Владислав ВАЩУК: "До того, как стать начальником команды в "Динамо", Сабо работал директором бани на Соломенке, а позже отвечал за экипировку"

Екс-гравець "Динамо" Владислав Ващук повідав "Футбол 24" про часи, коли команду тренував нинішній експерт каналу "Футбол" Йожеф Сабо.

– Стабільне місце в основі Динамо ви отримали вже коли команду очолив Йожеф Сабо.

– Навпаки, я при ньому майже не грав.

– А як же Ліга чемпіонів-1994/1995?

– То попервах, бо Йожеф Йожефович не міг відразу поламати того, що створив Михайло Іванович. А надалі Сабо постійно садив мене на лаву. Кожен раз, скільки не приходив. У нього було якесь відчуття, що футбол я грати не вмію. Розповідати сьогодні можна будь-що. Ставити в основі мене почав той, хто запросив у команду – Фоменко.

Сабо тоді був начальником команди. Він був відповідальним за екіпірування, за те, щоб люди вчасно здавали костюми, контролював, хто коли лягає спати, хто гуляє, п’є чи не п’є. До нас. Молодих, Йожеф Йожефович тоді особливих претензій не мав. Бо ми режиму не порушували. Ми рубалися за місце в складі. Я був впертий і тому заграв у складі.

– Бойовим хрещенням для команди під керівництвом Сабо, мабуть, був матч зі Спартаком.

– То був жорстяк. Ще коли добиралися до стадіону, зауважили, що по обидва боки вулиці ряди припаркованих автобусів. Зрозуміли, що буде повний стадіон. Сам матч теж видався неймовірним. Грали в першому таймі непогано, проте не забили пенальті, а самі пропустили двічі. Однак у другій половині вирвали перемогу. То було щось із чимось.

– У таких випадках прийнято говорити, що тренери в перерві знайшли правильні слова.

– Та нічого тоді Йожеф Йожефович не говорив. У нього всі балачки в перерві зводилися до одного: грати ви не вмієте, ви ніякі, вам треба вішати бутси на цвях. Зокрема мені пропонувалося це зробити. Трохи пізніше Андрієві Несмачному Йожеф Йожефович говорив те саме. Сабо завжди був з негативом. Він постійно повторював: "Ось прийде Лобановський, він вам дасть". Ми ж думали, коли той Лобановський нарешті прийде, щоб ми почали грати в футбол.

– Віктор Матвієнко грав у 1978-му в Дніпрі молодого тренера Сабо. За словами Віктора Антоновича, коли Йожеф Йожефович сильно нервувався, він переходив на мадярську.

– У нас теж таке було. Взагалі, не вважаю, що Сабо треба приділяти багато уваги. До того, як стати начальником команди, він працював директором спортзалу і лазні на Солом’янці. Тренером Динамо Йожеф Йожефович став після того, як зняли Фоменка. Хтось говорив, начебто Михайло Іванович грає договірні матчі. За те його мовляв і зняли. А так як ставити було нікого, поставили Йожефа Йожефовича. Але він – типовий начальник команди. Так. Сабо грав у футбол. Але то не означає, що він вміє тренувати.

– Прийнято вважати, що однією з основних причин п’яти поспіль поразок після стартової перемоги над Спартаком в Лізі чемпіонів було те, що зірочку вхопив не лише Леоненко, а команда загалом.

– Може, так і було. Але винен у цьому найперше головний тренер. Йожеф Йожефович не зміг вгамувати в нас відчуття ейфорії, перебудувати команду, знайти слова, щоб ми грали по-іншому. На те тренер й існує, щоб управляти колективом у будь-яких ситуаціях, незалежно від того, як попередній матч завершився. Ми ж бачили, що тренер панікує. Точніше, то я зараз аналізую, тоді цього збагнути не міг. Бо досвіду ще не мав. Сабо не міг стрибнути вище своєї планки. А хлопці самі по собі грати не можуть. Навіть якщо то суперфутболісти. Сабо не вибудовував тактики, стратегії. Грали аби-як. Вийшли і зіграли.

Іван Вербицький