"Шевченко меня разочаровал". Как живет самый эмоциональный комментатор Европы

Манеру коментування 72-річного «мастодонта» Тіціано Круделі хтось називає божевільною, а комусь вона приносить кайф. Мовляв, саме так палко треба коментувати футбол — горланити, іноді падати на коліна та бігати по студії. Важко уявити, як вести репортаж у прямому ефірі, не маючи телекартинки? Але це можливо! Вже не перший рік це доводить Круделі та його колеги.

На італійському телебаченні є програма, де під час матчу ви дивитесь не на футбольне поле, а на двох коментаторів, кожен з яких підтримує свою команду. І в прямому сенсі «рубаються» між собою. Буває, навіть б’ються, а іноді — цілуються.

Наш герой пов’язує своє життя з «Міланом». Тому й розмова була не лише про журналістику, а й про Андрія Шевченка, Сільвіо Берлусконі та кризу італійського футболу. На інтерв’ю Тіціано запрошує нас до тенісного клубу в одному з далеко не центральних районів Мілана. В ході розмови виявляється, що до 1946 року на цьому місці була база його улюбленого «Мілану». Приїхати на фінал Ліги чемпіонів разом з Pepsi і не зустрітись з Круделі було не можливо.

— Тіціано, коли з’явилась ваша неповторна емоційна манера коментування футболу?

— Для того щоб відповісти на це запитання, треба трохи розповісти про себе. Я два роки грав у структурі «Мілану» за юнацькі команди. Але розумів, що великого футболіста з мене не буде. Свого часу навіть зіграв на «Сан-Сіро» перед матчем основної команди. Перед тим як до нас завітав неповторний Пеле. Тоді був повний стадіон і шалені емоції. Я постійно був фаном «Мілану». Спочатку почав працювати на радіо, потім перейшов на телебачення. І постійно стежив за «Міланом». Я — «міланіст», але завжди намагаюсь бути об’єктивним. Якщо потрібно критикувати клуб, то я зроблю це першим. В один момент всі права на італійський футбол опинились в руках у двох каналів — Sky та Mediaset. Більше ніхто не міг показувати футбольну картинку, і ми вигадали формат, коли вболівальник бачить лише коментаторів. Глядач бачить коментаторів, відчуває нерв гри через наші емоції. Наші обличчя — це як очі вболівальників без відео. Зазвичай, коли передають хроніки, то використовують саме такі моменти. Ви повинні розуміти, що моя робота приносить мені такі емоції і задоволення, що це я ще повинен за це платити гроші.

— Скільки коментаторів кожного клубу є у вас на каналі?

— Наша редакціє є по всіх регіонах, і в кожному з них є свій представник. Але зрозуміло, що частіше за усе коментуємо матчі «Мілана», «Інтера» та «Ювентуса».

— Яку відкоментовану вами гру не забудете ніколи?

— Таких ігор вистачає. Але була гра, яка зробила мене відомим. Ви повинні її знати. Після того матчу через YouTube багато людей дізналось про мене по всьому світу. Мені навіть англійці запропонували контракт на три роки. Це було дербі «Мілана» та «Інтера». «Міланелло» програвали 0:2, але все перевернули: спочатку зрівняли рахунок, і на останніх хвилинах третій м’яч забив Кларенс Зеєдорф. Коли він відзначився, я немов зійшов з розуму. Це важко описати.

— Українець Андрій Шевченко — найкращий бомбардир міланських дербі. Як до нього ставитесь ви?

— Я люблю говорити про його гру. Я часто повторював: «Андрій Шевченко! Шева! Дай гол! Шева, дай гол!» Хочу сказати, що я почував себе дуже погано, коли він поїхав грати до «Челсі». Я не розумів, як після стількох років за «Мілан», він, забивши гол за «Челсі», цілував футболку цього клубу. Це був його перший гол! Як він міг це зробити? Мене це розчарувало. Але для фанів «Мілану» Шева великий футболіст, якого люблять і цінують. Андрій — чудова людина, він доступний для преси та вболівальників.

— Шевченко розпочав кар’єру тренера у збірній України. Думаєте, з часом йому можуть довірити «Мілан»?

— Не знаю. Зазвичай великі футболісти не стають великими тренерами. Футболіст — це одне, а тренер — зовсім інше.

— Це вас навчила історія з роботою зіркових футболістів тренерами «Мілана»? Я про Індзагі, Зеєдорфа, Міхайловіча.

— Вони просто показали, що не є великими тренерами. Сильний «аленаторе» (італьйською — тренер. — Прим. MatchDay) повинен керувати гравцями не тільки тактично, але й бути психологом, управляти командою, мотивувати та відчувати, як треба реагувати на певні моменти. Як на мене, то найкращим тренером «Мілану» був Карло Анчелотті. Ми з ним дружимо. Навіть бачились у Лондоні, коли я працював у Англії.

— Хто має очолити команду у майбутньому?

— Тренер повинен керувати командою, і це не є чимось екстраординарним. Мені важко уявити, що «Мілан» не кваліфікується в Лігу чемпіонів. Тому що тренери Індзагі, Зеєдорф та Міхайловіч сиділи і спочатку усміхались, але насправді не знали, як керувати командою. Вони не могли оцінити гру. У «Мілана» є група непоганих гравців, але як команди — немає нічого особливого. Друга причина нинішніх проблем — для того щоб мати сильну команду, треба мати великих гравців. Для того щоб мати таких гравців, треба мати гарних господарів та правильну організацію процесу. Під яку можна інвестувати. Сьогодні «Мілан» має навести порядок не лише на полі, але й у фінансовому плані. З цим у клубу теж є проблеми.

— Головний патрон клубу Сільвіо Берлусконі більше не готовий давати великі гроші на команду?

— Річ не в тому. Фінансова група, яка інвестує у «Мілан», вимушена зменшити суми інвестицій. У пасиві клубу дуже серйозні гроші — 89 мільйонів євро. Це проблема — мати такий фінансовий стан. Важко знайти фінансових інвесторів, здатних витримувати такі збитки кожного року.

— Чому італійський футбол перебуває у глибокій кризі? Раніше Серія А була найсильнішою лігою Європи, а зараз поступається за рівнем багатьом лігам.

— Висока конкуренція у Європі. Для того щоб мати великих гравців, потрібно мати стратосферні гачки. Я їх так називаю. Італійці їх не можуть забезпечити. 8 мільйонів для того ж Ібрагімовича чи 20 — для Роналду. Це нереальні кошти для італійського футболу.

— Ви запеклий вболівальник «Мілану». Як це сприймають інші фани?

— В поїздках по Європі до мене часто підходили люди та говорили компліменти. Але вистачає тих, кому моя манера не подобається. Поблизу Мілану мене навіть ідентифіковували як фаната «Мілану» та робітника Берлусконі. Хоча я жодного стосунку до клубу чи Берлусконі не маю. Я жодної ліри не отримав від Берлусконі.

— Ви знайомі з Берлусконі?

— Так. Він екстраординарна персона. Він концентрує на собі керівництво навіть через своїх менеджерів. Але він приймає рішення. Берлусконі знає та поважає мене, це теж приносить мені задоволення. Але хочу повторити: я не працюю у його структурі і ніякого стосунку до нього не маю.

— В Італії одні його підтримують, а інші навпаки зневажають. Для вас Берлусконі позитивний чи негативний персонаж?

— Позитивний, бо він змінив історію «Мілану», інвестувавши в клуб мільярд доларів євро за останні 30 років. Можна просто ще раз передивитись, скільки всього клуб виграв за цей час. Саме Берлусконі інвестував ці гроші.

— Ви написали книжку про Паоло Мальдіні. Розкажіть трохи про нього...

— Паоло — один з найсильніших футболістів «Мілану». Велика персона. Наприклад, він не вважає, що сильний гравець означає сильний тренер. За всі роки він став частиною «Мілану», але після завершення кар’єри футболіста жодного разу не просився до структури клубу. Бували різні дискусії між Адріано Галіані та Мальдіні й публікою. І існує багато питань про останній матч Паоло за «Мілан» (нагадаємо, вболівальники кричали, що у «Мілана» є один капітан, і це не Мальдіні, а Барезі. — Прим. MatchDay).

— Мілан готовий до фіналу Ліги чемпіонів?

— Готувались достатньо ретельно. До міста приїде десь 50 тисяч іспанців. Всі готелі заброньовані, і зрозуміло, що квитки розкуплені. Є деякі небезпеки через нестриманість активних фанів. Можуть бути провокації між вболівальниками. Як це було нещодавно між фанами «Юве» та «Мілану». Що стосується самого матчу, то «Реал» сильніший. У чемпіонаті вони забили 110 м’ячів, на противагу 60 м’ячів «Атлетико». Різниця аж у 50 голів.

Роман Бебех