у крайньому випадку – за символічну плату.У мене є порозуміння у цьому питанні з міською владою та ФФУ. Коли ми реально піднімемо кваліфікацію тренерів та надамо їм якісні умови для роботи, то гарантовано отримаємо результат!

— Ви згадали про ФФУ. Як відомо, у київської федераціїв останні роки не було плідної співпраці з національною…

— І як у такій ситуації можна говорити про розвиток столичного футболу? Я чув думку з цього питання і представників столичної федерації, і представників ФФУ. У кожного з них своя правда. Ситуація складна. І на користь футболу Києва вона не піде. Тому мені здається, що буде правильно всім небайдужим до столичного футболу зібратися 16 лютого, подивитися один одному в очі, поговорити і вирішити, як ми будемо рухатися далі. Я готую свою програму розвитку столичного футболу. Там не буде нереальних речей. Я — не та людина, яка не дотримує свого слова. Усі мої знайомі це чудово знають. І якщо мій авторитет дозволить об’єднати футбольну спільноту столиці, я буду безмежно щасливий!