Дмитрий МИХАЙЛЕНКО: "Народ избаловали классными легионерами, и люди не хотят ждать, когда вырастут наши футболисты"

Молодий наставник «Дніпра» розмірковує над нинішнім станом елітного футбольного дивізіону.

— Я — тренер-дебютант УПЛ, — почав розмову Дмитро Станіславович, — усе тут для мене нове. Тому мій погляд є поглядом людини, яка ніби опинилася в іншому світі, де вперше стикається з багатьма речами. Порівняно з молодіжною першістю як Ліга Парі-Матч, так і рівень організації змагання, заданий УПЛ, просто шокував. Усе має височенний стандарт, якому намагаєшся відповідати. Причому це стосується кожного аспекту, який супроводжує, власне, матчі, а також те, що їм передує й слідує після них. Це й рівень домовленостей між клубами про прийом один одного, і принцип укладання календаря, і швидкість реагування Дирекції УПЛ на запити, і стадіони з полями. Серед останніх «підкачали» тільки Суми, та й то ситуація зрозуміла: для «Олімпіка» переїзд на «Ювілейний» був форс-мажором, вимушеним кроком за складних обставин. А так рівень решти арен — чудовий у всіх планах. Або візьмемо такий аспект, як робота суддів: у нас традиційно жаліються на них, але повірте — ще кілька років тому все було набагато гірше! Я вже не згадую 1990-ті, епоху, коли я грав, коли матчі знімали одною камерою, а вона не встигала не тільки за рефері, а й за переміщеннями футболістів і м’яча!

— Давайте про «мінуси»: що не сподобалося за ці півроку в УПЛ?

— Головний «мінус» відомий усім, хіба що лінивий не згадує про нього: відвідуваність. Мала кількість людей на стадіонах. Проблема тим складніша, що утворює її не якийсь один фактор, який можна прибрати, тут ціла сукупність причин. Найперша — економічна: люди збідніли. Друга причина — назву її психологічною: коли у твоїй державі йде війна, якось не до розваг. Третя — суто футбольна: за час від середини 2000-х наш народ розбестили великою кількістю класних легіонерів, люди звикли бачити закордонних майстрів і не хочуть чекати, поки такі ж майстри вийдуть із вітчизняних шкіл. Іще не забуваймо, що чотири команди (33%) грають не вдома. Я переконаний: Україна — не перша й не остання держава, котра пережила такий етап, і все, що нам треба, — вивчити інший досвід долання таких проблем. Наприклад, досвід Польщі. Потрібна системна робота з усіх боків — і клубів, і самої УПЛ. Системна робота без поспішних висновків і з розумінням, що швидко результат не прийде. Що показово, мінімум половина із шести матчів кожного туру дуже цікаві, у них присутня захоплююча ігрова інтрига. Просто ця інтрига йде від виконавців, нижчих за класом, порівняно з тими, які були ще навесні 2014-го.

— Які ще причини зменшення відвідуваності?

— Наведу свою думку, з якою можна не погоджуватися. Недавно я говорив із наставником «Шахтаря» Паулу Фонсекою, прямо запитавши в нього враження про наш футбол. Він — нова в Україні людина, тобто в нього незамулений погляд, і він сказав: «У вас майже немає тренерів, які би вчили команди грати у футбол, більшість учить грати від оборони». Ось у чому суть! Справді, так і раніше було — так, по суті, було завжди в нашій історії, у нас традиційно футбол «обороноцентрачний». Просто є два нюанси. Перший: раніше українцям не було з чим порівнювати, зараз же є безліч відеотрансляцій, і люди роблять вибір. Другий нюанс: іще три роки тому в Лізі Парі-Матч так само домінували тренери, які «лише вчать грати від оборони», але під їхньою орудою виступали класні легіонери, які індивідуальними діями надавали красу оборонним схемам. Сьогодні, на мою думку, переживаємо перехідний період, етап, умовно кажучи, скидання шкіри. Стають до праці молоді фахівці, які орієнтуються не на радянське минуле, а на європейське майбутнє футболу. Сподіваюся тільки, що ці люди молоді не лише за віком, що вони й думають інакше.

— Крім відвідуваності, що би хотіли змінити на краще?

— Та в принципі… Мені насправді майже все подобається, все спонукає з головою поринути в роботу. Є один нюанс… Знаєте, я сам не до кінця впевнений, чи це треба змінювати, просто думки вголос — маю на увазі дати матчів дубля. Ми досі живемо за радянським уявленням, що дублюючий склад має грати напередодні основного. Я б усе зробив навпаки! Чому? Дивіться: я можу використати за поєдинок 14 хлопців, а іншим що робити? От якби дубль виступав наступного дня після основи, я би зміг побачити у грі тих, хто за день до того просидів на лаві запасних…