Александр ПАЛЯНИЦА: "Мы собирали аншлаги без легионеров и денег"

- У першому чемпіонаті незалежної України я грав за «Верес», і тоді ми збирали повні стадіони. Особливо коли ми грали дербі з «Волинню». Ну і на «Динамо» з «Дніпром» люди теж ходили, по 15-20 тисяч було. Пам'ятаю, тоді ще наш тренер говорив: «Запам'ятайте цей час, хлопці, бо більше такого не буде».

Коли я виступав за «Карпати» в 1998-1999 роках, ми теж збирали стадіони. Просто ми тоді гру нормальну показували: у фінал Кубка вийшли, в єврокубки пробилися. Зрештою, в ті часи «Динамо» наробило багато галасу в Лізі чемпіонів, і в кожному українському місті, куди вони приїжджали, був неймовірний ажіотаж. Всі хотіли наживо побачити Шевченка, Реброва, Лобановського ...

У 2012-2013 роках в наш футбол були влиті великі гроші, у нас грало безліч солідних легіонерів, які показували яскравий футбол. Тоді «Металіст» піднявся, «Дніпро» ... Дійсно було видовище, була інтрига - саме те, що потрібно глядачеві. А потім почалася війна і фінансова криза. Ну не піде людина на футбол за останні гроші. У клубів теж стало менше коштів, пішли легіонери, і гра стала не така видовищна. Ну і війна не додає позитивних емоцій. Рівень футболу впав, а чим нижче рівень, тим менше він когось цікавить.

Що робити? Перш за все грати в футбол. Заповнення трибун залежить від гри команди. У «Карпатах» ми збирали стадіони не тому, що мали легіонерів, і не тому, що були багатими, а тому, що грали. Це перша і основна причина - немає гри.