Фернандо ТИССОНЕ: "Динамо" - очень агрессивная команда, если сравнивать с "Шахтером"

Мало хто знає, але «Карпатам» довелося прикласти неабиякі зусилля, щоб встигнути заявити Фернандо Тіссоне акурат під матч проти «Олександрії». На аргентинця з італійським паспортом та ще крутішим досвідом сподівалися дуже серйозно – середина поля «левів» відверто кульгала. Опорник влився в команду практично миттєво, одразу ж звернув на себе увагу. Не дивно, що отримати автограф від екс-гравця «Удінезе», «Аталанти», «Сампдорії», «Мальорки» та «Малаги» прийшло багато уболівальників...

– Судячи з твого задоволеного обличчя, спілкування з дітьми додало позитиву та емоцій...
– Звичайно, я отримав масу задоволення. Взагалі, дитяче оточення дуже веселе і щире – вони не обманюють, а погляд може пронизати до глибини душі.

– Перед візитом до «Фанату», ти, вочевидь, цікавився, як все проходить...
– Лише в кількох словах. Загалом не шкодую, що прийшов і побув з уболівальниками в тісному колі.

– А наскільки комфортно тобі в тому колі, яке намальоване на футбольному полі?
– Тут все просто – тренер бачить мене на такій позиції, відповідно, я пристосовуюся до цих вимог. Зараз я виконую більш руйнівні функції.

– До чого тобі найважче звикнути в українському футболі, що тебе дивує?
– Я б не сказав, що є щось таке надзвичайне, з чим не стикався раніше. Не секрет, що на першому місці в Україні – фізика. Хоча, гравців технічних теж дуже багато, команди на досить хорошому рівні. Як на мене, то все в порядку з українським футболом.

– Багато уболівальників з тобою посперечаються...
– Дайте мені поблажку (усміхається). Все ж я не так довго знаходжуся в Україні щоб мати змогу повноцінно аналізувати всі процеси, які тут відбуваються. Завжди так буває – у чомусь ми прогресуємо, у чомусь деградуємо. Не лише у футболі.

– Хотілось би почути твою думку про роботу українських арбітрів...
– Ні-ні. Про них ми не говоримо.

– На полі теж не сперечаєшся під час спірних епізодів?
– Дуже рідко, намагаюся цього не робити.

– На думку одразу прийшов момент з кубкового матчу проти «Прикарпаття». Хіба ти не намагався пояснити судді, що він не побачив фол на тобі?
– То особливий випадок. Звичайно, я намагався пояснити судді, але толерантно. Вони ж також виконують свою роботу.

– До речі, якщо сперечаєшся з суддями, то якою мовою?
– Англійською намагаюся.

– Коли ти зіграв перший матч, фани назвали тебе «професором»...
– Ого, не знав про це. Але насправді дуже приємно. З іншого боку, я всього лише намагаюся допомогти організувати гру.

– Зима близько... Ти вже закупився пуховиками і рукавицями?
– Спокійно, все не так погано (сміється). Я жив в Удіне, це на півночі Італії. Там було відносно холодно, тому певні зимові речі я маю. Але я ще не знаю, що таке українська зима (усміхається).

– Ти прийшов в «Карпати», які очолював іспанець. Але доволі швидко його змінив український спеціаліст. Як ти адаптувався до нових умов і вимог?
– Справді, мені було доволі комфортно з Серхіо. Але з подібним, маю на увазі зміну тренера, я стикався вже неодноразово, зокрема в Італії. Тому проблем з акліматизацією не виникло взагалі.

– Ти попрацював з багатьма тренерами. Сергій Зайцев тобі нагадує якогось із них?
– До речі, нагадує Стефано Колантуоно – це відомий італійський спеціаліст. Я з ним працював в «Аталанті». А ще він тренував «Палермо», «Торіно», «Удінезе» та інші клуби. Чим вони схожі? Габаритами і манерою ведення тренувального процесу.

– Якщо у тебе виникає проблема, до кого першим ділом звертаєшся?
– До перекладача.

– А потім?
– Та, власне, нема у мене проблем. Все в порядку (сміється).

– Ну, шина спустила чи не знаєш де купити якийсь необхідний товар...
– Нема у мене машини...

– А друзі є, окрім футболістів?
– Ні, нема. От тільки зараз приїхав товариш зі Стокгольму, теж футболіст. У них зараз перерва на зиму. Кажуть, у Швеції холодніше ніж в Україні...

– Тобі не сумно весь вільний час вдома проводити?
– Зовсім не сумно. Дуже люблю сидіти вдома. Що роблю? П'ю мате, дивлюся усілякі серіали і вивчаю англійську мову.

– Скажи, як б ти оцінив свою форму? Уболівальники особливо не мають з чим порівняти...
– Фізично я готовий на 100%. Звичайно, чим більше часу я гратиму, тим краще буду виглядати. Так є в футболі – завжди можна рости і прогресувати. Я намагаюся щодня працювати над собою.

– Ще одне питання про форму, але цього разу про ту, яку одягають. Тобі яка більше подобається: біла, зелена чи золота?
– Зважаючи на те, що шкіра у мене темного відтінку, найкраще дивиться біла футболка (сміється). Але й жовта теж гарна, бо ми в ній виграли. Та, зрештою, всі три дуже круті.

– На носі гра з «Динамо». Що ти знаєш про нашого суперника?
– Це дуже агресивна команда. Якщо порівняти з «Шахтарем», то донеччани більше на контролі м’яча зосередженні, а «Динамо» грає прямо. Останнім часом у них не все гаразд, але при цьому не можна забувати, що це дуже серйозна та сильна команда. Впевнений, що гра буде цікавою і запам’ятається нашим уболівальникам.