Тарас БЕЛЕЙ: "В перерыве матча с "Динамо" к нам забежал КГБист: "Снимай желто-синию" форму!"

Інтерв'ю Любомира Кузьмяка "Футбол24" із легендарним голкіпером івано-франківського Прикарпаття, "Чілавертом" українського розливу.

Про Маслаченко

– Я дуже його поважав. Маслаченко надзвичайно багато допомагав мені. Це сильний воротар, завдяки якому команда виграла срібло у 1969-му році. Захисту у нас практично не було – в центрі оборони грали два півзахисники. Про що ще казати? Взагалі він був своєрідним воротарем. Микита Симонян його не любив. І я через це постраждав. Наш тренер був таким, що не терпів, коли йому перечать. Не можна було висловлювати свою думку. У 1969-му в команду взяли Анзора Кавазашвілі, який був покликаний замінити Маслаченка.

Симонян на зборах висловив думку: "В "Спартаку" найгірші показники у воротаря Маслаченка", а я почав сміятися у відповідь. Людина ж витягнула всю команду. Хтось хотів ще виступити на захист. Маслаченко притримав: "Не потрібно, мовчи". Але я все одно свою думку згодом висловив. Після цього Симонян зрозумів, що мене теж треба позбутися.

Щодо пальців, то у Маслаченка вони майже всі були зламані. На тренуваннях хлопці по 50 хвилин безперестанку сильно били. А якщо м’яч намокне? А ще з відскоком від трави! Пальці ламали тільки так.

Про кубковий матч с "Динамо" та КДБ

– До нас в роздягальню забіг КДБіст. На гру я вийшов у синьо-жовтій формі. Тому цей клерк наказав: "Знімай синьо-жовту форму! Знімай шорти негайно!" Більше того, на трибуні вболівальники принесли український прапор. Люди не пропускали міліцію, почалася бійка і хтось впав з другого ярусу.

"Мені що, червоні одягнути? Вам буде легше? Інших не маю", – відповів і вийшов на другий тайм у тій же амуніції. Я одягав її без особливого підтексту. От румунська команда з Бая-Маре до нас приїжджала. У них теж синьо-жовті кольори. Їх теж треба було переодягати? Алма-Ата теж у таких кольорах. Більше того, одного разу всю нашу команду примусили переодягатися.

Румуни нам цю синьо-жовту форму подарували. Ми вийшли на передматчеву розминку, але нас примусили змінити кольори. Боролися з ідіотизмом. Люди ж навіть уваги не звернули. Коли ми змінили форму, тоді і побачили. Стадіон почав свистіти!

На гру ми мали вийти ослабленими через те тренування. А "Динамо" Лобановського було потужним. Взагалі вважаю, що Валерій Васильович переріс радянський футбол. Це персона світового масштабу. До речі, перший гол нам тоді забили з порушенням правил. Записали, що гол Бережний забив, але все було не так. Я кинувся на передню штангу, де Бережний влетів у мене двома ногами. Чисте порушення! Фоменко просто добив у ворота – 1:0.