Черное на белое в исполнении Комитета арбитров Украины

Не по-італійськи, а якось по-англійськи куратор українського арбітражу П’єрлуїджі Колліна залишив український футбол. А з ним і свою традицію — проводити прес-клуби, на яких він вміло трактував суперечливі моменти українського арбітражу так, як йому було вигідно. Колліна пішов, а комітету арбітрів звітувати бодай якось перед ЗМІ та вболівальниками було треба. Так і з’явився щотижневий проект "POST SCRIPTUM", де на сайті комітету арбітрів аналізують найбільш суперечливі моменти українського арбітражу після кожного туру. Ну і, звісно, дають їм оцінку.

Аналіз цих оцінок змушує замислитися над тезою — Колліна пішов, але справа його лишилася. Коли часто кажеш на чорне біле, зрештою не помічаєш, як починаєш протирічити сам собі. Особливо коли це задокументовано на власному офіційному ресурсі. Не вірите? Так давайте гуртом перевіримо.

4-й тур. "Карпати" — "Сталь" 3:1

Малакян зіграв плече в плече у протистоянні з Дебелком. Арбітр Копієвський, не вагаючись, показав на позначку. За такою логікою арбітра пенальті можна ставити після кожного дотику суперників у штрафному майданчику. Комітет арбітрів вирішив не відставати.

Момент із призначенням пенальті у грі "Карпати" — "Сталь" 3:1 — тут

"POST SCRIPTUM". 4-й тур Прем'єр-ліги

"80-та хв. Правильне рішення щодо призначення 11-метрового удару у ворота команди гостей. Гравця № 3 команди гостей не цікавить боротьба за м’яч, і він навмисно робить рух, щоб створити перешкоду просуванню нападника команди господарів, звалюючи нападника на газон".

Де у боротьбі плечем у плече було так зване "звалювання на газон" — вирішуйте самі.

5-й тур. "Олександрія" — "Шахтар" 1:2

Як Бернард б’є Чеботаєва дивіться тут.

60-та хвилина матчу "Олександрія" — "Шахтар". Бернард чітко та свідомо відмахується та б’є в обличчя Чеботаєва. Чисте пряме вилучення, після якого вже гірники мали думати, як перемагати у меншості. Але перебуваючи за три метри арбітр матчу Арановський і сам нічого не помітив, і асистент не підказав. І добре, мовляв, арбітри матчу не помітили, але ж їхні керівники мали би винести справедливий вердикт. Та навіть їм, у "POST SCRIPTUM", виявляється, нічого не видно:

Арановський в кількох метрах від удару Бернарда. Стоп-кадр 2+2

"POST SCRIPTUM". 5-й тур Прем'єр-ліги

"60-та хв. З відео, яке є у розпорядженні, не вдається чітко побачити контакт між гравцем № 10 команди гостей та гравцем № 2 команди господарів. З динаміки, здається, що йдеться про випадковий контакт, а не навмисний, і вже точно не йдеться про агресію".

9-й тур. "Олімпік" — "Динамо" 1:2

Дві руки гравців "Олімпіка" у матчі "Олімпік" — "Динамо" тут.

Ви можете довго передивлятися ці абсолютно ідентичні моменти, але не знайдете там логіки. Логіки, згідно з якою арбітр Копієвський не поставив два очевидні пенальті у ворота "Олімпіка". Але щоб не топити молодого арбітра, та й самим не підставлятися, комітет арбітрів ухвалив "соломонове" рішення, один пенальті визнати, а інший — ні.

"POST SCRIPTUM". 9-й тур Прем'єр-ліги

"29-та хв. Гравець № 11 господарів, який стоїть у стінці, підстрибує під час виконання ШУ і піднімає високо вгору руку, збільшуючи тим самим площу тіла. Відхилення польоту м’яча викликане незначним дотиком до нього є невловимим. Проте такі дії слід було покарати призначенням 11-метровго удару на користь гостей тому, що гру рукою слід вважати навмисною".

47-ма хв. Випадок схожий на той, що стався на 29-й хв., але тут гравець, який стояв у стінці, виставляє руку перед корпусом і не створює тим самим перешкоди. Тому такі дії не заслуговують на покарання і через це гру було продовжено правильно".

"Визнати обидва пенальті — це втопити і себе, і арбітра. Визнати, нібито обох точок не було — ну це вже вершина нахабства. Зробимо і вашим, і нашим", — вочевидь, так міркували керівники нашого арбітража.

12-й тур. "Сталь" — "Зоря" 0:1

Грачов відверто тягне форварда "Зорі" Іурі, але свисток арбітра мовчить. В унісон йому згодом співає і комітет арбітрів

Момент у грі "Сталь" — "Зоря" 0:1 тут

"POST SCRIPTUM". 12-й тур Прем'єр-ліги

"37-ма хв. Гравець № 95 гостей у штрафній площі зазнає контакту руками з боку захисника господарів. У театральний спосіб він вирішує впасти навмисно спиною на газон для того, щоб заробити 11-метровий удар. Єдиною помилкою арбітра є те, що він не зупинив гру, щоб призначити ВУ на користь команди у захисті та винести ЖК за симуляцію з боку гравця № 95 гостей. Замість того, щоб продовжувати гру, такі явні симуляції необхідно завжди карати".

Давайте порівняємо цей контакт із контактом плече-в-плече у грі "Карпати" — "Сталь". Два контакти, але які різні трактування комітету арбітрів. У намаганні виправдати обох арбітрів Лучі та Ко, схоже, самі добряче заплуталися.

От тільки такі спільні українські рішення чомусь не знаходять відгуку в не останній футбольній лізі Європи та світу — німецькій Бундеслізі.

Пенальті у грі — "Аугсбург" — "Боруссія Д." на 1:17 тут

Ось вам момент із фолом на Пищеку. Зауважте, контакт значно менший, аніж у грі "Сталь" — "Зоря". І якщо цей епізод трактувати згідно з українськими постскриптумами, то Пищеку варто було дати жовту за симуляцію. Аж надто картинно він падав. Але в Німеччини це пенальті і ніхто у цій грі навіть не поліз протестувати проти дій рефері.

13-й тур. "Динамо" — "Шахтар" 0:0

Була там рука у виконанні Бутка чи не була, про це вже писано-переписано у вітчизняному футбольному Інтернеті. Ви коротенько ще раз цей момент подивіться.

Рука Бутка у матчі Динамо-Шахтар тут.

А потім миттю згадайте інший, аналогічний епізод. І щоб вага матчу, а з ним напруження, ажіотаж і все решта від того не зменшилися, майте на увазі: це теж гра "Динамо" — "Шахтар". Фінал Кубка України-2017, на секундочку.

Рука Пантича і пенальті у матчі Шахтар-Динамо тут.

Зауважте, у першому випадку Бутко своїм помахом руки збільшив площу власного тіла, а в другому Пантич навіть не бачив удару та влучання в його руку м’яча. Але хіба комітет арбітрів такі деталі цікавлять?

"POST SCRIPTUM". 13-й тур Прем'єр-ліги

"59-та хв. Єдиним порушенням, для визначення якого арбітр повинен встановити його навмисність, є гра рукою. Два з основних критеріїв для здійснення оцінки навмисної гри рукою є такими:

- відстань від місця, з якого було завдано удару по м’ячу, до місця його влучання у руку та/або кисть,

- положення та рух руки та/або кисті.

У цьому випадку відстань є дуже малою і такою, що не дає можливості гравцю зреагувати навмисно, і до того ж м’яч рухається до руки, а не навпаки. Рука, що є виставленою за межі тулуба, не є напруженою і рухається, після влучання у неї м’яча, в напрямку, що є протилежним напрямку польоту м’яча. Тобто оцінка епізоду, яку зробив арбітр, вирішивши продовжити гру, є правильною тому, що йдеться про гру рукою, що не заслуговує на покарання оскільки вона є ненавмисною, і, як наслідок, не потребує призначення 11-метрового удару".

За такою логікою наших арбітражних чиновників, тоді й Труханов мав не давати пенальті. Але він його призначив. Як тоді це пояснить комітет арбітрів?

Проблема в тому, що схожими "відмазками" наш комітет арбітрів своїм підлеглим робить лише гірше. Тепла ванна, у якій гріються обрані арбітри української Прем’єр-ліги, раптом стає прохолодною на міжнародній арені. Останній приклад — робота Сергія Бойка на грі відбору до ЧС-2018 "Норвегія" — "Пн. Ірландія" 1:0. Ви не знайдете відео цього епізоду в Інтернеті на 60-й хв, коли гравець гостей просто завалив норвезького опонента.

Норвегія-Пн.Ірландія. Момент

Чистий пенальті, свисток Бойка мовчав, йому цього вечора просто щастило. За хвилину Норвегія забила, згодом перемогла, фани про цей епізод швидко забули. А от інспектор матчу, не факт що забув.

На українського арбітра в груповому турнірі Ліги чемпіонів, у фіналах ЄВРО і Кубків світу ми продовжуємо й далі чекати. Бо на цих рівнях, як відомо, вже не скажеш так просто на чорне — біле.