Сборная, которую мы заслуживаем
Костянтин Андрiюк
Ми заслуговуємо на такі вибори нового президента ФФУ у березні 2015-го. Із таємними зборами делегатів напередодні у фешенебельному готелі, бенкетом та випивкою, та їхнім смиренним очікуванням аж до 23:00, приїзду головного кандидата на цю посаду. І таким прогнозованим голосуванням наступного дня.
Ми заслуговуємо на грандіозний провал збірної на ЄВРО-2016. Своєю повною бездіяльністю, коли спершу зі штабу команди витурили Заварова, щоб на його місце завести Шевченка. Повністю знехтувавши думкою головного на той момент тренера-Фоменка і порушивши всю атмосферу та мікроклімат у збірній на час фінального турніру.
Ми заслуговуємо на такі проводи збірної на ЄВРО-2016. Із картинними помахами руками в центрі Києва, а потім із подальшим довикликом гравців з чемпіонату країни-агресора. Щоб не нагнітали, а легко це ковтнули. І ковтнули ж...
Ми заслуговуємо на призначення такого нового тренера. Тренера-кума і тренера, який чомусь єдиний не пішов у відставку після провалу на ЄВРО-2016. Тренера, який, постійно потрапляв у політичні залежності: спершу із СДПУо у 90-х, потім з Януковичем у 2004, і нарешті з Королевською у 2012. Тренера із досвідом нуль та відповідною практикою на цій посаді. Але комусь так просто захотілося, щоб кум став тренером. Та ще й одразу збірної. І ми всі це вкотре ковтнули.
Ми заслуговуємо на таке політичне оновлення нинішньої ФФУ. Коли вже оновлених 5 голів обласних федерацій представники провладної партії БПП. І подейкують, це ще далеко не кінець. До наступних парламентсько-президентських виборів їм ще ой як багато треба встигнути. На чолі з їхнім БПП-шним босом всього українського футболу.
Ми заслуговуємо на такого президента ФФУ. Який публічно розповідає нам байки про закупівлі у ПроЗорро, називає 16-річних підлітків з плакатами в підтримку чернігівської "Десни" тітушками і виписує, коли забажає, 300 осіб озброєного державного спецназу, щоб той порушував конституційні права громадян України. А потім просто виправдовує свого заступника-фальшиводипломника і продовжує тримати того на займаній посаді. Якщо ви чули приказки про дно, то просто їх забудьте. У цій історії дна, схоже, не існує.
Ми заслуговуємо на ці нововведення на купівлю квитків на матчі збірної. Із паспортними даними, ІД-кодами та свідоцтвом про народження для неповнолітніх. І чомусь стільки незадоволених, із заявами про порушення їхніх персональних даних та побоюваннями. Того, що дана акція не більше ніж збір інформації на "недогідних". А такими "недогідними" вони можуть стати будь-якої миті. Запитайте проукраїнських ультрасів Донецька та Луганська, яким чином їхні дані та адреси у 2014-му опинилися в руках пропутінських сепаратистів.
Ми заслуговуємо на таку кадрову ротацію у збірній від її головного тренера. Із дивовижним лобіюванням представників одного і того ж клубу. Із викликом гравця з графою НУЛЬ у рядку "зіграні хвилини за клуб". І не просто викликом, а й виходом його на заміну. Ну має ж людина десь дістати ігрову практику. Де, як не в головній команді країни.
Ми заслуговуємо на таку натуралізацію. Коли гравця спершу офіційно оголошують громадянином України і змушують ламати язик, публічно вимовляючи 2 рядка гімну. І рівно через добу цей же гравець моментально стає потрібен збірній та її головному тренеру. А потім той же громадянин України не може вчасно вилетіти на виїзний матч, бо паспорт виявився не тим, який похапцем виготовлений та публічно продемонстрований.
Ми заслужили на таких гравців збірної. 99 % яких, схоже, потайки просто мріють потрапити на чемпіонат та зіграти на полях країни-агресора. Для них, отих 99 % їхній футбол все життя був "внєпалітікі". На понад 10000 убитих за час трирічної війни проти російського окупанта їм, схоже, начхати. Як і начхати на те, що в разі їхнього виходу на ЧС-2018 у фанатському просторі як мінімум пролл’ється кров. А вона в такому масовому скупченні народу і в такому ворожому до українців середовищі пролл’ється, можете не сумніватися. А деякі з цих футболістів, вже сьогодні, не соромлячись, озвучують вголос думки партнерів. Мовляв, ми спортсмени, наша справа невеличка.
Відтак вмикайте ваші телевізори сьогодні чи приходьте на стадіон 9 жовтня заради матчу Косово-Україна та Україна-Хорватія. Якщо ви підтримуєте цих гравців, які так хочуть поїхати та зіграти на території агресора та окупанта українських територій, значить вони і ви на це точно заслужили.
Мне как болельщику Динамо, тоже не приятно видеть, когда наших игроков задвигают на второй план, но в тоже время я помню Евро-12, и я думаю у болельщиков Шахтера были похожие чувства.
Вот хоть убейте, я не пойму этого хайпа по поводу натурализации Марлоса. Когда давали гражданство тому же Девичу, при еще игравших в сборной - Шевченко, Воронине, Милевском, Селезневе, такого шума не было. Мое мнение, это реальное усиление сборной на данный момент.
Ну а теперь про ЧМ. Ехать, не ехать, такие вопросы, по хорошему, решаются на берегу. Не едем - ок, пускай весь отбор играет молодежка, набирается опыта.
Андріюк не хочет болеть за сборную? - это его право, как и тех, кто поддерживает его аргументы. Для меня аргумент один - я люблю свою страну, то место, где я родился, и где я живу. Я не обязан любить Павелок, Порошенок и прочих не приятных мне личностей. Но, когда на поле выходит 11 человек в футболках национальной сборной, я буду их поддерживать.
Автора в свое время не смущало, когда вместо Блажевича в сборную назначили Буряка, явно за больший профессионализм (Типа независимый исполком проголосовал).
Когда в чемпионате Украины все матчи Динамо Киев переносились на неопределенный срок, в связи с участием последнего в Лиге Чемпионов.
Когда была создана команда Закарпатье, в которую в аренду было отправлено 8 игроков Динамо Киев.
Прошу заметить, что именно при ужасном Павелко Динамо Киев стало дважды чемпионом Украины. Киев получил ФИНАЛ ЛИГИ ЧЕМПИОНОВ. А в сборной создали тренерский штаб не из "друзей".
Майже всі критичні зауваги справедливі. Я вже про це писав і сам, а автор ще й забув просто неймовірне: ФФУ на виборах президента ФІФА підтримала кандидата, який лобіював проведення чемпіонату світу в Росії. На голову не налазить.
Не погоджуся з тезами щодо складу. Я не люблю нинішній "Шахтар" як забавку олігарха Ахметова, команду, кістяк якої складають футболісти, що не мають жодного стосунку до Донбасу. Тобто фактично ця команда не має морального права носити назву "Шахтар". Але я категорично проти того, щоб українських футболістів цькували тільки за те, що вони виступають за цей клуб. Автор, певно, мав на увазі Бутка, коли був невдоволений виходом на поле гравця без ігрової практики. Тут він втрачає об'єктивність, адже претензій до Богдана по грі не може бути. Вибір складу я цілком підтримую, навіть невдалі ігри Коваленка і Зінченка не перекреслюють необхідність їхнього виклику у збірну як гравців, на яких можна покладати надію в найближчому майбутньому і при нагоді вже й зараз.
У мене подвійне відчуття перед матчем з Хорватією.
З одного боку я не можу не вболівати за національну збірну. І буду вболівати.
З іншого - я цілком розумію її безперспективність. Узагалі безперспективність українського футболу за нинішнього керівництва ФФУ - цілком тут поділяю думку Андріюка. До всього додам, що хибний курс "Динамо" з головним тренером, який тактичні заняття доручає іспанському помічникові, перенесено на збірну. Ми припускаємо інший підсумок? Ви можете собі уявити, щоб Лобановський таке допустив?
Шевченко декларував пріоритет коротких і середніх передач, тобто раулевщину, яка закінчилася крахом у "Динамо", яка цілком суперечить національним традиціям українського футболу, українському футбольному менталітетові, і тепер переноситься на збірну. Ще раз: на який результат сподіваємось?
І останнє. Щодо ЧС в Росії.
Україна мала визначитися з цього питання перед початком групового турніру. Це не значить, що відмовлятися від нього заздалегідь. Навіть за негативного рішення щодо участі необхідно було грати і займати перше місце, нівелюючи легітимність ЧС і стверджуючи свій авторитет.
Але я не певен, що негативне рішення правильне. Джессі Оуенс їздив на Олімпіаду в нацистську Німеччину - і це був би гарний приклад для нас. От тільки в нашій федерації і в тренерському штабі бракує Джессі Оуенса.
Джессі Оуенс - їздив на олімпіаду коли Німеччина ні з ким ще не воювала, тим більше з його країною, а расових утисків в той час і в Америці не бракувало. І не факт що він був дуже освіченною та інформованою людиною у той час, так що приклад взагалі не підходить, краще б згадали Олімпіаду-80, де держави рішення приймали.
Що стосується Німеччини. Уже на той час вона була нацистською державою. Цього не досить, щоб порівнювати її з Росією? Я вже не кажу про алюзії з сочінською олімпіадою тощо.
Якщо тебе зняли з пальми в ФК Шлактьор - то тобі запросто датуть і паспорт і будь-що!
Продажна сепарська ФФУ іде на... ще з часів ЧЄ-2016 з цим крото-шоблом!!!
А шева просто повний тупорилий ідіот! Спочатку його користували у Королевської, а тепер він дупу рудому лизькає.
Як же далекі від народу його колишні кумири!
Можно придумать какой то план бойкота и на вражеской территории!
Отказались бы парни ехать туда? Это смотря с какой целью, с целью туризма например точно "да". Вот если бы наша сборная была настолько сильна, что претендовала на победу, тогда ещё можно было бы подумать, потому как поехать и выиграть в рашке чемп это стало бы очень резонансным событием и возможно принесло бы несколько смертей от захлёбывания слюной) Но мы все прекрасно понимаем что это утопично чуть более чем полностью.
План бойкота теоретически придумать можно, но во-первых лучше чем просто непоехать бойкота не придумать, во-вторых даже если наша сборная что-то такое "придумает" то наверняка это будет выглядеть жалко. Ну и немаловажный фактор в том, что болельщики действительно подвергнутся опасности, а туда поедут, в том числе и люди, которые не будут ходить целыми днями под "защитой" мусоров.
И если мы откажемся играть на территории агрессора, нас просто вышвырнут из европейского и мирового футбольного сообщества, признав наши доводы детским лепетом.
В таком неординарном деле как отказ от участия в ЧМ должна участвовать вся страна - от президента, до того дядьки шо качает мячи. Поверьте, сейчас мы не такая страна. К великому сожалению.