Олег Кузнецов: Работать в сборной согласился сразу

Наприкінці червня до тренерського штабу київського “Динамо” приєднався новий фахівець. Це усім добре відомий Олег Володимирович Кузнецов. Не так давно він прийшов до національної збірної України, яку очолює Леонід Буряк. Зараз Олег Кузнецов допомагає головному тренеру киян Олексію Михайличенку. Олега Володимировича ніяк не назвеш новою людиною в “Динамо”. Олег Кузнецов добре знайомий з тактикою гри киян, з формою та напрямком роботи “Динамо”. Він пройшов школу Валерія Лобановського і знає, в якому руслі необхідно проводити роботу в команді. Вболівальники та фахівці добре пам`ятають його надійну гру у захисті. Кузнецов захищав кольори “Глазго Рейнджерс” (Шотландія), “Маккабі” (Хайфа, Ізраїль), “ЦСКА-Борисфен” (Київ) і, звичайно ж, столичного “Динамо”. У складі киян він грав з 1983 по 1990 рік, провів 181 матч, забив 15 м’ячів. Був чемпіоном СРСР 1985-го, 1986-го та 1990-го років. Став володарем Кубка СРСР 1985-го, 1987-го та 1990-го. Також є одним з переможців Кубка кубків 1986-го року. У єврокубках Олег Кузнецов провів 27 матчів. А з шотландською командою “Глазго Рейнджерс” став дворазовим чемпіоном країни. У складі збірної колишнього Союзу брав участь в 62-х матчах і забив 1 м`яч. У її складі грав на чемпіонатах світу 1986-го та 1990-го років. Віце-чемпіон Європи 1988-го року. По завершенні кар`єри гравця, Олег Кузнецов був наставником київських армійців. На цій посаді він провів трохи менше року, з серпня 2001-го по червень 2002-го. Сьогодні він — один з тренерів “Динамо” (Київ) та національної збірної України.

— Ви один з тренерів нашої національної збірної. Як відреагували на запрошення приєднатись до тренерського штабу головної команди країни?

— Чесно кажучи, це стало для мене сюрпризом. З Леонідом Йосиповичем ми колись грали разом, але останнім часом спілкувались нечасто. Я не знаю, що вплинуло на його вибір, але відразу ж погодився працювати у збірній, не розмірковуючи над цією пропозицією.

— Чи відчуваєте більшу відповідальність чи навантаження у роботі зі збірною, порівняно з клубом?

— Дуже складно порівнювати тренерську діяльність у збірній та клубі. У своїй команді ти перебуваєш майже щодня, спілкуєшся з футболістами, несеш відповідальність не тільки за гравців. У таборі збірної все інакше. Тим більше, я лише один з помічників Леоніда Буряка. Нині, поки збірна проводила лише товариські зустрічі, ще не була відчутна особлива напруга чи хвилювання. Зрозуміло, що коли розпочнуться відбіркові ігри, атмосфера у збірній зміниться.

— Не так давно ми усі спостерігали за розвитком подій на турнірі “Кубок LG”. Які висновки зробили тренери збірної по завершенні цього змагання?

— Зауважу, що ми не ставили перед командою завдання — виграти цей кубок будь-якою ціною. Перша гра зі збірною Югославії сподобалась тренерам. Вона була досить цікавою і видовищною. На якість гри, певною мірою, вплинула накопичена втома наших виконавців. Зрозуміло, що в цей час тривали пошуки нових гравців, які б підсилили збірну. Попередні ігри вона проводила майже кожного разу в новому складі, випробовувались різні футболісти. На жаль, на сьогоднішній день, ми не маємо у розпорядженні гравців, які б були рівноцінною заміною першому складу збірної. Триває процес формування, оновлення національної команди на всіх рівнях. Тому ми вважаємо, що навіть негативний результат у товариських зустрічах з Японією, Румунією та Білоруссю буде корисним для роздумів, хоча доведеться вчитись на власних помилках.

— Існує думка, що молодіжна збірна не може повноцінно надавати національній команді нових молодих гравців. Але є такі виконавці, як Бєлик, Валєєв, Руденко, Ткаченко. Усі вони гідно представляли нашу країну весь цей час. Чому глядачі не бачать їх у складі головної команди України? Чого не вистачає цим талановитим футболістам?

— Причина їх відсутності — невідповідність рівня підготовки порівняно з лідерами першого складу збірної. Поки що вони — на нижчому професійному рівні. Але я вважаю, що їх час обов’язково прийде, за ними майбутнє команди. Хочемо ми того чи ні, але на базі нинішнього складу молодіжної збірної поступово буде будуватись нова національна команда. Тим більше, що зараз ці гравці перебувають в такому віці, коли їм ще треба багато чого навчитись у футболі.

— Якими якостями повинен володіти гравець, щоб його помітили тренери збірної, вирізнили серед багатьох інших? На що ви, як тренер, звертаєте увагу, в першу чергу?

— Насамперед, я звертаю увагу на гру футболіста, майстерність, техніку. Спостерігаю за його виступами у чемпіонаті. Коли тренери вже запрошують гравця до колективу, ми зважаємо на те, як футболіст спілкується з іншими, наскільки він комунікабельний. Також велике значення ми приділяємо бажанню гравця виступати за збірну, прагненню до перемоги, віддачі на полі.

— У чемпіонаті України достатньо гострою є проблема великої кількості легіонерів. Що ви думаєте з цього приводу?

— Тенденція появи великої кількості легіонерів спостерігається не тільки в українському, а й у світовому футболі. Цього явища не уникнути. Тренери із задоволенням би задіяли у грі більше українських футболістів, якщо б вони мали однаковий рівень підготовки з легіонерами.

— Розвиток національного футболу безпосередньо пов’язаний з поколінням ще зовсім юних гравців. Що ви думаєте стосовно сьогоднішнього стану дитячо-юнацьких спортивних шкіл?

— До недавнього часу ми спостерігали занепад у цій сфері. Не було належного ставлення до цього питання, перешкодою були суттєві фінансові проблеми. Тренери ДЮСШ не зацікавлені були працювати за незначну заробітну плату. Саме через період часткового гальмування розвитку дитячого футболу, зараз ми маємо проблеми з молодими гравцями. Та недавно почались суттєві зрушення в цій сфері. Велике значення, на мою думку, мають шкільні уроки футболу. Результати праці президента ФФУ помітні вже зараз. Діти почали більше грати у футбол на вулиці, намагаються бути схожими на своїх кумирів — Реброва та Шевченка. Вони більше тренуються, займаються спортом, а це має неабиякий позитивний вплив на їх стан здоров’я. Відродження футболу триває.

— Як ви ставитесь до ідеї поновлення турніру дублерів?

— Однозначно оцінити це питання неможливо. Згодом побачимо, які будуть результати. Я вважаю, що ігровий рівень учасників цього змагання буде нижчий, ніж у першій лізі, оскільки “основу” команд-дублерів складатимуть гравці сімнадцяти-вісімнадцяти років. Отже, команди будуть складатись з зовсім молодих футболістів і частково з досвідчених, набагато старших, які не потрапляють до “основи” чи відновлюються. У такій грі не буде збалансованості, зіграності.

— Недавно підіймалось питання створення прем’єр-ліги. Що ви можете сказати про цю подію?

— Я підтримую таку ідею. Якщо президенти різних клубів домовляться між собою, то її створення піде на користь українського футболу. Розглянемо цей процес на прикладі Росії. Рівень її гри дещо зріс з утворенням прем’єр-ліги.

— Як ви оцінюєте загальний стан розвитку нашого чемпіонату, його досягнення?

— Ми чітко бачимо прогрес українського футболу. Якщо ще два-три роки тому завчасно були відомі призери і чемпіон, то сьогодні ми спостерігаємо цікавий розвиток подій, інтригу. На один рівень з київським “Динамо” вийшов донецький “Шахтар”, плідно працюють “Дніпро”, “Металург” (Донецьк), “Металіст”. Звичайно, в нас є два гранди, але команди, що йдуть за ними, набули вже достатньо високого рівня гри.